Постанова від 29.01.2026 по справі 910/13570/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. Справа№ 910/13570/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.01.2026:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025

Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025

у справі №910/13570/24 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ"

до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ"

про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права володіння і користування майном

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Державне підприємство "Морський торговельній порт "Чорноморськ" (далі також - позивач, ДП "Морський торговельній порт "Чорноморськ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі також - відповідач-1, ДП "Адміністрація морських портів України") та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" (далі також - відповідач-2, ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ") про визнання недійсним договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, а договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 є недійсним у зв'язку з тим, що він суперечить ст. 203 ЦК України, Закону України "Про морські проти України" та Правилам надання послуг в морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 348 від 05.06.2013.

13.11.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якому позивач просив:

1.Усунути перешкоди Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у здійсненні ним права володіння і користування майном: складськими площами в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12 як володільцю морських терміналів, єдиних майнових комплексів, що включають в себе технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, є портовим оператором з доступом до причалів №№ 1 - 22, 26 - 29 морського порту Чорноморськ на підставі Договору № 199-П-АМПУ-17 від 29.12.2017 року про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів), укладеному між ДП "МТП "Чорноморськ" та ДП "Адміністрація морських портів України"

- шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" забезпечити Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" безперешкодне проведення ним, як портовим оператором, вантажно-розвантажувальних робіт на причалі(ах) №(№) 5-6 та складських площах в тилах цих причалів із використанням перевантажувального обладнання, що йому належить.

- шляхом заборони (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" в частині користування складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12, яка унеможливлює Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" безперешкодне проведення вантажно-розвантажувальних робіт та користування нерухомим та рухомим майном;

2. Визнати договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 року, укладений між ДП "АМПУ" та ТОВ "Трайгон-Експорт" недійсним.

Короткий зміст рішент суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/13570/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що причали № 5 та № 6 в порту Чорноморськ належать на праві власності Державі в особі Міністерства інфраструктури України та на праві користування ДП "АМПУ" в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ", відтак позивачем не доведено правових підстав обмеження ДП "АМПУ" щодо вільного розпорядження належним йому майном.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" витрати на правову допомогу в сумі 193 375,85 грн.

Постановлючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що з огляду на предмет і підстави позовних вимог, кількості доказів наданих до матеріалі справи, оцінюючи витрати відповідача-2 з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 193 375,85 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Морський торговельній порт "Чорноморськ" звернулось до Північного апеляційного господаського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/13570/24 та прийняти нове рішення, яким визнати договір №17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 року, укладений між ДП "АМПУ" та ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" недійсним та усунути ДП "МТП "Чорноморськ" перешкод у здійсненні ним права володіння і користування майном. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема скаржник зазначає, що правильним вирішенням даної судової справи, з урахуванням фактичних обставин справи та поведінки відповідачів під час її розгляду, буде висновок суду про встановлення наявності перешкод позивачу у здійсненні ним права володіння і користування майном впродовж дії оспорюваного Договору, а саме з 28.03.2024 по 25.03.2025, та їх фактичне усунення відповідачами шляхом розірвання відповідного Договору 25.03.2025.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Державне підприємство "Морський торговельній порт "Чорноморськ" звернулось до Північного апеляційного господаського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 року у справі №910/13570/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" у стягненні витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відшкодування витрат на правову допомогу матиме надмірний фінансовий тягар для позивача, як державного підприємства з огляду на зниження попиту на стивідорні послуги з обробки зернових вантажів в морському порту Чорноморськ та зниження ставок на стивідорні послуги в цілому протягом 1 півріччя 2025.

Зокрема скаржник зазначає, що витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у Господарському суді міста Києва, затраченим ним часом на надання таких послуг, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді, а також те, що їх стягнення з позивача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" звернулось до Північного апеляційного господаського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 року у справі №910/13570/24 в частині відмови у стягненні з ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь ТОВ "Трайгон-Експорт" судових витрат у сумі 500830,08 грн. Постановити у цій частині нове додаткове рішення, яким стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь ТОВ "ТрайгонЕкспорт" витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи №910/13570/24 судом першої інстанції у розмірі 694 205,93 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того до того, що жодних доводів, на підставі яких суд першої інстанції зменшив відповідні витрати майже удвічі, ним у рішенні не наведено. Також судом не визначено і часу, який, на його переконання, був потрібним для забезпечення участі представника відповідача у судових засіданнях, тому вказане ним зменшення розміру судових витрат є необґрунтованим та таким, що ґрунтується на обставинах, які не підтверджуються матеріалами справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

29.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводятьсядо того, що ДП «МТП «Чорноморськ» фактично порушує ч. 2, 5 ст. 13 ЦК України під час реалізації належних йому цивільних прав на майно, обмежуючи інших суб'єктів господарювання у доступі до ринку, створюючи безпідставні перешкоди як в отриманні власних послуг, так і в споживанні послуг ДП «АМПУ» щодо забезпечення доступу портового оператора до причалів, що не може виступати законною підставою для задоволення його позовних вимог про усунення перешкод у вільному володінні та користуванні об'єктами портової інфраструктури, користуючись якими він фактично займає монопольне становище.

30.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводятьсядо того, що застосування заявлених позивачем способів захисту є об'єктивно невиправданим, адже їх задоволення жодним чином не вплине на правове становище позивача, в якому він перебуває після припинення дії оскаржуваного договору, а відсутність порушених прав чи інтересів позивача, які потребували б судового захисту, є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідного позову.

11.11.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що одне лише посилання на те, що ринкова вартість послуг лідерів ринку юридичних послуг є вищою ніж середня вартість послуг на ринку взагалі, не кажучи вже про те, що скаржником не надано достатніх та належних доказів середньої вартості послуг на юридичному ринку, не може слугувати достатньою правовою підставою для того, щоб стверджувати про те, що повністю оплачені відповідачем рахунки такої компанії є нереальними, неадекватними та не відповідають критеріям розумності.

26.01.2026 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла письмова промова в судових дебатах.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/13570/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/13570/24. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/13570/24. Повідомлено, що судове засідання відбудеться 11.12.2025. Витребувано невідкладно матеріали справи №910/13570/24 з суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи(апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 17.10.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24. Об'єднано розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24 у судовому засіданні 11.12.2025.

Відповідно до протоколу передачі судової справи(апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 28.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24. Об'єднати розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24 у судовому засіданні 11.12.2025.

24.11.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 клопотання Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У судовому засіданні 11.12.2025 оголошено перерву до 29.01.2026.

Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання

Представники учасників апеляційного провадження з'явилися у судове засідання 29.01.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (п. 1.1. Статуту).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Статуту ДП "МТП "Чорноморськ" утворено з метою одержання прибутку від здійснення господарською діяльності. Чіткою ціллю діяльності є провадження ринкової діяльності. Для досягнення мети діяльності Підприємство забезпечує і здійснює експлуатацію об'єктів портової інфраструктури; організацію і надання послуг із здійснення вантажних операцій з вантажами, що перевозяться водним, залізничним і автомобільним видами транспорту; проведення вантажно-розвантажувальних робіт; обслуговування та зберігання вантажів; обслуговування суден; іншу діяльність, яка не суперечить законодавству України.

Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 4.1. Статуту).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДП "МТП "Чорноморськ" володіє об'єктами портової інфраструктури - рухомими та нерухомими об'єктами, що забезпечують його діяльність, зокрема, зерновим морським терміналом, розташованим за адресами: м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська. № 12, інв. № 1858; м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, № 14-А, інв. № 94421 та який межує з причалами №№ 3-6 порту Чорноморськ.

21.05.2024 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" укладено договір про організацію та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури № 55/д, згідно умов якого позивач надавав послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури - відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 5, 6 порту Чорноморськ, що використовувались при виконанні відповідачем-2, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт з відстоєм транспортних засобів з/на судна силами та засобами відповідача-2, а відповідач-2 зобов'язувався оплатити надані йому позивачем послуги в погодженому цим договором порядку.

Листом № 01-30/09/24 від 30.09.2024 ТОВ "Трайгон-Експорт" повідомило ДП "МТП "Чорноморськ" про розірвання договору № 55/д в односторонньому порядку на умовах п. 7.2. договору.

Позивач посилаючись на листи № 01-30/09/24 від 30.09.2024, № 01-07/10/24 від 07.10.2024, № 01-16/10/24 від 16.10.2024, вважає, що відповідач-2 вимагав від ДП "МТП "Чорноморськ" умов взаємодії, які порушують права позивача як власника морського терміналу, а тому такі дії відповідача-2 є втручанням в господарську діяльність позивача, перешкоджанням у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном.

У подальшому 28.03.2024 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (надалі - Адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" (надалі - Портовий оператор) укладено договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) (надалі - договір), за умовами якого Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №(№) 5-6 Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за послуги.

Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, технічні та конструктивні характеристики, довжина причалу, ширина конструкції (конструктивна ширина), цільове призначення, режим та умови експлуатації причалу(ів) зазначено у Паспорті гідротехнічної споруди (причалу) та Довіднику допустимих навантажень на причали, викопіювання з яких наведені у Додатках 1 (Паспорт) та 2 (Довідник) до цього договору.

Адміністрація зобов'язана, зокрема не перешкоджати Портовому оператору у доступі до Причалу(ів), зазначених в п. 1.1 цього договору; не втручатися у господарську діяльність Портового оператора, якщо останній дотримується встановленого режиму та умов експлуатації, утримання та збереження у відповідному технічному стані причалу(ів) та інших умов, передбачених цим договором; складати у двох примірниках Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої Портовим оператором інформації за формою, наведеною у Додатку 3 до цього договору, з урахуванням пунктів 3.2., 3.3. цього договору (пункти 2.1.1-2.1.3 договору).

Водночас, Портовий оператор зобов'язаний, зокрема забезпечити планування та складання графіку обробки суден відповідно до зводу звичаїв морського порту Чорноморськ; користуватися послугою доступу до Причалу(ів) на умовах, встановлених даним договором та чинним законодавством України; експлуатувати (використовувати) причал(и) за його (їх) функціональним призначенням, відповідно до встановлених режиму та умов експлуатації, із вжиттям заходів щодо збереження причалу(ів) в технічно справному стані та для забезпечення надійного, безпечного та працездатного стану причалу(ів) в процесі його (їх) експлуатації (використання). Режим та умови експлуатації причалу(ів) є обов'язковим до виконання Портовим оператором, а також підприємствами, організаціями та установами, господарська діяльність яких може впливати на безпечну експлуатацію причалу(ів); здійснювати оплату наданої Адміністрацією послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (пункти 2.3.1. - 2.3.3., 2.3.15 договору).

Сторони п. 3.1 договору погодили, що нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до Причалу(ів), що перебуває(ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) Портовий оператор надає до Адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до цього договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3 (трьох) років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 7.1. договору).

25.03.2025 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, якою сторони дійшли згоди припинити дію договору, що має наслідком припинення зобов'язань сторін, які виникли на підставі договору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що спірний договір суперечить приписам Закону України "Про морські порти України", оскільки ТОВ "Трайгон-Експорт" на момент укладення договору не відповідав жодному критерію поняття "портовий оператор", які визначені Законом, з урахуванням того, що ТОВ "Трайгон-Експорт" не здійснював експлуатацію морського терміналу; до складу № 9, що знаходиться за адресою: м. Чорноморськ, вул. Центральна 8-Б відповідач-2 не має жодного відношення; склад № 9 не є морським терміналом в розумінні Закону України "Про морські порти України".

За доводами позивача, в Реєстрі морських портів, розміщеному на офіційному сайті ДП "АМПУ", відсутня інформація про те, що ТОВ "Трайгон-Експорт" є портовим оператором.

Також позивач посилався на те, що єдиною фізичною можливістю потрапляння до причалів №№ 5,6 порту Чорноморськ техніки, транспорту, вантажу є використання для складських площ зернового морського терміналу, належного ДП "МТП "Чорноморськ", що знаходиться в тилах причалів №№ 5-6, а тому з укладенням спірного договору позивач в силу приписів ч. 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" був змушений надати свої складські площі у використання ТОВ "Трайгон-Експорт", що призвело до обмеження права ДП "МТП Чорноморськ" розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.

Отже, оскільки договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024, укладений між відповідачами, суперечить ст. 203 Цивільного кодексу України, Закону України "Про морські порти України", Правилам надання послуг в морських портах України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 348 від 05.06.2013, та порушує права та законні інтереси позивача як власника морського терміналу, позивач звернувся до суду з позовом про:

1. усунення перешкод Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у здійсненні ним права володіння і користування майном: складськими площами в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12 як володільцю морських терміналів, єдиних майнових комплексів, що включають в себе технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, є портовим оператором з доступом до причалів №№ 1 - 22, 26 - 29 морського порту Чорноморськ на підставі Договору № 199-П-АМПУ-17 від 29.12.2017 року про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів), укладеному між ДП "МТП "Чорноморськ" та ДП "Адміністрація морських портів України"

2. визнання договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Трайгон-Експорт", недійсним.

Відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступні обставини:

- позивачем не доведено наявності у нього порушеного права у зв'язку з укладенням між відповідачами договору №17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, ураховуючи відсутність доказів на підтвердження викладених ним доводів та обставин;

- право власності на причали №№ 5, 6 належить державі в особі Мінінфраструктури, а право користування вказаними причалами, на праві господарського відання, належить ДП "АМПУ" в особі Чорноморської філії, які в силу закону та згідно Статуту мають право володіти, користуватись і розпоряджатись цим майном;

- згідно Реєстру морських портів, розміщеному на офіційному сайті ДП "АМПУ" (за посиланням: https://www.uspa.gov.ua/reyestr-po) портовими операторами, що здійснюють свою діяльність із використанням причалів за №№ 5-6 є ТОВ "Трайгон-Експорт";

- позивач не навів жодного доводу та норми законодавства на підставі чого порушено право ДП "МТП "Чорноморськ" стосовно доступу його до причалів №№ 5, 6, відтак права ДП "МТП "Чорноморськ" не порушені, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору.

У відзиві на позов відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступні обставини:

-тлумачення позивачем поняття "портовий оператор" не відповідає змісту цієї норми. Відповідач-2 вказує на те, що статус "портового оператора" не пов'язується законодавцем із обов'язковою наявністю у відповідного суб'єкта господарювання у користуванні морського терміналу, оскільки договір доступу до причалу, що перебуває в господарському віданні ДП "Адміністрація морських портів України", розглядається ним самостійною підставою для внесення відповідних даних до Реєстру морських портів України, яка визначена альтернативою договору на експлуатацію морського терміналу;

- наведене у п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" визначення "портового оператора" передбачає, що ним, зокрема, є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, а не має у користуванні термінал, як зазначає позивач, що також не є тотожнім;

- укладаючи договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу, Адміністрація морських портів України не може та не повинна перевіряти відповідність суб'єкта господарювання всім ознакам, згаданим у п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України", оскільки окремі з них неможливо мати до укладення цього договору, а інші за своїм предметом не мають відношення до сфери регулювання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу;

- ТОВ "ТРАЙГОН ЕКСПОРТ" включений до відомостей про портових операторів, які здійснюють свою діяльність у морських портах України, що є складовою Реєстру морських портів України, що підтверджується відповідною інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДП "АМПУ".

- законодавство не ставить набуття статусу портового оператора у залежність від обов'язкової наявності у суб'єкта господарювання прав на експлуатацію морського терміналу, ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" експлуатує морський термінал у порту Чорноморськ;

- позивачем безпідставно не враховано, що відповідач ДП "АМПУ" є таким же державним підприємством, якому на праві господарського відання належать стратегічні об'єкти портової інфраструктури у вигляді причалів №№ 5, 6, та він нарівні з позивачем наділений всіма переліченими правами та гарантіями щодо використання закріпленого за ним майна на власний розсуд;

- посилання позивача на те, що оскаржуваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не відповідає дійсності, оскільки відповідач-2 у дійсності користувався послугами ДП "АМПУ" та здійснював вантажні операції та сплачував плату за споживання таких послуг;

- у позовній заяві не наведено жодного правового обґрунтування щодо підстав для усунення перешкод у здійсненні ДП "МТП "Чорноморськ" права володіння і користування майном у вигляді складських площ в тилах причалів №№ 5, 6 у такий спосіб;

- з наведеного у позові обґрунтування неможливо визначити, у чому саме вбачаються такі перешкоди з боку відповідачів та яким чином взагалі відповідачі мають забезпечити ДП "МТП "Чорноморськ" безперешкодне ведення ним як портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт на причалах №№ 5-6 та складських площах в тилах причалів із використанням власного перевантажувального обладнання;

- вимоги позивача про заборону (зупинення) діяльності ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" в частині користування складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 5,6 порту Чорноморськ, яка унеможливлює ДП "МТП "Чорноморськ" безперешкодне проведення вантажно розвантажувальних робіт та користування нерухомим та рухомим майном є необґрунтованими в силу особливостей реалізації прав на об'єкти портової інфраструктури у відповідності до Закону України "Про морські порти України", а також функціонального призначення частини належного позивачеві об'єкта як єдиного можливого під'їзного шляху до причалів №№ 5,6 порту Чорноморськ, що надає йому характеру об'єкта портової інфраструктури загального користування;

- позивачем не визначено, у чому саме полягає перешкоджання йому у здійсненні господарської діяльності та користуванні рухомим та нерухомим майном, адже експлуатація належного йому майна з боку відповідача ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" передбачає лише короткостроковий проїзд обмеженою територією на дистанції близько 130 м, що жодним чином не впливає на здатність позивача провадити свою господарську діяльність та користуватися власним майном.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що ДП "АМПУ" не мало право укладати спірний договір із ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ", оскільки відповідач-2 не відповідає критеріям портового оператора, враховуючи, що для набуття статусу портовий оператор відповідно до положень Закону України "Про морські порти України" відповідач-2 повинен здійснювати експлуатацію морського терміналу.

Закон України "Про морські порти України" регулює правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності; морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів; об'єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об'єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під'їзні шляхи, лінії зв'язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту; об'єкти портової інфраструктури загального користування - акваторія, залізничні та автомобільні під'їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв'язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об'єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб'єктів господарювання у морському порту.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із доводами відповідача-2, що наявність у користуванні особи морського терміналу не є обов'язковою кваліфікаційною вимогою до портових операторів, з огляду на наступне.

Так, частиною 4 статті 12 "Організація роботи в морському порту під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру" Закону України "Про морські порти України" передбачено, що порядок взаємодії адміністрації морських портів України та суб'єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, запобігання та ліквідації аварій на території та в акваторії морського порту встановлюється адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та власниками (користувачами) морських терміналів і портовими операторами.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про морські порти України" визначено, що в разі потреби центральні та місцеві органи виконавчої влади у порядку і на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, надають адміністрації морських портів України, власникам морських терміналів, портовим операторам необхідну допомогу у ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, а також у запобіганні можливим протизаконним і несанкціонованим втручанням у портову діяльність, які створюють загрозу життю або здоров'ю людей, безпечному мореплавству, експлуатації транспортних засобів у морському порту і схоронності вантажів.

Частиною 6 статті 12 Закону України "Про морські порти України" встановлено, якщо внаслідок виникнення надзвичайної ситуації у морському порту або морському терміналі накопичилася така кількість нерозвантажених транспортних засобів, яка унеможливлює подальшу нормальну роботу морського порту або морського терміналу, адміністрація морських портів України за погодженням з власниками (користувачами) морських терміналів і портовими операторами має право запровадити тимчасові обмеження на ввезення до окремих об'єктів (місць) на території морського порту або морського терміналу певних видів вантажів певними видами транспорту до нормалізації роботи в морському порту.

Отже, зі системного аналізу норм Закону України "Про морські порти України" вбачається, що законодавець не пов'язує статус портового оператора безпосередньо з правом власності (користування) морськими терміналами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 915/868/18.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" здійснює господарську діяльність у порту Чорноморськ, що підтверджується документами на придбання обладнання, використання портової інфраструктури порту та інші послуги, необхідні для здійснення діяльності портового оператора, зокрема, придбання вантажних кранових комплексів на підставі договору від 23.08.2023 року № RCZ-230823-TEX; придбання радіального телескопічного конвейеру Telestack 36х140 на підставі договору від 02.08.2024 № 0020824AGR та запасних частин до нього на підставі договору від 09.08.2024 № TLS-090824-TEX; придбання NIR аналізатору IAS 5100 на підставі договору від 15.07.2024 року № ANP-090724-TAG; отримання від виконавця проекту "Економічна підтримка України", який фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), розвантажувача вагонів мобільного PBM-180E на підставі акта приймання-передачі від 08.05.2024 № 1 та мобільного зернонавантажувача на підставі акта приймання-передачі від 17.10.2024 року № 2; придбання ківшу для сипучих матеріалів на підставі договору від 07.02.2024 року № TPS-070224-TEX; придбання послуг підіймально-перевантажувальної техніки на підставі договору від 20.06.2024 № TPC-200624-TEX; договір від 18.03.2024 № TAG-180324-ТЕХ; договір від 08.05.2024 № 61-Пі-ЧФ-24; договір від 18.10.2024 № 103-Пд-Чф-24; договір від 20.03.2024 № 38-Пп-Чф-24; договір від 24.10.2024 № 6-І-ЧФ-24; договір від 03.06.2024 № 03/06/24-ТП; договір від 29.05.2024 № TEU-290524-TEX.

