вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 357/3089/25
за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, м. Біла Церква Київської області, в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква Київської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця Хаврошиної Ірини Миколаївни, м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , м. Біла Церква Київської області
2) ОСОБА_2 , м. Біла Церква Київської області
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження землею у спосіб скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, припинення права власності та закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
Суддя О.В. Конюх,
за участю представників:
від прокуратури: Холоденко А.С., службове посвідчення №069058 від 01.03.2023;
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи-1: Плаксій Р.В., адвокат, ордер серія АІ №1897005 від 15.05.2025;
від третьої особи-2: не з'явились;
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2025 прийнято справу №357/3089/25 до провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.01.2026, встановлено учасникам справи додатковий строк для подання заяв по справі, заяв з процесуальних питань, наявних та раніше не поданих доказів до 19.01.2026, запропоновано Білоцерківській окружній прокуратурі подати пояснення щодо заяви третьої особи-1 про залишення позову без розгляду, забезпечено участь представника третьої особи-1 адвоката Плаксія Р. В. у судовому засіданні, яке призначене на 26.01.2026 о 09:30, у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
12.01.2025 через систему «Електронний суд» представник третьої особи-1 подав додаткові пояснення у справі.
Ухвалою від 26.01.2026 підготовче судове засідання та розгляд клопотання представника третьої особи-1 про залишення позову без розгляду відкладено на 16.02.2026.
У підготовче судове засідання 16.01.2026 з'явився прокурор та представник третьої особи-1. Позивач, відповідач та третя особа-2 у судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про судове засідання повідомлялись судом відповідно до чинного процесуального закону.
Згідно до частини 1 статті 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до пункту 10 частини 2 ст. 182 ГПК України суд у підготовчому судовому засіданні вирішує заяви та клопотання учасників справи.
11.12.2025 представник третьої особи-1 через систему «Електронний суд» подав заяву про залишення позову без розгляду, у якій просить суд позов прокурора у справі 357/3089/25 залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 ст. 226 ГПК України як такий, що не підписано або підписано особою, яка не має права його підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Свою заяву представник третьої особи-1 обґрунтовує тим, що у Рішенні Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі №6-рп(ІІ)/2025 викладено висновок про те, що окремі приписи абзацу 1 частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокурору можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку із нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8 пункту 3 частини 131-1 Конституції України. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України вирішив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
Разом із тим, відповідно до частин 2 та 6 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Заявник твердить, що суд при розгляді справи, керуючись ст. 11 ГПК України не має застосовувати положення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, який, за його доводами, не здійснює або неналежним чином здійснює захист своїх інтересів, а приписи зазначеної норми в частині «не здійснює або неналежним чином здійснює» суперечать Конституції України, позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для залишення позову без розгляду.
У додаткових поясненнях від 05.01.2026 прокуратура заперечує проти задоволення вказаного клопотання та твердить, що прокурор звернувся до суду з позовом у справу із дотриманням чинного законодавства, позаяк у Рішенні Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі №6-рп(ІІ)/2025 вказано, що Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Тобто частина третя статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII «Про прокуратуру» визначає виключні випадки такого представництва прокурором інтересів держави в суді:
- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Таке звернення прокурора до суду узгоджується з принципами верховенства права, викладеними у Рекомендації CM/Rec (2012) 11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec (2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum), які допускають участь прокурора у судових провадженнях поза межами кримінального процесу, якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів і не порушує права сторін.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому бездіяльність не обмежується лише незверненням до суду - вона включає також невжиття будь-яких інших належних заходів для усунення порушення, відновлення порушених прав чи запобігання настанню негативних наслідків.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
У такому разі прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Подібну правову позицію сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі N 912/2385/18 щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності
Також частиною 4 статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, були віднесені землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
Тож прокурор вірно визначив орган, який виконує владні управлінські функції та має обов'язок захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах - Білоцерківську міську раду, яку зазначив позивачем.
