18 лютого 2026 року Справа № 915/1581/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», б. Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239
електронна пошта: office@bizpozyka.com
представник позивача Лебідь Каріна Віталіївна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Рахубенко Ірини Анатоліївни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: стягнення 88747,63 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 30.10.2025 (вх. № 15304/25 від 31.10.2025), в якій просить суд:
1. Прийняти цю Позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
2. Витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я Рахубенко Ірина Анатоліївна (РНОКПП НОМЕР_1 );
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 23.03.2024 року (дата видачі кредиту) по 07.09.2024 року (дата закінчення терміну кредитування);
3. За результатами розгляду цієї Позовної заяви - позовні вимоги Позивача задовольнити повністю та стягнути з Фізичної особи - підприємця Рахубенко Ірина Анатоліївна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 472619-КС-003 про надання кредиту від 23.03.2024 року, що становить 88 747,63 грн, що складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 24 004,38 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 63 486,76 грн;
- Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн;
- Суми прострочених платежів за комісією - 1 256,49грн.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рахубенко Ірина Анатоліївна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
5. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
6. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника Позивача.
7. Копії всіх судових рішень, прийнятих судом за наслідками розгляду цієї Позовної заяви, у встановленому законодавством порядку надсилати за адресою місцезнаходження Позивача або у ЄСІТС «Електронний суд».
8. Після набрання законної сили рішенням суду, видати Судовий наказ(-и) по господарській справі в паперовій формі та надіслати Судовий наказ(-и) на адресу ТОВ «БІЗПОЗИКА», рекомендованим листом через ПАТ «Укрпошта».
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що 23.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою-підприємцем Рахубенко Іриною Анатоліївною укладено Договір № 472619-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивач зазначає, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 25000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). За даними позивача, до теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 472619-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 639, 652, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2025, після усуненням позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи № 915/1581/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Вказаною ухвалою було також витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я Рахубенко Ірина Анатоліївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) та письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 23.03.2024 (дата видачі кредиту) по 07.09.2024 (дата закінчення терміну кредитування); постановлено витребувані докази надати суду до 20.12.2025.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету одержувача 20.11.2025 о 17:49, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2025 у справі № 915/1581/25 позивач отримав 21.11.2025.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2025 була направлена на адресу електронної пошти відповідача, зазначену у договорі, на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі. Матеріали справи містять відповідну довідку про доставку електронного листа.
Також копія вказаної ухвали, направлена засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Молодіжна, 54, с. Коблеве, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 57453, була повернута поштовим відділенням зв'язку за зворотною адресою (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором R 06704 344895 9). За даними з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо трекінгу поштових відправлень судом встановлено, що відповідне поштове відправлення було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Господарським судом Миколаївської області було постановлено ухвалу від 24.12.2025 про повторне направлення на поштову адресу місцезнаходження відповідача, із проставленням на ній відмітки «Судова повістка» ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067069260974).
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2025, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Молодіжна, 54, с. Коблеве, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 57453), встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.01.2026 повернута поштовим відділенням зв'язку до суду із відміткою про причину невручення: «адресат відсутній».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, судом взято до уваги висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
За такого, суд дійшов висновку про те, що копію ухвали від 20.11.2025 про відкриття провадження у справі слід вважати врученою відповідачу 13.01.2026.
Також, необхідно зауважити, що за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2025 та від 24.12.2025 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Судом також взято до уваги, що 12.01.2026 до суду від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява б/н від 08.01.2026 (вх. № 483/26 від 12.01.2026) про ознайомлення з матеріалами судової справи шляхом надіслання на адресу для листування копії позовної заяви та додатків до неї.
Листом від 14.01.2026 судом було роз'яснено представнику відповідача порядок ознайомлення з матеріалами справи, та можливість дистанційного ознайомлення через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (за допомогою сервісу «Електронний суд»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Разом із тим, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Враховуючи неможливість у вказаний період констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, суд вважав за можливе та необхідне розглянути справу № 915/1581/25 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
23.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», як Кредитодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Рахубенко Іриною Анатоліївною, як Позичальником, було укладено Договір про надання кредиту № 472619-КС-003, відповідно до предмету якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір). Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15123690, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 3 750,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 25 000,00 грн. Термін дії Договору до 07.09.2024 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту : 65 040,00 грн. Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом. Грошові кошти у Кредит надаються Позичальнику у порядку та у строки, передбачені Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Відповідно до п. 2 Договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.
Пунктом 3 Договору Сторони погодили Графік платежів, у період з 06.04.2024 по 07.09.2024. Позичальник зобов'язаний повертати Кредит, Проценти за користування Кредитом та Комісію у розмірах платежів та у терміни згідно графіку платежів, що передбачений цим пунктом Договору.