Також відповідачем-2 до матеріалів справи надано рахунки на оплату та акти надання послуг, які здійснювались на виконання оскаржуваного договору № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024.

Таким чином, колегія суддів констатує, що матеріалами справи підтверджено як наявність у відповідача-2 необхідної матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності в порту Чорноморськ, так і вчинення дій відповідачами на виконання спірного договору № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024, що спростовує доводи позивача про укладення договору без реального настання правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України "Про морські порти України" реєстр морських портів України - електронна база даних з обліку морських портів, метою якої є забезпечення даними, необхідними для виконання завдань у сфері безпеки мореплавства, охорони навколишнього природного середовища, а також для здійснення державного нагляду (контролю). Ведення Реєстру морських портів України здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До Реєстру морських портів України вносяться такі відомості: 1) реєстраційний номер морського порту; 2) назва морського порту та його місцезнаходження; 3) найменування та місцезнаходження адміністрації морського порту; 4) дата та підстава відкриття морського порту; 5) перелік послуг, що надаються на території морського порту; 6) перелік причалів та морських терміналів у межах морського порту; 7) перелік портових операторів та послуг, які вони надають; 8) основні технічні характеристики морського порту, у тому числі його можливості щодо перевантаження вантажів, обслуговування суден та/або пасажирів; 9) межі території та акваторії морського порту; 10) групи вантажів, що обробляються в морському порту; 11) вид та розмір водних транспортних засобів, що обслуговуються в морському порту; 12) навігаційний період; 13) підстави та дата виключення морського порту з Реєстру морських портів України; 14) інші відомості, визначені в порядку ведення Реєстру морських портів України.

Згідно Порядку ведення Реєстру морських портів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 496 адміністратор реєстру - державне підприємство "Адміністрація морських портів України", яке збирає, веде облік відомостей, вносить їх та зміни до них у Реєстр, а також забезпечує технічне та технологічне супроводження Реєстру, збереження і захист даних, що містяться у Реєстрі.

Відповідно до витягу з Реєстру морських портів України, копії якого надано до матеріалів справи відповідачами, ТОВ "ТРАЙГОН ЕКСПОРТ" включений до відомостей про портових операторів, який здійснює діяльність у порту Чорноморськ.

Таким чином, посилання позивача на те, що спірний договір суперечить приписам Закону України "Про морські порти України", оскільки ТОВ "Трайгон-Експорт" на момент укладення договору не відповідав жодному критерію поняття "портовий оператор", є недоведеними, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.06.20218 у справі № 910/7263/17, оскільки у наведеній позивачем постанові відсутні висновки суду, що портовий оператор має одночасно відповідати всім ознакам, визначеним у п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України", при цьому судом у справі № 910/7263/17 було взято до уваги, що відповідач у справі не здійснював жодної господарської діяльності в порту. Отже, встановлені фактичні обставини у справах № 910/7263/17 та № 910/13570/24 не є тотожними.

Таким чином, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем/скаржником, у порядку приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору згідно статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Водночас, за змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Тобто, звернувшись з позовом у даній справі, позивач повинен доводити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а в першу чергу - обставин за якими спірні правочини, стороною яких він не є, порушують його законні права та/або інтереси.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вбачається із матеріалів справи, що підставою для подання позову Державним підприємством "Морський торговельній порт "Чорноморськ" у справі є обставини вчинення відповідачами перешкод у здійсненні господарської діяльності позивачу, як володільцю майна (об'єктами портової інфраструктури), зокрема, зерновим морським терміналом, розташованим за адресами: м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська. № 12, інв. № 1858; м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, № 14-А, інв. № 94421 та який межує з причалами №№ 3-6 порту Чорноморськ, шляхом укладенням оскаржуваного договору.

Проаналізувавши спірні правовідносин, та дослідивши матеріали справи, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що Державним підприємством "Морський торговельній порт "Чорноморськ" (яка не є стороною оскаржуваного правочину) не доведено того, що в результаті укладення договору № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024 його права або охоронювані законом інтереси були порушені.

Як зазначено колегією суддів вище, 28.03.2024 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" укладений спірний договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів), відповідно до якого відповідач-1 зобов'язується забезпечити доступ відповідача-2 до причалу(ів) №(№) 5-6 Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що перебуває у господарському віданні відповідача-1 для проведення відповідачем-2 вантажно-розвантажувальних робіт.

Так, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133 "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" та входить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (п. 1 Статуту ДП "АМПУ").

Відповідно до п. 22 Статуту ДП "АМПУ" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, ДП "АМПУ" володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України та цим Статутом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467 затверджено Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності.

Відповідачем-1 разом з відзивом на позов надано до матеріалів справи Витяги з реєстру об'єктів державної власності від 11.06.2015 серія ЕЕС № 787346 та від 11.06.2015 серія ЕЕС № 787344, видані Реєстраційною службою Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, з яких вбачається, що причал № 5 (інв. № 4576, реєстровий №38727770.6.РАЯИЮК0828, загальна площа 4774 кв.м.) та причал № 6 (інв. № 4577, реєстровий №38727770.6.РАЯИЮК0829, загальна площа 5436,2 кв.м.) знаходяться у користуванні відповідача-1 у справі - ДП "АМПУ" на праві господарського відання.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.06.2015 індексний номер 38935547 щодо причалу № 5, загальною площею 4774 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 272674851108) суб'єкт права: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", власник - Держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.06.2015 індексний номер 38934666 щодо причалу № 6, загальною площею 5541 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 272750651108) суб'єкт права: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України, власник - Держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Як вбачається з відомостей Реєстру гідротехнічних споруд України, розміщеному на офіційному сайті ДП "АМПУ" за посиланням: https://www.uspa.gov.ua/reyestr-gts, міститься наступна інформація:

- по причалу № 5: Порядковий номер ГТС - UAILK004; дата призначення номера - 09.09.2013; власник (балансоутримувач) ГТС, документ, що підтверджує право власності, користування - Держава в особі Міністерства інфраструктури України (Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (Чорноморська філія), акт приймання-передачі майна від 13.06.2013, розподільчий баланс майна від 13.06.2013; найменування організації, що експлуатує ГТС, документ, що дає право на експлуатацію - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії; назва ГТС - Причал 5; місце розташування ГТС - Акваторія морського порту Чорноморськ;

- по причалу № 6: Порядковий номер ГТС - UAILK005; дата призначення номера - 09.09.2013; власник (балансоутримувач) ГТС, документ, що підтверджує право власності, користування - Держава в особі Міністерства інфраструктури України (Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (Чорноморська філія), акт приймання-передачі майна від 13.06.2013, розподільчий баланс майна від 13.06.2013; найменування організації, що експлуатує ГТС, документ, що дає право на експлуатацію - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії; назва ГТС - Причал 6; місце розташування ГТС - Акваторія морського порту Чорноморськ.

