11.02.2026 року м. Дніпро Справа № 912/2634/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комінбанк"
на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області (суддя Закурін М.К.) від 16.10.2025р. про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 912/2634/25
за позовом Акціонерного товариства "Комінбанк"
до
відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-нідерландське підприємство з іноземними інвестиціями "Безпека меду",
відповідача-2: Приватної фірми "Роман",
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест мед",
відповідача-4: ОСОБА_1 ,
відповідача-5: ОСОБА_2 ,
відповідача-6: ОСОБА_3 , -
Акціонерне товариство "Комінбанк" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 10 585 722,82 грн за договором від 31.05.2022 № 35/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та договорами поруки 31.05.2022 № 35/22-П1, № 35/22-П2, № 35/22-П3, № 35/22-П4, № 35/22-П5 та № 35/22-П6.
Також Акціонерне товариство "Комінбанк" звернулося до суду у межах цієї справи із заявою про забезпечення позову та просило:
- накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ТОВ Спільне українсько-нідерландське підприємство з іноземними інвестиціями "Безпека меду", які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все нерухоме, рухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 10 585 722,82 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ПФ "Роман", які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 10 585 722,82 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ТОВ "Інвест мед", які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 10 585 722,82 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 10 585 722,82 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 10 585 722,82 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ОСОБА_3 , які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 10 585 722,82 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування заяви зазначає, що відповідачі є поручителями за виконання зобов'язань ТОВ "Діоніс мед" за договором № 35/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою "Доступні кредити 5-7-9 %" на підставі укладених договорів поруки. Невиконана заборгованість за кредитом ТОВ "Діоніс мед" складає 10 585 722,82 грн. Поручителі також не виконали своїх зобов'язань з повернення коштів позичальником. Посилається, що у банку відсутня інформація про майновий стан поручителів, а тому існує вірогідність того, що вони можуть у будь-який момент розпорядитися належними їм майном та грошовими коштами. Забезпечення позову при задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителів надасть можливість звернути стягнення на майно боржників.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2025р. у справі №912/2634/25 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала мотивована тими обставинами, що позивач не надав доказів звернення до поручителів з вимогами про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором безпосередньо ними та проявленої ними ж бездіяльності у вирішенні питання погашення заборгованості. Відсутність інформації про майновий стан поручителів сам по собі не може свідчити про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки така обставина може лише вказувати на недоведеність припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Банк не довів належними доказами власні припущення, що невжиття арешту на грошові кошти та майно боржників може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по стягненню заборгованості.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Комінбанк", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2025р. у справі №912/2634/25 та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що можливість відповідачів в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на їх рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у їх власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Апелянт вважає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідачів, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Бездіяльність відповідачів, яка виражається у невиконанні взятих на себе зобов'язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), суддів - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 17.12.2025р. о 15:40 год.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з тим, що справи про банкрутство не відносяться до категорії справ, щодо яких визначено спеціалізацію судді-доповідача Кощеєва І.М., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025р. новим складом суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу, її розгляд призначено в судове засідання на 11.02.2026р. о 17:20 год.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Предметом спору у даній справі є вимога до поручителів щодо погашення заборгованості за кредитом.
Суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, обов'язок із доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому покладається саме на заявника.
Заяву Акціонерного товариства "Комінбанк" про забезпечення позову обґрунтовано тим, що з огляду на відсутність інформації про майновий стан відповідачів (відсутність інформації про банківські рахунки, розмір коштів на вказаних рахунках), існує вірогідність того, що відповідачі можуть у будь-який момент розпорядитись належним їм майном.
У той же час, за доводами позивача, в разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржники матимуть безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що про обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, заявник жодними належними та допустимими доказами не довів, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів у межах суми позовних вимог може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, а відтак, правомірною є відмова у забезпеченні позову.
Окрім того, предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості. Накладення арешту на нерухоме майно, яке за результатами вирішення спору не набуватиметься позивачем, не є доцільним заходом забезпечення, оскільки збереження саме зазначеного майна не є необхідним для виконання рішення у справі, якщо позов буде задоволено.
Посилання позивача на наявність у відповідачів спірної заборгованості також не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню на загальних підставах під час розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені позивачем обставини не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Заявник посилається на протилежні висновки, зроблені Верховним Судом у справах №905/446/22, № 381/4019/18, № 904/1934/23 проте вони зроблені за інших фактичних обставин справи. Оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Вжиття заходів забезпечення позову пов'язане з певними умовами та підставами визначеними ГПК України.
Колегія суддів зазначає про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, що виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.
Відтак, застосування судом першої інстанції норм права при розгляді заяви про забезпечення позову не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комінбанк" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2025р. про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 912/2634/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2025р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 17.02.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд