10 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/308/14
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
від прокуратури: не з'явився;
від Позивача: Сокіл О.В. представник;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Ружинської селищної ради на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.11.2025р. у справі № 917/308/14
за позовом Прокурора Ружинського району в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради
до Приватного підприємства "Валява"
про зобов'язання відповідача передати позивачу автомобіль сміттєвоз шляхом складання акту приймання-передачі та надання сертифікатів якості, сервісної книжки на товар і рахунку фактури, стягнення пені та штрафних санкцій в сумі 72701,08 грн., визнання недійсним договору № 23/218/1 та акту № 1 приймання-передачі товару
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/308/14 за позовною заявою Прокурора Ружинського району в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради (далі- Стягувач) до Приватного підприємства «Валява» (далі- Боржник) про зобов'язання передати автомобіль сміттєвоз шляхом складання акту приймання-передачі та надання сертифікатів якості, сервісної книжки на товар і рахунку фактури, стягнення пені та штрафних санкцій в сумі 72701,08 грн., визнання недійсним договору № 23/218/1 та акту № 1 приймання-передачі товару.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.04.2014 року у справі №917/308/14 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір про відповідальне збереження №23/218/1 від 30.09.2013 р. та зобов'язано Боржника передати Стягувачу протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили автомобіль сміттєвоз «ВЛІВ СУПЕР МІНІ Б 9-8 GZ 3309; стягнуто з Боржника на користь Стягувача 12590 грн. 27 коп. пені, припинено провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним акту № 1 приймання-передачі товару; в решті позову відмовлено. Також рішенням суду стягнуто до Державного бюджету України 1534 грн. 40 коп. судового збору з Боржника та 3946 грн. 60 коп. судового збору - зі Стягувача.
Господарським судом Полтавської області 12.05.2014 р. було видано наказ на примусове виконання даного рішення в задоволеній частині позову.
В процесі виконання судового рішення 04 липня 2014 року постановою старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 43862560 у справі про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 23.04.2014 року у справі №917/308/14, а постановою від 11.07.2014 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 44179277, яке веде той самий відділ виконавчої служби.
Згідно акту державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУК від 19 квітня 2016 року, при виході за адресою Боржника в м. Кременчук, вул. 7-й тупик Хорольський, б. 3/24д майно, яке підлягає передачи Стягувачу - сміттєвоз «ВЛІВ СУ ПЕР МІНІ Б 9-8 GZ 3309 - не виявлено.
Відповідно до листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 01.01.2024 року № 529 вказано, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 49436358 з примусового виконання наказу №917/308/14, виданого 12.05.2014 господарським судом Полтавської області про зобов'язання ПП «ВАЛЯВА» передати виконавчому комітету Ружинської селищної ради автомобіль сміттєвоз ВЛІВ СУПЕР МІШ. 03.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» ( 606-XIV в старій редакції).
Стягувач в період 2015-2025 року неодноразово звертався до суду із заявами про зміну способу та порядку виконання зазначеного рішення, які поверталися судом без розгляду у зв'язку з невідповідністю заяв вимогам процесуального закону, а також залишалися без задоволення через відсутність доказів неможливості виконання рішення у встановлений судом спосіб.
Від Стягувача повторно надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2014 року у справі №917/308/14 (вх. №14115 від 04.11.2025 року) в частині зобов'язання Боржника передати Стягувачу автомобіль сміттєвоз «ВЛІВ СУПЕР МІШ Б 9-8 Оіі 3309 шляхом стягнення з Боржника на користь Стягувача вартості зазначеного автомобіля в розмірі 339 900,00 гривень 00 копійок та визначити новий спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2014р у справі № 917/308/14 , а саме: стягнути зазначену вартість з урахуванням рівня інфляції станом на 01.09.2025 року, що складає 1 524 663,32 гривні 32 копійки.
В обґрунтування наведеної заяви Стягувач зазначав, що в період часу з 23.04.2014 року по 01.09.2025 року Боржником не вжито жодних заходів, направлених на виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі № 917/308/14 та погашення заборгованості перед Стягувачем, отже він з метою встановлення актуальної вартості сміттєвоза було опрацьовано висвітлену в інтернет-мережі рекламу на певних веб-сайтах щодо продажу автомобіля сміттєвоза, облаштованого на шасі ГАЗ 3309, за результатами якого було встановлено, що мінімальна вартість автомобіля- сміттєвоза - 1 400 000 грн., а 1 500 000 грн. вартість автомобіля з урахуванням встановленого обладнання, тому для вираховування збитків, завданих Стягувачу, було проведено підрахунок суми боргу з урахуванням рівня інфляції та середньо ринкової вартості відповідного автомобіля станом на 01.09.2025 року.