Отже, право власності на причали № 5 та № 6 належить Державі в особі Міністерства інфраструктури України, а право користування причалами № 5 та № 6 в порту Чорноморськ відповідачу-1 у справі - ДП "АМПУ" в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ".

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що укладення спірного договору жодним чином не вплинуло на обсяг прав позивача, оскільки в позивача відсутні права власності (користування) причалами № 5 та № 6 в порту Чорноморськ.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги про усунення перешкод позивачу у здійсненні ним права володіння і користування майном: складськими площами в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12 шляхом зобов'язання відповідачів забезпечити позивачу безперешкодне проведення ним, як портовим оператором, вантажно-розвантажувальних робіт на причалі(ах) №(№) 5-6 та складських площах в тилах цих причалів із використанням перевантажувального обладнання, що йому належить та заборони (зупинення) діяльності ТОВ "Трайгон-Експорт" в частині користування складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 904/1270/22.

Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 914/1770/21, від 07.06.2023 у справі № 904/1270/22 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Судом встановлено, що в ДП "МТП "Чорноморськ" на праві господарського відання перебувають об'єкти портової інфраструктури, зокрема, зерновий морський термінал, розташований за адресами: м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська. № 12, інв. № 1858; м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, № 14-А, інв. № 94421, що межує з причалами №№ 3-6 порту Чорноморськ.

Водночас, підставою для подання позову позивач визначив вчинення відповідачами перешкод у здійсненні позивачем господарської діяльності шляхом укладенням оскаржуваного договору.

Як встановлено колегією суддів вище, причалами № 5 та № 6 в порту Чорноморськ належать на праві власності Державі в особі Міністерства інфраструктури України та на праві користування ДП "АМПУ" в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ", відтак колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено правових підстав обмеження ДП "АМПУ" щодо вільного розпорядження належним йому майном.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пп. 15 п. 1 ст. 15 Закону України «Про морські порти України» ДП «АМПУ» утворено з метою забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту.

На підставі укладених ДП «АМПУ» договорів із суб'єктами господарювання, наб причалах №№ 5, 6 Чорноморської філії ДП «АМПУ» мають право здійснювати діяльність наступні портові оператори: ТОВ "ТЕК-ТРАНС ГРУП "ФОРВАРД", ТОВ "ПОРТ-СЕРВІС", ТОВ "ЧОРНОМОРСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ", ДП "МТП ЧОРНОМОРСЬК", ТОВ "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА", ТОВ "БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС", ТОВ "ФРАМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "СП РІСОЙЛ ТЕРМІНАЛ", ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ "ЧОРНОМОРСЬК", ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ", ПП "СВ", ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ".

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про морські порти України» до Реєстру морських портів України вносяться зокрема такі відомості: перелік портових операторів та послуг, які вони надають.

Отже, у Реєстрі морських портів, розміщеному на офіційному сайті ДП «АМПУ» (за посиланням: https://www.uspa.gov.ua/reyestr-po) вказано портових операторів, що здійснюють свою діяльність із використанням причалів за №№ 5-6. Та на момент подання позивачем позову у цьому переліку також був наявний відповідач-2.

З урахуванням вказаного є очевидним та беззаперечним, що не лише ТОВ «Трайгон-Експорт» експлуатує відповідний об'єкт портової інфраструктури з метою проїзду до відповідних причалів ДП «МТП «Чорноморськ».

ТОВ «Трайгон-Експорт» є таким же самим портовим оператором, який на підставі укладеного із ДП «АМПУ» договору доступу портового оператора до причалу (ів) набув права експлуатації причалів №№ 5, 6 для здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт, та у цих відносинах він є рівним у правах у порівнянні з усіма іншими вказаними портовими операторами, в тому числі і з ДП «МТП «Чорноморськ».

При цьому, у п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про морські порти України» визначено, що функціонування та розвиток морських портів здійснюються за принципом рівності прав усіх суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об'єктів портової інфраструктури загального користування.

Володіння більшою чи меншою кількістю об'єктів портової інфраструктури у цьому питанні не створює жодних переваг одного портового оператора перед іншим.

Як зазначає сам позивач та як випливає із фактичних обставин, частина відкритих складських площ, які входять до складу зазначених об'єктів нерухомого майна, є єдиним можливим варіантом проїзду до причалів №№ 5, 6 морського порту Чорноморськ, які, у свою чергу, перебувають на праві господарського відання у ДП «АМПУ».

Тому позивач вважає, що ДП «АМПУ» не може укладати з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, із ТОВ «Трайгон-Експорт», договори про забезпечення доступу портового оператора до причалів № 5, 6 порту Чорноморськ, оскільки це неминуче призведе до втручання у реалізацію позивачем своїх речових прав на складський майданчик через те, що реалізація таких договорів передбачатиме використання належного позивачеві майна та, як наслідок, обмеження права ДП «МТП «Чорноморськ» розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.

Проте, колегія суддів зазначає, що, сам по собі факт проїзду до причалу з використанням належного позивачеві об'єкта портової інфраструктури, який є єдиним варіантом під'їзду до причалів №№ 5, 6 порту Чорноморськ, не є безумовним свідченням порушення законних прав та інтересів ДП «МТП «Чорноморськ» в силу особливостей реалізації прав на технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, визначені положеннями Закону України «Про морські порти України».

У той же час, у відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України» власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Відтак, реалізація права власності на об'єкти портової інфраструктури має певні особливості, пов'язані із обов'язком власника (користувача) таких об'єктів укладати договори із іншими суб'єктами господарювання, необхідні для забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту.

Підтвердженням позиції щодо існування у власників (користувачів) технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури такого обов'язку з метою забезпечення проїзду до інших об'єктів інфраструктури, незалежно від обсягу речових прав.

А отже, твердження скаржника щодо примушування надавати свою територію у використання відповідачу-2 без відповідних правових підстав суперечать нормам встановленим у п. 9 ч. 1 ст. 4 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України».

Із зазначеного можна дійти до висновку, що позивач фактично вбачає порушення своїх прав у тому, що він зобов'язаний виконувати положення норм ч. 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України», та звернувшись із цим позовом, він намагається уникнути виконання передбаченого для нього Законом обов'язку.

Отже, відповідно до чинних нормативно-правових актів України взаємовідносини між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «Трайгон-Експорт» повинні вирішуватися безпосередньо між цими двома суб'єктами господарювання без залучення ДП «АМПУ», а примушення своїми зверненнями та зазначеною позовною заявою до розірвання договору з ДП «АМПУ» є втручанням у господарську діяльність як ДП «АМПУ», так і ТОВ «Трайгон-Експорт».

