за результатами розгляду заяви про грошові вимоги
16 лютого 2026 року Справа № 915/937/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,
учасники справи відстуні
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570; вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001)
про грошові вимоги до боржника в сумі 8686213,25 грн
у справі № 915/937/25 про неплатоспроможність фізичної особи (боржника) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Пляка С.В. (поштова адреса: а/с №8, м. Миколаїв, 54017)
встановив:
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника відкрито ухвалою суду від 04.08.2025, цією ж ухвалою введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Пляку С.В., указано порядок та строк заявлення кредиторами грошових вимог до боржника та ін.
З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, господарським судом здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному вебпорталі судової влади України. Повідомлення опубліковане 04.08.2025 за № 76802.
18.08.2025 за вх..№11867/25 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання кредиторських вимог, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 8686213,25 грн, а також просить визнати витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн. за подання даної заяви.
Ухвалою суду від 26.08.2025 прийнято до розгляду заяву Банку про визнання кредиторських вимог до боржника, розгляд заяви призначено на 29.09.2025. Також суд зобов'язав арбітражного керуючого завчасно надати суду докази надіслання кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог та його отримання кредитором разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору.
05.09.2025 до суду від керуючого реструктуризацією надійшло заява - повідомлення про розгляд заяви кредитора (вх.. № 12681/25), відповідно до якої, арбітражний керуючий частково визнав грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк». Так, арбітражним керуючим відхилені вимоги банку у сумі 4 635 686,32 грн. заявлені як вимоги пені, оскільки заявником пропущено строк позовної давності. Також керуючий реструктуризацією указано, що в наданому розрахунку заборгованості як додатку до заяви про кредиторські вимоги пеню нараховано за більший період часу, аніж період, встановлений ст. 258 ЦК України.
24.09.2025 до суду надійшли письмові пояснення банку щодо строку позовної давності. За твердженням банку, при укладенні Договору поруки № 52-2/2007 від 08.11.2007 сторони встановили 5-річний строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду із вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором. Крім цього, банк зазначає, що у подальшому строки позовної давності були продовжені на період дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та зупинені у зв'язку з введенням військового стану.
Ухвалою суду від 29.09.2025, повідомлено учасників справи, що 29.09.2025 попереднє засідання по справі № 915/937/25 не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання спостерігалась непрацездатність підсистеми “Відеоконференцзв'язок» (vkz.court.gov.ua), що підтверджується актом про знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що вплинули на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 29.09.2025. Попереднє засідання (у т.ч. розгляд заяв про грошові вимоги до боржника) призначено на 20.10.2025.
Ухвалою суду від 20.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання, попереднє засідання у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у т.ч. й розгляд заяви АТ КБ «ПриватБанк» про грошові вимоги, відкладено на 08.12.2025. Також суд зобов'язав банк надати суду та керуючому реструктуризацією обґрунтовані письмові пояснення щодо нарахування пені із зазначенням періодів та сум нарахувань.
05.12.2025 до суду надійшло клопотання банку, у якому банк роз'яснює підстави та порядок нарахування пені у сумі 4635686,32 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2025, занесеною до протоколу судового засідання, попереднє засідання та розгляд заяви АТ КБ «ПриватБанк» про грошові вимоги відкладено на 16.02.2026.
Учасники справи, належно повідомлені про час та місце судового засідання шляхом доставлення ухвал суду до Електронного кабінету ЕСІТС, у судове засідання 16.02.2026 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про неможливість проведення судового засідання без їх участі не заявили.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Тож, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності боржника, заявника (кредитора) та арбітражного керуючого за наявними документами. При цьому суд зазначає, що матеріалів справи достатньо для розгляду заяви про грошові вимоги, а тому неявка представників не перешкоджає розгляду даної заяви.
