ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2026Справа № 910/8927/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Клімат»
про стягнення 174 822,78 грн.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.02.2026.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 174 822,78 грн.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), з яких 53 846,45 грн. борг за гарантією, 12 277,22 грн. пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 13 346,72 грн. - 30% річних, 1 505,94 грн. інфляційні витрати, 93 846,45грн. - штраф у розмірі суми гарантії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
05.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Клімат» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
08.08.2025 від Акціонерного товариства «РВС Банк» надійшли заперечення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підгатовче засідання на 03.11.2025.
03.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Клімат» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 03.11.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 було відкладено розгляд справи на 01.12.2025.
18.11.2025 від Акціонерного товариства «РВС Банк» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка розглянута та прийнята судом.
У судовому засіданні 01.12.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 було відкладено розгляд справи на 15.12.2025.
15.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Клімат» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 15.12.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 було відкладено розгляд справи на 19.01.2026.
19.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Клімат» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 19.01.2026 представник позивача надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 02.02.2026.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2026 було оголошено перерву до 16.02.2026.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,
Як вбачається з матеріалів справи 11.06.2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія Клімат» (далі - Відповідач/Замовник/Бенефіціар) була надана непокрита Гарантія виконання зобов'язань №Д-2913-24Г строком дії до 12.04.2026 року включно.
У відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 року, (в редакції, що діяла на дату оголошення процедури закупівлі) (надалі - Особливості) на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів на закупівлю Ц_24П-065_ДК 021:2015 - 50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування та ремонту аналітичного комплексу для визначення вмісту хлоридів, сірки та азоту Trace Elemental Xplorer) № UA-2024-05-13-009041-a та опубліковано тендерну документацію для процедури закупівлі. Наведена інформація розміщена у вільному доступі за посиланням: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-05-13-009041-a.
11.06.2024 року Акціонерним товариством «РВС БАНК» (далі - Банк/Позивач/ Гарант) на підставі Договору про надання гарантії №Д-2913-24Г від 11.06.2024 року (далі - Договір) видано Банківську гарантію виконання №Д-2913-24Г від 11.06.2024 року (далі - Банківська гарантія) забезпечення тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей - ТОВ «Асторія Клімат» (надалі - Відповідач/Принципал) перед АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на закупівлю Ц_24П-065_ДК 021:2015 - 50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування та ремонту аналітичного комплексу для визначення вмісту хлоридів, сірки та азоту Trace Elemental Xplorer) № UA-2024-05-13-009041-a.
Як вбачається з умов Банківської гарантії: Сума гарантії: 93 846,45 грн. (Дев'яносто три тисячі вісімсот сорок шість гривень 45 копійок), що становить 5% вартості договору, що забезпечений даною банківською гарантією.
Дата початку строку дії Банківської гарантії (набрання чинності): 11.06.2024 року.
Дата закінчення строку дії Банківської гарантії, якщо жодна з подій, передбачених у п. 4 форми, не настане: 12.04.2026 року включно.
Відповідно до Банківської гарантії, Гарант безвідклично зобов'язаний сплатити Бенефіціару суму гарантії протягом 5 робочих днів після дня отримання гарантом письмової вимоги Бенефіціара про сплату суми гарантії (далі - Вимога).
Вимога надається бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії. Вимога може бути передана через банк бенефіціара, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу гаранта достовірність підписів та печатки бенефіціара (у разі наявності) на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу (у разі, якщо гарантом є банк). Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених бенефіціаром та скріплених печаткою бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу. Вимога повинна містити посилання на дату складання/видачі і номер цієї гарантії, а також повідомлення про невиконання/неналежне виконання Принципалом зобов'язань за Договором, забезпечених цією гарантією; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією.
09.05.2024 року Позивачем отримано від АБ «Укргазбанк» SWIFT повідомлення на SWIFT-адресу Банка із письмовою вимогою № 44.2.5-97-1-4622 від 09.05.2025 року про сплату суми Банківської гарантії у розмірі 93 846,45 грн., відповідно до якої повідомлено, що Принципал - ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АСТОРІЯ КЛІМАТ», ЄДРПОУ 41266501 - не виконав зобов'язання за Договором №513/УПГГК/24 від 25.07.2024 (далі - Договір) (оголошення про проведення закупівлі №UА-2024-05-15-009041-а) в частині надання послуг в повному обсязі та встановлені строки відповідно до п. 2.2. вказаного Договору, Технічного завдання (Додаток №1 до Договору). Відповідно до п. 2.2. вказаного Договору, Технічного завдання (Додаток №1 до Договору) Обсяг та строк надання Послуг визначається в заявці, яку Замовник направляє Виконавцю в електронному вигляді на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, терміни надання Послуг: - для поз. 1-15 Дефектного акту (Додаток №6) не можуть перевищувати 180 календарних днів з дати надання Замовником заявки на надання Послуг; для поз. 16 Дефектного акту (Додаток №6) не можуть перевищувати 360 календарних днів з дати надання Замовником заявки на надання Послуг; Доставка працівників Виконавця здійснюється до місця надання послуг та у зворотному напрямку відбувається силами та за рахунок Виконавця.
