Справа № 727/7144/22
Провадження № 11-кп/4808/63/26
Категорія ч.3 ст. 186 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , -
Ухвалою Івано - Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 22 лютого 2026 року включно.
11 лютого 2026 року на адресу апеляційного суду було надіслано клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , який закінчується 22 лютого 2026 року, а тому у відповідності до положень ст. 331 ч. 3 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , апеляційний суд належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню апеляційного розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегією суддів встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд оцінює та враховує:
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується;
- дані, що характеризують його особу, зокрема нестійкі соціальні зв'язки, відсутність у нього законного джерела доходу, його вік та стан здоров'я, майновий стан, репутацію обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже на переконання апеляційного суду застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, а запобіжний захід у виді тримання під вартою буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і виключно такий здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.
Враховуючи, що наявні відповідні і достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, не зникли та з плином часу не змінилися, оскільки є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є виправданим заходом, оскільки справжній інтерес суспільства, який полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб (потерпілих), незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають відповідні і достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів.
Більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 17 квітня 2026 року включно.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_5
ОСОБА_4