Стягувач зазначив, що з метою вжиття заходів щодо повернення Боржником бюджетних коштів, рішенням вісімдесят четвертої сесії восьмого скликання Ружинської селищної ради № 1844 від 18.09.2025 року погоджено зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі № 917/308/14 від 23.04.2014 року шляхом стягнення коштів із боржника з урахуванням рівня інфляції та середньоринкової вартості відповідного автомобіля станом на 01.09.2025 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 суд першої інстанції відмовив у задоволенні поданої заяви за мотивами не доведення Позивачем вартості майна внаслідок неподання доказів про вартість майна відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», як це встановлено частиною третьою статті 331 ГПК України.
Інших обставин, що перешкоджали б заявнику відповідно до вимог ст.331 ГПК України прагнути змінити спосіб виконання рішення суду - судом не встановлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 р. по справі № 917/308/14 скасувати та задовольнити його заяву.
Зокрема, скаржник вважав, що суд першої інстанції при розгляді даного питання невірно здійснив оцінку ч. 3 ст. 331 ГПК України і проведення оцінки майна в даному випадку не вимагається, оскільки Позивачем була перерахована чітка сума грошових коштів за автомобіль, який поставлений не було, що також зафіксовано в акті державного виконавця.
Стягувач вважав, що оскільки вартістю автомобіля сміттєвоз «ВЛІВ СУПЕР МІШ Б 9-8 СХ 3309 з урахуванням рівня інфляції станом на 01.09.2025 року є сума розмірі 1 524 663,32 (один мільйон п'ятсот двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят три) гривні 32 копійки, це не змінює самої суті прийнятого судового рішення, а висновки суду першої інстанції про недоведеність обставин є помилковими.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 10.02.2026р. о 13:30.
Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.02.2026року представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїм правом участі у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги; виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вимогами ч.3 зазначеної норми також передбачено, що :
- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;
- невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися;
- вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом (схожі за змістом усталені висновки викладено в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 17.07.2019 у справі № 748/2827/16-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15, від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 179/1341/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 759/10301/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 464/6966/16-ц).
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Поряд з цим, законодавча норма не передбачає зміну судового рішення по суті, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пряме посилання на який містить ч.3 ст.331 ГПК України, оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно- правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в редакції, чинній на час складання звіту, звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Зміст ст.5 Закону містить визначення суб'єктів оціночної діяльності, до яких відносяться:
- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Стягувач, хоча й є органом місцевого самоврядування, проте доказів наявності у нього таких повноважень суду не надав, звіту щодо актуальної вартості спірного транспортного засобу у передбаченому законом порядку також не склав, отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Стягувач, звертаючись з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, не виконав приписів вимог чинного законодавства в частині здійснення дій щодо складання звіту про оцінку майна, які є обов'язковими в силу Закону.
Опрацювання ж інформації в Інтернет ресурсах не є такою оцінкою та не може бути прийняте судом в якості дійсної вартості майна - автомобілю сміттєвозу «ВЛІВ СУПЕР МІНІ Б 9-8 GZ 3309, яке підлягало поверненню Відповідачем в межах виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2014 року у справі №917/308/14 в розумінні вимог ст.331 ГПК України.
За цієї умови судова колегія відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції висновку щодо застосування положень ч. 3 ст. 331 ГПК України при розгляді даного питання, оскільки вимоги цієї статті передбачають визначення вартості майна відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Іншого тлумачення або винятків з цього правила, норма ст. 331 ГПК України не передбачають.
Щодо доводів апеляційної скарги про встановлення в рішенні суду від 23.04.2014 дійсної на той час вартості автомобілю в 339 900,00 гривень 00 копійок, то вона могла б бути заявлена Стягувачем у якості компенсації в порядку ст.331 ГПК України, проте вона явно не відповідає його інтересам у зв'язку з інфляційними процесами протягом спірного періоду, отже визначити суму вартості відповідного майна з метою стягнення її з Боржника в порядку наведеної норми можливо лише відповідно до наведених вимог Закону України »Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Визначення такої вартості Стягувачем самостійно шляхом збільшення її на індекси інфляції не відповідає вимогам ст.331 ГПК України, оскільки являє собою заявлення нових позовних вимог до Боржника про стягнення інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання, що не було предметом розгляду у справі №917/308/14 за рішенням від 23.04.2014, а отже й не може бути розглянуто в порядку наведеної норми процесуального закону.
Судова колегія звертає увагу Стягувача, що він не позбавлений права повторно звернутися із заявою в порядку ст.331 ГПК України за умови визначення вартості спірного майна в передбаченому законом порядку, як й не позбавлений права в загальному порядку заявити позовні вимоги щодо відновлення свого права, порушеного внаслідок тривалого невиконання свого зобов'язання Боржником.
Таким чином за висновками судової колегії, суд першої інстанції правомірно відмовив Стягувачу у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Будь-яких порушень норм процесуального права, які б відповідно до вимог ст.ст. 277, 280 ГПК України були б підставою до скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду - судовою колегією не встановлено.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 20.11.2025р. у справі № 917/308/14 ґрунтується на дотриманні норм процесуального прав, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати з розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Ружинської селищної ради на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.11.2025р. у справі № 917/308/14 -залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/308/14 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Ружинську селищну раду.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 18.02.2026.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Д.О. Попков