Вищенаведений Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
При цьому, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Суд зауважує, що одноразовий ідентифікатор це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті кредитодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.
Судом взято до уваги приписи ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З пояснень позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 23.03.2024 направлено Фізичній особі-підприємцю Рахубенко Ірині Анатоліївні, пропозицію (оферту) укласти Договір № 472619-КС-003 про надання кредиту. 23.03.2024 Фізична особа-підприємець Рахубенко Ірина Анатоліївна, прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 472619-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі-підприємцю Рахубенко Ірині Анатоліївні, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5356, на номер телефону НОМЕР_3 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Послідовність дій Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичної особи-підприємця Рахубенко Ірини Анатоліївни, їх опис, дата час вчинення під час укладення кредитного договору відображені у візуальній формі послідовності дій клієнта.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того, зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «…у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що висновок про укладення між сторонами договору про надання кредиту, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Так, оцінюючи подані позивачем на підтвердження факту укладення договору докази, господарський суд враховує положення ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, паперові копії: Договору № 472619-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма) від 23.03.2024, Пропозиції укласти Договір(оферта) № 472619-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма) від 23.03.2024, Прийняття (акцепт) пропозиції(оферти) щодо укладання Договору № 472619-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма) від 23.03.2024, Візуальної форми послідовності дій Клієнта, Анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) приймаються судом в якості належних доказів укладення між сторонами Договору № 472619-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма) від 23.03.2024.
При цьому судом враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, не є порушенням норм процесуального права недослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20).
З урахуванням наведеного, суд визнає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.
За приписами ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало належним чином, надало Фізичній особі-підприємцю Рахубенко Ірині Анатоліївні грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи оформлене Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів.
Судом взято до уваги, що довідка підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства України та відповідно не може бути належним доказом, який підтверджує факт здійснення операції, зокрема, перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі.
Разом із тим, на виконання ухвали від 20.11.2025 Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» надано суду лист № 20.1.0.0.0/7-251121/71623-БТ від 25.11.2025, зі змісту якого вбачається, що на ім'я Рахубенко Ірина Анатоліївна в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ), а також надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) за період з 23.03.2024 по 07.09.2024, з якої, зокрема, вбачається зарахування на рахунок відповідача 23.03.2024 грошових коштів в сумі 25 000,00 грн.
Як вбачається з умов вищенаведеного Договору № 472619-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма) від 23.03.2024, вказаний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та оплатності відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов'язався повернути кредит відповідно до умов Договору та сплатити проценти та комісію за користування кредитом.
З урахуванням наведеного суд констатує, що за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, Позичальник скористався кредитними коштами для здійснення підприємницької діяльності, проте, не виконав в повному обсязі свого зобов'язання з повернення кредиту.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 24.10.2025 у позичальника перед кредитодавцем існує заборгованість за договором кредиту у розмірі 88 747,63 грн, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 24 004,38 грн, заборгованості по відсотках у розмірі 63 468,76 грн, заборгованості по комісії у розмірі 1 256,49 грн.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором, а саме: заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами, заборгованості за комісією.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.
Крім того, суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Умовами договору сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту Позичальником - 07.09.2024.
У вказаний строк відповідач не повернув позивачу кредитні кошти. Доказів іншого матеріали справи не містять.
Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору № 472619-КС-003 про надання кредиту (Електронна форма) від 23.03.2024 в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за наданим кредитом, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Так, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду з позовною заявою розмір заборгованості відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 24 004,38 грн.
Відповідач також не надав суду доказів звернення до позивача, з належним обґрунтуванням підстав, щодо неможливості проведення оплат у відповідний період.
Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам та комісії, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як уже було наведено вище, умовами п. 1 Договору, сторони погодили: стандартну процентну ставку: Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована; знижену процентну ставку за Кредитом: в день 1,15123690, фіксована; комісію за надання Кредиту: 3 750,00 грн.
Умовами п. 2 сторони погодили, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. Договору і розраховується в порядку описаному нижче. Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору. Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.
На підставі наведеного позивач цілком правомірно нарахував та просить стягнути з відповідача проценти та комісію.
Відповідачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано, контррозрахунок не надано.
З урахуванням наведеного, судом за наявними матеріалами справи перевірено наданий позивачем розрахунок і встановлено, що позивачем відповідні нарахування проведено правильно.
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином у повному обсязі виконав свої зобов'язання про повернення кредитних коштів та сплати процентів та комісії відповідач, у порушення приписів ст.73,74 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у даній справі підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рахубенко Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Україна, 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) за Договором № 472619-КС-003 про надання кредиту від 23.03.2024 суму прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 24 004,38 грн, суму прострочених платежів по процентах у розмірі 63 486,76 грн, суму прострочених платежів за комісією у розмірі 1 256,49грн, та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.02.2026.
Суддя Н.О. Семенчук