Таким чином, всі доводи позивача зводяться лише до того, що ТОВ «Трайгон-Експорт» не укладено відповідного договору з ДП «МТП «Чорноморськ», що жодним чином не впливає на договірні правовідносини ДП «АМПУ» як з ТОВ «Трайгон-Експорт» так і з ДП «МТП «Чорноморськ».

У зв'язку з наведеним, враховуючи норми п. 9 ч. 1 ст. 4 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України» та те, що умовами оскаржуваного договору права ДП «МТП «Чорноморськ» не порушені, це є окремою підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору. Більш того, наведене спростовує доводи скаржника щодо недійсності спірного договору на підставі ч. 5 ст. 18 Закону України «Про морські порти України».

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" про визнання недійсним договору та усунення перешкоди у здійсненні права володіння і користування майном.

15.09.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 694 205,93 грн.

18.09.2025 через систему "Електронний суд" від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

У відзиві на позов Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" зазначено про орієнтовний розмір витрат у сумі 826 920,53 грн та про намір уточнення судових витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження здійснених відповідачем-2 судових витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" надано копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2024, укладеного між ТОВ "Трайгон-Експорт" (клієнт) та АО "АНК. Бізнес Адвокати" (радник), Додаткової угоди № 5 від 05.11.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2024, Додаткової угоди № 6 від 27.12.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2024, рахунків на оплату: № 3791 від 02.12.2024, № 3825 від 06.01.2025, № 3866 від 03.02.2025, № 3978 від 11.06.2025, № 4017 від 04.07.2025, № 4422 від 12.08.2025, № 4451 від 10.09.2025, Актів виконаних робіт/наданих послуг: № 3791 від 02.12.2024, № 3825 від 06.01.2025, № 3866 від 03.02.2025, № 3978 від 11.06.2025, № 4017 від 04.07.2025, № 4422 від 12.08.2025, № 4451 від 10.09.2025, платіжних інструкцій: № 1277 від 03.12.2024, № 44 від 10.01.2025, № 586 від 18.06.2025, № 174 від 10.02.2025, № 1074 від 28.08.2025, № 754 від 10.07.2025, № 1205 від 10.09.2025; деталізований опис робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2024, копію ордера серії ВН № 1429411 від 05.11.2024.

Так, між ТОВ "Трайгон-Експорт" (клієнт) та АО "АНК. Бізнес Адвокати" (радник) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2024 (надалі - договір), предметом якого є консультаційні та представницькі послуги радника, пов'язані з юридичним супроводом питань, які виникають в процесі господарської діяльності клієнта за плату.

Конкретні послуги, які охоплюються змістом пункту 1.1 цього договору, які будуть надаватися радником клієнту за цим договором, а також конкретні вартість та інші умови надання таких послуг, узгоджуються сторонами в додаткових угодах до цього договору (п. 1.3. договору).

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 5 від 05.11.2024 предметом надання послуг за цією Додатковою угодою є консультаційні та представницькі послуги радника стосовно представництва інтересів клієнта в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ" до клієнта у судах всіх інстанцій.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 5 від 05.11.2024 визначено, що вартість правничої допомоги за послуги, які надаються за цією Додатковою угодою, визначається, виходячи з часу, витраченого радником на надання послуг, та складає еквівалент 140,00 (сто сорок) доларів США (без ПДВ) за одну годину надання послуг, за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день виставлення радником відповідного рахунку.

Оплата правничої допомоги за цією Додатковою угодою здійснюється Клієнтом в національній валюті України - гривні - на підставі рахунку Радника, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту направлення його Клієнту електронною або кур'єрською поштою або з моменту нарочної передачі його Клієнту. Радник виставляє рахунки Клієнту в наступному порядку на свій розсуд:

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 5 від 05.11.2024 для оплати авансу на підставі попереднього розрахунку радником вартості послуг, що підлягатимуть наданню за цією Додатковою угодою (виставлення рахунку на оплату авансу є правом, а не обов'язком радника); за фактично надані клієнту послуги протягом відповідного календарного місяця або іншого періоду на розсуд радника (таким періодом може бути, наприклад, період розгляду спору у суді тієї чи іншої інстанції або будь-який інший період) - такий рахунок виставляється з урахуванням попереднього рахунку на оплату авансу, якщо він виставлявся. Радник може надавати клієнту додаток до рахунку, в якому зазначається перелік фактично наданих протягом відповідного періоду послуг і час, фактично витрачений на надання відповідних послуг.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 5 від 05.11.2024 фактичне надання правничої допомоги за цією Додатковою угодою може підтверджуватись одним із наступних доказів:

- Актом наданих послуг, підписаним сторонами;

- Актом наданих послуг, підписаним тільки радником, за відсутності письмового мотивованого заперечення клієнта проти нього протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення його клієнту електронною поштою або кур'єрською поштою або з моменту нарочної передачі;

- факт оплати клієнтом відповідного рахунку, виставленого радником;

- проекти складених в інтересах клієнта процесуальних документів по справі № 910/13570/24, копії поданих в інтересах клієнта процесуальних документів по цій справі, факти присутності у судових засіданнях по цій справі (що може підтверджуватись, зокрема, але не виключно, даними Єдиного державного реєстру судових рішень).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2025 (п. 1. Додаткової угоди № 6 від 27.12.2024).

Відповідно до Акту виконаних робіт/наданих послуг № 3791 від 02.12.2024 виконавцем надано послуги з правничої допомоги щодо представництва інтересів ТОВ "Трайгон-Експорт" в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ", поданим до Господарського суду м. Києва, надана протягом листопада 2024 року на суму 384 242,00 грн, а саме:

-вивчення та аналіз первісної редакції позовної заяви позивача та додатків до неї, а також первісної редакції заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Підготовка і організація подачі до суду письмових заперечень проти заяви про забезпечення позову, фактичні витрати часу - 5 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5847, ставка за 1 годину - 5 821,86 грн, до сплати - 29 109,29 грн;

- вивчення та аналіз другої редакції позовної заяви (викладеної у заяві позивача про зміну предмету позову) та додатків до неї, а також другої редакції заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Підготовка і організація подачі до суду письмових заперечень проти такої другої заяви про забезпечення позову, фактичні витрати часу - 4 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5847, ставка за 1 годину - 5 821,86 грн, до сплати - 23 287,43 грн;

- вивчення та аналіз тексту ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, підготовка апеляційної скарги на дану ухвалу, організація подачі такої апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції (з додатками), фактичні витрати часу - 14 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5847, ставка за 1 годину - 5 821,86 грн, до сплати - 81 506,01 грн;

- підготовка відзиву на другу редакцію позовної заяви позивача, формування додатків до такого відзиву, організація подачі такого відзиву до суду, фактичні витрати часу - 43 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5847, ставка за 1 годину - 5 821,86 грн, до сплати - 250 339,89 грн.

