ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2026Справа № 910/13685/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська компанія" до Адвокатського об'єднання "Волков і партнери" про стягнення 1 192 382,84 грн,
за участю представників:
позивача: Марущак А.Р.;
відповідача: не з'явився;
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівська компанія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Адвокатського об'єднання "Волков і партнери" (далі - Об'єднання) 1 192 382,84 грн, з яких: 586 256,80 грн - основна заборгованість, 467 654,90 грн - інфляційні втрати, 43 284,80 грн - пеня, 95 186,34 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень від 1 січня 2019 року № 01012019 у частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2025 року відкрито провадження у справі № 910/13685/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 грудня 2025 року.
У підготовчому засіданні 4 грудня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення засідання на 29 січня 2026 року.
22 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про його участь у призначеному засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 26 січня 2026 року задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 лютого 2026 року.
У судовому засіданні 12 лютого 2026 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника в призначене засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі заяв по суті спору, не подав.
Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
1 січня 2019 року між Об'єднанням і Товариством був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 1012019, за умовами якого останнє передало, а відповідач - прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 222,00 м2, розташовані в нежитловій будівлі за адресою: місто Київ, вулиця Ігорівська, 14-А.
Цей правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін та скріплений їх печатками.
Нежила будівля за адресою: місто Київ, вулиця Ігорівська, 14-А, - у якій розташований об'єкт оренди, належить Товариству на праві приватної власності на підставі свідоцтва від 11 листопада 2003 року НБ № 010007872 (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 1.3. вказаного правочину Товариство передає Об'єднанню об'єкт оренди з метою використання його в якості службово-адміністративного приміщення. Використання об'єкта оренди за іншим призначенням забороняється.
За умовами пунктів 2.1.-2.3. договору передача об'єкта ореади здійснюється на підставі акта приймання-передачі (додаток № 1) після підписання цього правочину. У момент підписання акта Товариство передає орендарю ключі від об'єкта оренди. У день закінчення строку дії цього правочину орендар повертає об'єкт оренди на підставі відповідного акту приймання-передачі, за виключенням випадків продовження строку дії договору. Орендар повертає Товариству об'єкт оренди вільним від майна Об'єднання, у справному та чистому стані.
Орендна плата за об'єкт оренди становить 79 920,00 грн з ПДВ за календарний місяць. Сторони щомісячно, але не пізніше останнього числа поточного місяця, підписують акт приймання-передачі орендних послуг. Вартість комунальних послуг, у тому числі: водопостачання, водовідведення, користування електроенергією, користування тепловою енергією, вивезення побутових відходів з території, що прилягає до будівлі, - не входить до розміру орендної плати, а сплачується орендарем за окремо виставленим рахунком. Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, шляхом перерахування грошових на поточний рахунок орендодавця таким чином: протягом 5-ти банківських днів з моменту укладення цього договору орендар сплачує орендну плату за перший календарний місяць оренди, а саме з 1 січня 2019 року по 6 січня 2019 року, що становить 79 920,00 грн з ПДВ; протягом строку дії договору орендар сплачує орендну плату в розмірі, визначеному пунктом 3.1. договору, кожного місяця оренди протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем, але не пізніше 5-го числа поточного місяця оренда. Оренда плата за першій та останній неповні місяці оренди сплачується орендодавцем пропорційно кількості календарних днів користування об'єктом оренди в календарному місяці (пункти 3.1., 3.3.-3.5.2. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 3.9. договору, у випадку порушення орендарем строків внесення орендної плати більш ніж на 60 календарних днів, орендодавець має право розірвати цей правочин в односторонньому порядку за умови попереднього письмового повідомлення орендаря про припинення договору, однак без дотримання строку, визначеного пунктом 5.3. цього правочину.
За умовами підпункту 4.1.2. пункту 4.1. договору Об'єднання зобов'язалось: своєчасно та в повному обсязі сплачувати Товариству оренду плату та інші платежі за договором у розмірі та в порядку, що визначені цим правочином.
Сторони мають право продовжити строк дії цього договору. Орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк на умовах, викладених у цьому правочині. Орендодавець може розірвали договір в односторонньому порядку у випадку, передбаченому пунктом 3.9. цієї угоди (пункти 5.2., 5.4. вказаного правочину).
За пунктом 5.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 12-ти місяців з моменту підписання, а саме до 31 грудня 2019 року.
За актом приймання-передачі приміщення від 1 січня 2019 року (копія якого міститься в матеріалах справи) обумовлене договором нерухоме майно було передано відповідачу в оренду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період дії вказаного договору надавав відповідачу послуги з оренди спірного нерухомого майна, а також забезпечував надання комунальних послуг до орендованого майна, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг від 31 грудня 2019 року: № 344 на суму 79 920,00 грн, № 332 на суму 17 782,87 грн. Ці акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних заперечень і зауважень з боку відповідача.
