ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2026Справа № 910/14424/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31; ідентифікаційний код: 41916045)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" (Україна, 02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 34, корп. 1, прим. 64; ідентифікаційний код: 43594384)
про стягнення 750 526,58 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" (далі - відповідач) про стягнення 750526,58 грн, з яких 735352,05 грн заборгованості, 9661,67 грн інфляційних втрат та 5512,86 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поруки № 80073013/04/2024 від 15.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
27.11.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 27.11.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 34, корп. 1, прим. 64.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.12.2025 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
25.12.2025 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 16.12.2025 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 03.12.2025).
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Рембудзв'язок" (далі - споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №80073013ПВ (далі - Договір постачання), додатком 2 до якого є комерційна пропозиція "Вільна (строкова)" постачальника електричної енергії товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".
У зв'язку з невиконанням споживачем своїх зобов'язань за Договором постачання, постачальник звернувся до суду з позовом про стягнення зі споживача 735352,05 грн боргу, 5512,86 грн 3% річних та 9661,67 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 у справі №910/7821/25 позов було задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рембудзв'язок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги 735352,05 грн боргу, 5512,86 грн 3% річних, 9661,67 грн інфляційних втрат та 9006,32 грн судового збору.
Під час розгляду справи №910/7821/25 Господарським судом міста Києва було встановлено, що на підставі отриманих даних про спожиті споживачем обсяги в інтернет-сервісі "Особистий кабінет" було сформовано та виставлено рахунки, зокрема, за розрахункові періоди "січень 2025 р." - "березень 2025 р.":
- від 01.02.2025 № 80073013/1/1 на суму 342305,58 грн;
- від 01.03.2025 № 80073013/2/1 на суму 423325,09 грн;
- від 01.04.2025 № 80073013/3/1 на суму 43774,00 грн.
Окрім того, на підставі даних, одержаних від Оператора системи розподілу про коригування обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, нарахування за розрахунковий період "березень 2025 р." скориговано постачальником в сторону зменшення рахунку від 01.05.2025 № 80073013/4/1 на суму 34772,96 грн.
В рахунок погашення заборгованості за розрахунковий період "січень 2025 р." постачальник зарахував надлишок з оплати з чітким призначенням платежу за розрахунковий період "грудень 2024 р." від 17.02.2025 на суму 61742,29 грн в розмірі 39279,66 грн (інша частина повністю погасила нарахування розрахункового періоду "грудень 2024 р.").
Відтак судом встановлено факт невиконання споживачем умов Договору постачання в частині оплати спожитої електричної енергії в розмірі 735352,05 грн.
15.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" (далі - поручитель) та Приватним акціонерним товариством "Рембудзв'язок" (далі - боржник) було укладено Договір поруки №80073013/04/2024 (далі - Договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед позивачем за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої (купованої) електричної енергії та інших платежів ПАТ "Рембудзв'язок", які виникли за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 20.03.2024 № 80073013ПВ, укладеним між кредитором та боржником.
Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої (купованої) електричної енергії та інших платежів, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов Договору постачання.
Відповідно до п. 5.1 Договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання за Договором постачання поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.
Згідно з п. 6.1 Договору поруки у разі невиконання боржником зобов'язання за Договором постачання кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов'язання до поручителя.
У зв'язку з порушенням боржником умов Договору постачання, кредитор звернувся до поручителя з Вимогою про сплату заборгованості за електричну енергію №25/4/7/20/45709 від 06.08.2025.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 735352,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 9661,67 грн та 3% річних у розмірі 5512,86 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 у справі №910/7821/25, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують виникнення і наявність у споживача заборгованості перед позивачем за Договором постачання.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 у справі №910/7821/25, яке набрало законної сили 08.10.2025, було встановлено факт невиконання споживачем зобов'язань за Договором постачання в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії та стягнуто зі споживача на користь позивача 735352,05 грн боргу, 5512,86 грн 3% річних, 9661,67 грн інфляційних втрат, та 9006,32 грн судового збору.
Отже, факт невиконання споживачем своїх грошових зобов'язань у вказаному розмірі є встановленим.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України).
З огляду на порушення споживачем (боржником) умов Договору постачання, позивач звернувся до відповідача з Вимогою про сплату заборгованості за електричну енергію №25/4/7/20/45709 від 06.08.2025, на підтвердження чого надано список згрупованих відправлень та фіскальний чек АТ "Укрпошта" (відправлення №0601178795043).
У свою чергу відповідачем не надано суду вмотивованих заперечень щодо змісту позовних вимог та жодного доказу на підтвердження виконання своїх договірних зобов'язань, доводів позивача щодо наявності заборгованості за Договором постачання не спростовано.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 735352,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 9661,67 грн та 3% річних у розмірі 5512,86 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" (Україна, 02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 34, корп. 1, прим. 64; ідентифікаційний код: 43594384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31; ідентифікаційний код: 41916045) заборгованість у розмірі 735352 (сімсот тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 9661 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 5512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9006 (дев'ять тисяч шість) грн 32 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.02.2026.
Суддя О.В. Нечай