В Акті виконаних робіт/наданих послуг № 3825 від 06.01.2025 сторонами погоджено, що виконавцем надано послуги з правничої допомоги щодо представництва інтересів ТОВ "Трайгон-Експорт" в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ", поданим до Господарського суду м. Києва, надана протягом грудня 2024 року на суму 76 602,00 грн, а саме: вивчення та аналіз відповіді позивача на відзив на позов. Підготовка і організація подачі до суду заперечень на відповідь позивача на відзив на позов, фактичні витрати часу - 13 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 42,0889, ставка за 1 годину - 5 892,45 грн, до сплати - 76 602,00 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт/наданих послуг № 3866 від 03.02.2025 виконавцем надано послуги: правнича допомога щодо представництва інтересів ТОВ "Трайгон-Експорт" в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ", поданим до Господарського суду м. Києва, надана протягом січня 2025 року на суму 23 366,00 грн, а саме: вивчення та аналіз відзиву позивача на апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. Підготовка до судового засідання в апеляційній інстанції з розгляду такої апеляційної скарги, участь у зазначеному судовому засіданні, фактичні витрати часу - 4 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,7263, ставка за 1 годину - 5 841,68 грн, до сплати - 23 366,00 грн.

Актом виконаних робіт/наданих послуг № 3978 від 11.06.2025 між сторонами погоджено, що виконавцем надано послуги з правничої допомоги щодо представництва інтересів ТОВ "Трайгон-Експорт" в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ", поданим до Господарського суду м. Києва, надана протягом травня 2025 року на суму 87 268,86 грн, а саме:

- підготовка та подання до суду клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору та заперечень проти клопотання позивача про проведення закритого судового засідання, фактичні витрати часу - 7 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5566, ставка за 1 годину - 5 817,92 грн, до сплати - 40 725,47 грн;

- вивчення та аналіз заперечень позивача на клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Підготовка до підготовчого судового засідання в першій інстанції, призначеного на 20.05.2025. Участь у зазначеному підготовчому судовому засіданні, фактичні витрати часу - 4,5 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5566, ставка за 1 годину - 5 817,92 грн, до сплати - 26 180,66 грн;

- підготовка, збір та формування доказів, подача через електронний суд заяви про приєднання до матеріалів справи доказів на спростування доводів, викладених у клопотанні позивача про витребування доказів, фактичні витрати часу - 1,5 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5566, ставка за 1 годину - 5 817,92 грн, до сплати - 8 726,89 грн;

- підготовка до підготовчого судового засідання в першій інстанції, призначеного на 27.05.2025. Участь у зазначеному підготовчому судовому засіданні, фактичні витрати часу - 2 години, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,5566, ставка за 1 годину - 5 817,92 грн, до сплати - 11 635,85 грн.

Згідно Акту виконаних робіт/наданих послуг № 4017 від 04.07.2025 виконавцем надано послуги з правничої допомоги щодо представництва інтересів ТОВ "Трайгон-Експорт" в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ", поданим до Господарського суду м. Києва, надана протягом червня 2025 року на суму 64 254,81 грн, а саме: підготовка та подання до суду додаткових письмових пояснень від 18.06.2025, фактичні витрати часу - 11 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,7239, ставка за 1 годину - 5 841,35 грн.

В Акті виконаних робіт/наданих послуг № 4422 від 12.08.2025 сторонами погоджено, що виконавцем надано послуги з правничої допомоги щодо представництва інтересів ТОВ "Трайгон-Експорт" в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ", поданим до Господарського суду м. Києва, надана протягом липня 2025 року на суму 41 200,31 грн, а саме:

- підготовка та участь у підготовчому судовому засіданні у справі № 910/13570/24 01.07.2025, фактичні витрати часу - 2,6 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,449, ставка за 1 годину - 5 802,86 грн, до сплати - 15 087,44 грн;

- підготовка та участь у судовому засіданні з розгляду справи № 910/13570/24 по суті 29.07.2025, фактичні витрати часу - 4,5 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,449, ставка за 1 годину - 5 802,86 грн, до сплати - 26 112,87 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт/наданих послуг № 4451 від 10.09.2025 сторонами погоджено, що виконавцем надано послуги з правничої допомоги щодо представництва інтересів ТОВ "Трайгон-Експорт" в рамках господарської судової справи № 910/13570/24 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ", поданим до Господарського суду м. Києва, надана протягом вересня 2025 року на суму 17 271,95 грн, а саме: підготовка та участь у судовому засіданні з розгляду справи № 910/13570/24 по суті 09.09.2025, фактичні витрати часу - 4,5 годин, курс НБУ станом на момент виставлення рахунку - 41,1237, ставка за 1 годину - 5 757,32 грн, до сплати - 17 271,95 грн.

За надання адвокатським об'єднанням послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2024 ТОВ "Трайгон-Експорт" було виставлено рахунки на оплату послуг: № 3791 від 02.12.2024, № 3825 від 06.01.2025, № 3866 від 03.02.2025, № 3978 від 11.06.2025, № 4017 від 04.07.2025, № 4422 від 12.08.2025, № 4451 від 10.09.2025. Докази оплати вказаних рахунків наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Державним підприємством "Морський торговельній порт "Чорноморськ" надано клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу до 69 420,60 грн посилаючись на те, що розмір витрат значно перевищує реальну та розумну вартість наданих послуг, а по суті є спробою отримання додаткового доходу та надмірного збагачення за рахунок ДП "МТП "Чорноморськ".

Позивач вважає, що стягнення заявлених відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, оскільки витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, тобто не є розумно обгрунтованим, такі витрати не можуть відшкодовуватись тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції вірно враховано наступне.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом також враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Дослідивши матеріали справи та подані відповідачем-2 докази, судом встановлено, що надання послуг з вивчення та аналіз другої редакції позовної заяви (викладеної у заяві позивача про зміну предмету позову) та додатків до неї, а також другої редакції заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, підготовка і організація подачі до суду письмових заперечень проти заяви про забезпечення позову, на які адвокатом було витрачено часу 4 годин та їх вартість становить 23 287,43 грн (за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку 41,5847, ставка за 1 годину - 5 821,86 грн), судом встановлено, що витрачений час є завищеним, а розмір витрат підлягає зменшенню до суми 11 643,72 грн, оскільки друга редакція позовної заяви та заяви про забезпечення позову фактично дублюються за змістом першої редакції позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а відтак не потребували значного обсягу правового аналізу та вивчення.

Щодо вивчення та аналізу тексту ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, підготовка апеляційної скарги на дану ухвалу, організація подачі такої апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, на що адвокатом витрачено часу 14 годин, суд погоджується з доводами позивача, що такі послуги є аналогічними послугам адвоката при підготовці письмових заперечень проти заяви про забезпечення позову, які є однаковими як на первісну редакцію заяви про забезпечення позову, так і на другу редакцію такої заяви, так і змісту апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову, а тому суд вважає обґрунтованим зменшити розмір витрат на правничу допомогу в цій частині до 11 643,72 грн.