На підставі ст. 233 ГПК України, 16.02.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву АТ КБ «ПриватБанк», суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
В силу ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Судом встановлено, що заяву Банком було подано з дотриманням строку, встановленого судом згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також, проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
У даному випадку в обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на невиконання боржником зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості відповідно до укладених договорів.
З матеріалів заяви вбачається, що 09.12.2005 на підставі договору № б/н від 09.12.2005 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500.00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.10.2012 у справі № 2-4667/11 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23849,37 грн, з яких 9211,07 грн - борг за кредитом, 13783,46 заборгованість по відсоткам, 500,00 грн - штраф, 234,84 грн. та 120, 00 грн. - судовий збір та витрати на ІТЗ (том кред.вимог а.с. 8-9).
Згідно розрахунку боргу станом на 03.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н від 09.12.2005 складає 19826,43 гривень, з яких:
- 9211,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
-5655,83 грн. - заборгованість за відсотками;
- 4605,53 грн. - пеня;
- 234,84 грн. та 120, 00 грн. - судовий збір та витрати на ІТЗ.
На підтвердження цих вимог банком надано договір № б/н від 09.12.2005, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.10.2012 у справі № 2-4667/11.
Окрім зазначеної заборгованості банк пред'явив вимогу до боржниці за договором поруки (том кред.вимог а.с. 20-24).
Так, 08.11.2007 між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ КБ «ПриватБанк») та ТОВ «Компанія Фінтранс» укладено кредитний договір № 52/2007, за яким банк надав позичальнику суму кредиту у розмірі 883750грн на придбання міні пивоварні ресторанного типу “Jager». Позичальник у відповідності до умов договору зобов'язався у встановлений строк повернути суму кредиту виходячи з відсотковою ставки 20,6% річних, а при порушенні виконання зобов'язань у розмірі 46% річних та сплатою комісійної винагороди у розмірі 2,4% від встановленого ліміту.
При порушені позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник платить Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 46% річних, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день затримки (п. 2.2.8, 5.1 кредитного договору).
З метою виконання зобов'язань за кредитним договором 08.11.2007 між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Згідно п. 2 договору поруки, ОСОБА_1 відповідає перед кредитором за виконання обов'язків позичальником за кредитним договором № 52/2007 від 08.11.2007 року в повному обсязі на суму основного боргу, а також відсотків за користування кредитом, сплаті комісії та пені.
У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_1 відповідає перед Банком як боржник.
Відповідно до вимог ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи невиконання ТОВ «Компанія Фінтранс» своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 03.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № 52/2007 від 08.11.2007 складає 8666385,98 грн, з яких:
- 512235,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
-3463701,66 грн. - заборгованість за відсотками;
- 52262,04 грн. - заборгованість з комісії
- 4635686, 32 грн. - пеня;
- 2500,00 грн. - додаткові витрати пов'язані з виконанням кредитного договору.
На підтвердження цих вимог банком надано Договір поруки № 50-2/2007 від 08.11.2007, кредитний договір № 52/2007 від 18.11.2007, розрахунок боргу за договором № 52/2007 від 18.11.2007.
Керуючий реструктуризацією у відзиві на заяву банку про грошові вимоги не визнав вимоги щодо пені у сумі 4635686, 32 грн, пославшись на пропуск заявником однорічного строку позовної давності.
АТ КБ «ПриватБанк» у поясненнях від 24.09.2025 надало спростування висновків керуючого реструктуризацією. Так, за твердженням банку, при укладенні Договору поруки № 52-2/2007 від 08.11.2007 сторони встановили 5-річний строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду із вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором (п. 5,7 Договору). Крім цього, банк зазначає, що у подальшому строки позовної давності були продовжені на період дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) з 12.03.2020 до 30.06.2023 та зупинені у зв'язку з введенням військового стану з 24.02.2022. Банк зауважує, що пеня у розмірі 4635686,32 грн була нарахована 13.03.2020, а отже, строки позовної давності, про які заявлено арбітражним керуючим, не можуть бути застосовані.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).
