№ провадження 11-сс/4809/53/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 383/1467/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
10.02.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 , ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року, якою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Железинка, Урлютюбського районого, Павлодарської області, Казахстан, громадянина України, із професійно-технічною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,
продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 лютого 2026 року, без визначення застави,
Слідчий СВ ВП № 3 ( м. Бобринець ) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у межах строку досудового розслідування без визначення застави.
Клопотання подане у межах кримінального провадження №12025121050000219 від 09.11.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння.
Ухвалою слідчого судді розглянуте клопотання слідчого та задоволене, щодо підозрюваного ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, до 10.02.2026 включно, без визначення застави.
Рішення суду першої інстанції умотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та тим, що підозрюваний ОСОБА_7 при обранні більш м'якого запобіжного заходу матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчинені тяжкого злочину, де санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому не виключається ризик самовільного залишення місця проживання з метою ухилення від кримінальної відповідальності, крім того ОСОБА_7 неодноразово судимий та має не зняту та не погашену судимість, постійного джерела доходу не має, тому існує ризик вчинення нових умисних кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо нього та застосувати більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням відповідних процесуальних обов'язків.
Зауважує, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також необґрунтовано не доведено неможливість застосування до нього домашнього арешту.
Також вказав, що судом не було взято до уваги, що ОСОБА_7 є особою похилого віку, повністю визнає свою вину. Відсутні негативні характеристики підозрюваного.
Також зазначив, що він не збирається ухилятися від органів досудового розслідування та суду і не має наміру впливати на потерпілого та свідків.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Продовження тримання під вартою регламентоване положеннями ст. 199 КПК України, зокрема: ч. 4, ч. 5 цієї норми закону визначає, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України: клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вказаних вимог закону слідчим суддею дотримано.
Як встановлено матеріалами клопотання, у провадженні слідчого відділу ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння.
Підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення вручено ОСОБА_7 10.11.2025.
Обставини вчинення кримінального правопорушення, як їх наразі встановлено органом досудового розслідування, наведені вище.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки обґрунтованість підозри (наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення) підтверджується наданими прокурором інформацією та фактами, як от: протоколом проведення огляду місця події від 09.11.2025 проведеного в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено, сокиру з слідами рідиною бурого кольору, простирадло з рідиною бурого кольору та наволочка з рідиною бурого кольору; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 09.11.2025; протоколами допиту свідка ОСОБА_10 від 09.11.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 , котрий повідомив, що 08.11.2025 близько 16 год : 00 хв в ході конфлікту з громадянином ОСОБА_11 , наніс останньому 2-3 удари обухом сокири по голові, чим спричинив тілесні ушкодження; довідкою КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 09.11.2025 про те, що гр. ОСОБА_11 , був доставлений до приймального відділення 09.11.2025 з приводу надання медичної допомоги з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, вдавлений осколковий перелом черепа, забій головного мозку, рублена рана голови.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Зважується на практику Європейського суду, - тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, відноситься до категорії умисних, тяжких, караються позбавленням волі на строк до 8 років позбавлення волі.
Встановлені й ті обставини, що підозрюваний хоч і має постійне зареєстроване місце проживання, безробітний, суспільно корисною працею не займається, неодружений, без утриманців, не має міцних соціальних зв'язків, раніше багаторазово судимий (за вчинення умисних, в тому числі насильницьких, зокрема і тяжких злочинів), останні судимості від 31.05.2017 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 152 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 19.05.2023 звільнений з ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)» по відбуттю стоку покарання, та від 04.07.2024 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік).
Отже, ОСОБА_7 має не зняті та не погашені судимості, згідно із даними матеріалів клопотання зловживає алкоголем та веде антисоціальний спосіб життя.
Зважаючи на зазначене вище, можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не припинили своє існування й не зменшились, порівняно із часом, коли їх встановлено.
З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суворість покарання, що може загрожувати ОСОБА_7 , яке може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), колегія суддів вважає, що є реальним ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, в тому числі, на тимчасово окупованих територіях держави, а також, беручи до уваги матеріали клопотання, допускаються спроби підозрюваного ОСОБА_7 залишити територію країни через тимчасово непідконтрольні території, перетнувши кордон із державою-агресором.
З огляду на безробіття підозрюваного, відсутність сталого джерела до існування, кримінальну історію минулого ОСОБА_7 , є підстави вважати, що ОСОБА_7 може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, колегія суддів вважає наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відтак, продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 - є обумовленим необхідністю забезпечення належної поведінки підозрюваного та завдань кримінального провадження, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечення кримінального провадження у цілому застосуванням більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного - є неможливим.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді - є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування - відсутні.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 лютого 2026 року, без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4