З приводу наданих послуг адвокатом в частині підготовки відзиву на другу редакцію позовної заяви позивача, формування додатків до такого відзиву, організація подачі такого відзиву до суду, на які адвокатом було витрачено часу 43 години та їх вартість становить 250 339,89 грн, суд враховує те, що заявлений обсяг витраченого часу 43 години на складання відзиву та вартість у сумі 250 339,89 грн є завищеними з урахуванням складності справи та обсягом письмових доказів та не відповідає критеріям розумності та адекватності розміру, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір витрат на правничу допомогу в цій частині до 46 574,88 грн.

Щодо наданих адвокатом послуг з вивчення та аналіз відповіді позивача на відзив на позов, підготовки і організації подачі до суду заперечень на відповідь позивача на відзив на позов, на які адвокатом було витрачено часу 13 години та їх вартість становить 76 602,00 грн, суд погоджується в цій частині з доводами позивача про те, що зміст заперечень відповідача-2 частково дублює зміст відзиву на позовну заяву, тобто підготовка заперечень не вимагала вивчення та з'ясування нових обставин справи, значного обсягу правового аналізу чи підготовки складних правових позицій. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений час у кількості 13 години та вартість 76 602,00 грн є завищеними та підлягають зменшенню до 17 677,35 грн.

Щодо надання адвокатських послуг з вивчення та аналізу відзиву позивача на апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, підготовки до судового засідання в апеляційній інстанції, участь у судовому засіданні, на які адвокатом було витрачено часу 4 години та вартість становить 23 366,00 грн, колегія суддів зазначає, що предметом оскарження була ухвала про забезпечення позову, тобто питання не стосувалося вирішення суті спору та не вимагало аналізу правових позицій по суті заявлених вимог, а відтак розмір витрат в цій частині підлягає зменшенню до 10 000,00 грн.

Щодо наданих послуг адвокатом в частині підготовки та подання до суду клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору та заперечень проти клопотання позивача про проведення закритого судового засідання, на які адвокатом було витрачено часу 7 години та їх вартість становить 40 725,47 грн; вивчення та аналіз заперечень позивача на клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, судом враховано, що підготовка клопотання про закриття провадження у справ та заперечень проти клопотання позивача про проведення закритого судового засідання не потребує значних витрат часу чи глибокого правового аналізу, а відтак є неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг. Враховуючи викладене, заявлені витрати підлягають зменшенню до 3 000,00 грн.

Щодо надання адвокатських послуг з підготовки та подання до суду додаткових письмових пояснень від 18.06.2025, на які адвокатом було витрачено часу 11 годин та їх вартість становить 64 254,81 грн, колегія суддів зазначає, що враховуючи підготовку адвокатом відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, при підготовці пояснень від 18.06.2025 не потребувало як значного обсягу правового аналізу та підготовки складних правових позицій, так і аналізу, підготовки великої кількості доказів, законодавства, тобто не потребувало значних затрат часу. Суд, враховуючи принцип розумності судових витрат, вважає обґрунтованим зменшити розмір витрат на правничу допомогу в цій частині до 5 000,00 грн.

Щодо надання правової допомоги в частині підготовки та участі адвоката у судових засіданнях 20.05.2025, 27.05.2025, 01.07.2025, 29.07.2025 та 09.09.2025, загальна вартість яких складає 96 288,77 грн, колегія суддів констатує, що вартість таких послуг є явно завищеною та не відповідає тривалості участі в засіданнях адвоката, а також не відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності. При цьому, колегія суддів відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача-2, наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення витрат в цій частині до 50 000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог та обсяг підготовлених адвокатом документів, у зв'язку з чим суд вважає обмежити даний розмір витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 стосовно того, що жодних доводів, на підставі яких суд першої інстанції зменшив відповідні витрати майже удвічі, ним у рішенні не наведено, спростовуються змістом самого оскаржуваного додаткового рішення.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції обгрунтовано зменшено розмір зявлених витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що позивач є державним підприємством.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.

У своїй апеляційній скарзі позивачем фактично не наведено жодних доводів про те, у чому саме полягає неповне врахування судом першої інстанції доводів ДП «МТП «Чорноморськ», окрім як дублювання раніше викладеної у заяві про зменшення судових витрат позиції з приводу завищення часу адвокатом, яка повністю врахована судом першої інстанції, адже саме такими доводами суд першої інстанції обґрунтував своє рішення у частині зменшення заявленої до стягнення суми судових витрат.

З огляду на зазначене доводи скаржника про нібито неповне врахування судом вказаних ним у заяві про зменшення судових витрат доводів не відповідає дійсності та спростовується самим змістом оскаржуваного додаткового рішення суду, що виключає правові підстави для задоволення апеляційної скарги ДП «МТП «Чорноморськ» на додаткове рішення як такої, що є необґрунтованою.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що всупереч доводів скаржника, всі перелічені доводи апелянта насправді були враховані судом, адже суд погодився з ними, про що прямо зазначено у судовому рішенні.

Разом з тим, надаючи свою оцінку доводам ДП «МТП «Чорноморськ», суд першої інстанції не лише у загальних рисах вказав про окремі випадки завищення адвокатом часу, необхідного для виконання згаданих робіт в рамках надання правничої допомоги, а виразив це у конкретних міркуваннях з приводу конкретного обсягу часу, який суд першої інстанції вважав співмірним.

На відміну від суду першої інстанції, позивач просив суд просто зменшити заявлений до стягнення розмір судових витрат у 10 разів, не обґрунтовуючи, чому саме такий розмір він вважає співмірним та яким чином такий розмір співвідноситься із тими видами робіт, які були фактично виконані адвокатом та оплачені ТОВ «Трайгон-Експорт».

При цьому, в апеляційній скарзі не зазначено жодних доводів про те, чому апелянт вважає, що наведені з цього приводу висновки суду першої інстанції не у повній мірі враховують його доводи щодо необґрунтованості та неспівмірності витрат на правничу допомогу, не наводить своїх міркувань щодо об'єктивного, на його думку, часу, необхідного для виконання таких робіт, рівно як і обґрунтування незгоди із визначеним судом першої інстанції таким обсягом часу.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з огляду на предмет і підстави позовних вимог, кількості доказів наданих до матеріалі справи, оцінюючи витрати відповідача-2 з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 193 375,85 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням усіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/13570/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/13570/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Морський торговельній порт "Чорноморськ".

4. Апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24 - залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/13570/24 - залишити без змін.

6. Матеріали справи №910/13570/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.02.2026. (після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

Попередній документ

134157780

Наступний документ

134157782

Інформація про рішення:

№ рішення:	134157781
№ справи:	910/13570/24
Дата рішення:	29.01.2026
Дата публікації:	19.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (24.02.2026)
Дата надходження:	10.10.2025
Предмет позову:	визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права володіння і користування майном

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

10.12.2024 13:50	Господарський суд міста Києва
21.01.2025 12:20	Північний апеляційний господарський суд
06.05.2025 14:30	Господарський суд міста Києва
20.05.2025 14:30	Господарський суд міста Києва
27.05.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
01.07.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
29.07.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
09.09.2025 14:50	Господарський суд міста Києва
07.10.2025 14:10	Господарський суд міста Києва
11.12.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
29.01.2026 11:40	Північний апеляційний господарський суд