За приписами ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК).
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 ст.6 ЦК).
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Отже, принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору), можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не означає заборону включення такої умови в договір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин 2 та 3 ст.6 і ст.627 ЦК визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити. Такі ж висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.
Зважаючи на наведене, суд визнає, що сторонами за договором було збільшено строк позовної давності у відповідності до вимог закону.
Крім цього, як вбачається з розрахунку заборгованості, пеня у розмірі 4 635 686,32 грн була нарахована 13.03.2020. Однак, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARA-CoV-2» карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений в Україні з 12.03.2020 та діяв до 30.06.2023.
Разом з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 у зв'язку з початком повномасштабної агресії Росії проти України.
Законом України від 8 листопада 2023 р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.
Наразі воєнний стан не припинений та не скасований (продовжено до 04.05.2026).
Разом з тим, 04.09.2025 набув чинності Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який відновлює перебіг строків позовної давності. З перехідних положень Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану.
За такого, суд визнає цілком правомірним пред'явлення банком вимоги до боржника щодо пені за договором поруки у сумі 4 635 686,32 грн, оскільки станом на дату звернення до суду з заявою про грошові вимоги - 18.08.2025 строки позовної давності були зупинені.
Щодо суми та порядку нарахування пені заперечень чи контрозрахунку не надано ані керуючим реструктуризацією, ані боржницею.
Таким чином, станом, як на 04.08.2025 - дату відкриття провадження у справі №915/937/25 про неплатоспоможність, так і на 18.08.2025 - дату звернення до боржника з даною заявою, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором 2005 року та договором поруки від 2007 року й відповідно кредитним договором від 2007 року становить 8686212,41 грн з яких:
заборгованість за тілом кредиту - 521447,03 грн;
заборгованість за відсотками - 3469357,49 грн;
пеня - 4640291,85 грн;
комісія - 52262,04 грн;
інші витрати банку, пов'язані з виконанням кредитного договору - 2500,00 грн;
судові витрати банку судовим рішенням - 354,00 грн.
Слід зазначити, що з заяви банку та поданого розрахунку вбачається, що позичальником за кредитним договором № 52/2007 від 08.11.2007, за яким ОСОБА_1 є поручителем - ТОВ «Компанія Фінтранс» заборгованість за цим договором не сплачена. Зазначене не спростовано боржником чи керуючим реструктуризацією.
Боржником борг не сплачено та не оспорено.
Виходячи з вимог положень КУзПБ у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяв про грошові вимоги господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Враховуючи, що кредиторські вимоги Банку у сумі 8686212,41 грн виникли до порушення провадження у справі про неплатоспроможність боржниці, вони є конкурсними та заявленими у встановлений КУзПБ строк.
Відомості про забезпечення вимоги заявника у справі відсутні.
Порядок задоволення вимог кредиторів у справах про неплатоспроможність фізичної особи визначено ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають /перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів
Кредитором за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника згідно платіжної інструкції № BOJ65B4COQ від 15/08/2025 сплачено судовий збір за звернення до суду із заявою про грошові вимоги в розмірі 4844,80 грн. а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.
За такого, з урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства суд вважає, що визнані судом вимоги Банку та судові витрати у справі про неплатоспероможність мають задовольнятися у такій черговості:
- 4844,80 грн. (судовий збір) - позачергові вимоги;
- 4045920,56 грн (заборгованість за кредитом, відсотками, комісією й іншими витратами банку, пов'язаними з виконанням кредитного договору та судові витрати банку судовим рішенням) - 2 черга;
- 4640291,85 грн (пеня) - 3 черга.
Керуючись ст. 45-47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 18.08.2025 про грошові вимоги задовольнити.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 8686212,41 грн.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією включити визнані судом вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) у розмірі 8686212,41 грн та понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4844,80 грн до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 17.02.2026.
Суддя Т.М.Давченко