13.05.2025 року в порядку ч. 1 ст. 564 Цивільного кодексу України Банком направлено Відповідачу повідомлення № 1398/25-БТ від 13.05.2025 року, відповідно до якого повідомлено Принципала про одержання вимоги Бенефіціара про сплату за Банківською гарантією №2913-24Г від 11.06.2024 року.
Крім того, в порядку п. 2.4. Договору про надання гарантії Гарант просив ТОВ «Асторія Клімат» сформувати повне грошове забезпечення (покриття) та сплатити суму у розмірі 93 846,45 грн. на рахунок IBAN № НОМЕР_1 .
Проте, в порушення п. 2.4. Договору про надання гарантії Відповідачем не сформовано повне грошове забезпечення (покриття).
У зв'язку з отриманням Позивачем Вимоги, що становить належне представлення, протягом строку дії Банківської гарантії, 19.05.2025 року Банком сплачено АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» 93 846,45 грн. за Банківською гарантією, що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 19.05.2025 року.
20.05.2025 року Позивачем направлено на адресу місцезнаходження ТОВ «Асторія Клімат» регресну вимогу № 1485/25-БТ від 20.05.2025 року (надалі - Регресна вимога), відповідно до якої просило протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання даної Регресної вимоги в повному обсязі відшкодувати Банку всі сплачені кошти за Банківською гарантією та усі пов'язані з цим витрати.
Позивач посилається на те, що прострочення у ТОВ ««Асторія Клімат» настало з 23.05.2024 року. Станом на дату звернення до суду Відповідач ухиляється від виконання перед Відповідачем своїх зобов'язань за Банківською гарантією, що видана на підставі Договору про надання гарантії №Д-2913-24Г від 11.06.2024 року.
Загальна сума заборгованості(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем), яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить: 174 822,78 грн., з яких:
- 53 846,45 грн. борг за гарантією;
- 12 277,22 грн. пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ ;
- 13 346,72 грн. 30% річних;
- 1 505,94 грн. інфляційні витрати;
- 93 846,45грн. - штраф у розмірі суми гарантії.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Статтею 564 Цивільного кодексу України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до ч. 1 статті 569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Як установлено судом, на даний час зобов'язання, які виникли на підставі Договору про надання гарантії №Д-2913-24Г від 11.06.2024, умови якого Відповідачем не виконано.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом установлено, що в порушення умов договору гарантії Відповідач не здійснив на користь позивача сплату коштів у сумі 53 846, 45 грн. (з урахуванням часткової оплати) в рахунок відшкодування суми гарантійного платежу, сплаченого позивачем за договором гарантії.
Враховуючи встановлене вище, оскільки невиконане Відповідачем зобов'язання за договором гарантії підтверджується матеріалами справи, факт наявності заборгованості за договором гарантії у зазначеній сумі відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а навпаки здійснено часткову оплату відтак, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати гарантійного платежу (основного боргу) в сумі 53 846. 45 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
У Постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор - бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
До повного такого відшкодування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році-365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за Гарантією та до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки Банку.
Проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за Гарантією нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) Банком грошових коштів за Гарантією Бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування Принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених Банком за Гарантією (п. 4.2. Договору про надання гарантії).
Як вбачається з п. 5.1. Договору про надання гарантії, за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно п. 5.3. Договору про надання гарантії, у випадку ненадання Принципалом грошового забезпечення (покриття) Гарантії у порядку, передбаченому п. 2.4. цього Договору, Принципал зобов'язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі суми Гарантії, визначеній у п. 1.2. цього Договору, на рахунок Банку, зазначеному у повідомленні Банку, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Принципалом повідомлення у порядку, передбаченому Договором.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, умовами п. 4.2 Договору банківської гарантії сторонами погоджено інший розмір річних, що не суперечить положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Здійснивши перевірку доданих до позовної заяви позивачем розрахунків пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 30% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 30% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 13 346, 72 грн.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1 505, 94 грн. Вказаний розмір інфляційних втрат заявлений позивачем до стягнення, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При наданні оцінки іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", Заява №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Господарський суд вважає безпідставними вимоги клопотання позивача щодо зазначення в рішенні суду про нарахування 30 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду та роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування 30% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості, оскільки вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, так як це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України, принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об'єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо (п. 125, 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22).
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати в разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АСТОРІЯ КЛІМАТ» (Україна, 02232, місто Київ, ПРОСПЕКТ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 81, квартира 29; код 41266501) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» (Україна, 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВВЕДЕНСЬКА, будинок 29/58; код: 39849797) - основини борг в розмірі 53 846 (п'ятдесят три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 45 коп. - основний борг, 12 277 (дванадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 22 коп., - пеня, 13 346 (тринадцять тисяч триста сорок шість) грн. 72 коп., 30 % річних, 1 505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн.. 94 коп. - втрат від інфляції, 93 846 (дев'яносто три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 45 коп. - штраф та судовий збір у розмірі 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 12 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 18.02.2026.
Суддя І.В. Алєєва