Білоцерківська окружна прокуратура зверталась до Білоцерківської міської ради з листом від 03.10.2024 №50-9435вих-24, у якому викладала зміст виявленого за результатами моніторингу карт Google-Maps порушення, та просила надати інформацію з копіями підтверджуючих документів, чи вживала Білоцерківська міська рада заходів до усунення порушення вимог законодавства, у тому числі шляхом звернення до суду із позовною заявою; якщо ні, то з яких причин (том 1, аркуші справи 43-46). На вказаний лист було отримано відповідь від 14.10.2024 №3797/01-11 з додатками про те, що за інформацією управління містобудування та архітектури містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва за адресою м. Біла Церква, вул. Героїв Крут, 47-В не видавались; рішень про присвоєння адреси не приймалось; акт обстеження земельної ділянки направлений до Білоцерківської окружної прокуратури; інформація та документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відсутні; заходи представницького характеру не вживались (том 1 аркуші справи 47-75).
Листом від 12.11.2024 №50-10990вих24 Білоцерківська окружна прокуратура в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Білоцерківську міську раду про подання позовної заяви в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (лист залучений до матеріалів справи разом із доказами направлення, том 1 аркуші справи 108-109). Позовна заява надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 06.03.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про те, що прокурор, звертаючись з позовом, достатньо обґрунтував підстави для представництва прокурором інтересів держави, визначив орган, який з точки зору прокуратури у спірних правовідносинах має здійснювати захист інтересів держави, належним чином завчасно повідомив вказаний орган надавши необхідну повну інформацію, чим надав вказаному органу достатньо часу відреагувати на стверджуване порушення, відтак дотримався процедури ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст.53 ГПК України, у зв'язку з чим підстави для залишення позову прокурора у справі №357/3089/25 без розгляду підставі пункту 2 частини 1 ст. 226 ГПК України відсутні.
Суд бере до уваги та погоджується з тим, що Конституційний Суд України Рішенням від 03 грудня 2025 року N 6-р (II)/2025, визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону N 1805-III в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Однак, у пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону N 1805-III, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону N 1805-III, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Крім того, у мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.
Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.
З цього приводу суд звертає увагу учасників справи на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2025 у справі №160/4161/24.
З огляду на викладене, суд залишає без задоволення заяву від 11.12.2025 представника третьої особи-1 про залишення позову без розгляду.
Прокурор повідомив, що спір у справі не врегульовано і не може бути врегульовано у позасудовому порядку, позов підтримав в межах заявлених предмету та підстав, повідомив про те, що всі обставини справи викладені в позові, всі наявні у позивача докази додані до справи, всі особи, прав та обов'язків яких стосується, або може стосуватися рішення у справі, беруть участь в судовому процесі, призначення у справі судової експертизи не є необхідним.
Представник третьої особи-1 в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити, повідомив про те, що всі обставини повідомлені суду, всі докази додані до матеріалів справи, всі особи, прав та обов'язків яких стосується, або може стосуватися рішення у справі, беруть участь у судовому процесі, призначення у справі судової експертизи не є необхідним.
Судом виконано завдання підготовчого провадження, передбачені ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, та вирішено питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, відповідно наявні підстави для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Суд враховує, що представник третьої особи-1 адвокат Плаксій Р.В. заявив клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, пунктом 3 частини 2 ст. 185, ст.ст. 197, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву від 11.12.2025 представника третьої особи-1 Басараб Т.В. про залишення позову без розгляду залишити без задоволення.
2. Підготовче провадження закрити. Призначити справу №357/3089/25 до судового розгляду по суті на 09.03.2026 о 12:20. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108).
3. Забезпечити участь представника третьої особи-1 адвоката Плаксія Романа Володимировича у судовому засіданні, яке призначене на 09.03.2026 о 12:20, у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
4. Повідомити учасників справи про судове засідання.
5. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/), а також за номером телефону НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому частиною 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та не підлягає апеляційному оскарженню.
Суддя О.В. Конюх