Відповідно до приписів статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Судом встановлено, що після закінчення обумовленого пунктом 5.1. договору строку оренди, відповідач орендоване майно позивачу не повернув, продовжив ним користуватись без жодних заперечень з боку Товариства. Відтак, у силу вищевказаних приписів чинного законодавства, строк дії укладеного між сторонами договору оренди було поновлено ще на 12 місяців (до 31 грудня 2020 року).
З матеріалів справи також вбачається, що в період з січня по травень 2020 року позивач надав Об'єднанню послуги з оренди спірного нерухомого майна та послуги із забезпечення надання комунальних послуг до цього майна на загальну суму 396 026,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг, підписаних уповноваженими представниками обох сторін та скріплених їх печатками без жодних заперечень і зауважень, а саме: від 31 січня 2020 року: № 18 на суму 79 920,00 грн, № 6 на суму 19 175,39 грн; від 29 лютого 2020 року: № 49 на суму 21 012,20 грн, № 33 на суму 79 920,00 грн; від 31 березня 2020 року: № 61 на суму 79 920,00 грн, № 77 на суму 18 166,66 грн; від 30 квітня 2020 року: № 105 на суму 10 534,78 грн, № 89 на суму 39 960,00 грн; від 31 травня 2020 року: № 114 на суму 7 457,77 грн, № 113 на суму 39 960,00 грн.
Факт належного виконання орендодавцем своїх зобов'язань за договором підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій і повідомлень про порушення позивачем умов вказаного правочину.
Однак відповідач у порушення умов вказаного правочину зобов'язання з оплати орендних та інших платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати та комунальних платежів на загальну суму 586 256,80 грн. З наявної у матеріалах справи копії акта звіряння взаємних розрахунків за період січень-травень 2020 року, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, вбачається, що Об'єднання визнало вказану суму заборгованості період перед позивачем.
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем орендних та інших платежів за договором понад 60 календарних днів, позивач скористався наданим йому правом на одностороннє розірвання договору та направив відповідачу в порядку пункту 3.9 договору повідомлення від 19 травня 2020 року вих. № 19/05 про розірвання вказаного правочину з 1 червня 2020 року. Факт отримання зазначеного повідомлення повноважним представником відповідача підтверджується підписом останнього про таке отримання 20 травня 2020 року (вхід № 02/20) на примірнику вищевказаного повідомлення, копія якого також міститься в матеріалах справи.
За актом приймання-передачі приміщення від 1 червня 2020 року Об'єднання повернуло позивачу вищезазначене нерухоме майно (приміщення) з оренди. Копія цього акта наявна в матеріалах справи.
Відповідач наявну в нього заборгованість не погасив, у зв'язку з чим Товариство зверталося до Об'єднання з листами: від 4 липня 2022 року вих. № 040722, від 11 серпня 2025 року вих. № 1108/25, - про сплату спірної суми. Копії вказаних листів з належними доказами їх направлення відповідачу містяться в матеріалах справи. Однак, вказані вимоги були залишені Об'єднанням без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача з орендної плати та комунальних послуг, яка складає 586 256,80 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, й Об'єднання на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.
Також у зв'язку з несвоєчасним виконанням Товариством передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов'язку щодо сплати орендних платежів та комунальних послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 43 284,80 грн пені, нарахованої за загальний період прострочення з 6 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 року на відповідні суми основної заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку за кожним передбаченим договором платежем окремо.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.3. договору оренди передбачено, що у разі порушення орендарем строків здійснення платежів за цим правочином, останній сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру вказаної штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми пені підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів та комунальних витрат, позивач просив суд стягнути з Товариства 467 654,90 грн інфляційних втрат і 95 186,34 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму основної заборгованості в розмірі 586 256,80 грн за період з 1 червня 2020 року по 29 жовтня 2025 року.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат, нараховані на заборгованість по сплаті комунальних послуг та орендних платежів, є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Адвокатського об'єднання "Волков і партнери" (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 14 А; ідентифікаційний код 33396973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська компанія" (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 14, літера "А"; ідентифікаційний код 32594722) 586 256 (п'ятсот вісімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят шість) грн 80 коп. основної заборгованості, 467 654 (чотириста шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн 90 коп. інфляційних втрат, 43 284 (сорок три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 80 коп. пені, 95 186 (дев'яносто п'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн 34 коп. трьох процентів річних та 17 885 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн 74 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 18 лютого 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко