Справа № 603/687/25
Провадження №2/726/209/26
Категорія 40
(заочне)
17.02.2026 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», від імені та в інтересах якого діє представник Столітній М.М., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 30 804 грн 71 коп, з яких сума кредиту 6 499,99 грн, сума процентів за користування кредитом 12533,22 грн, нараховані позивачем проценти за 138 календарних днів - 8 521,50 грн, штрафні санкції 3250 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 21.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір, договір), в електронній формі за допомогою ITC Товариства. Відповідно до умов Договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти у гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Вказує, що сторони договору погодили такі умови: суму кредиту 6500 грн; строк кредиту 360 днів: з 21.12.2024 до 16.12.2025; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору, а тому ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язанням за договором виконало. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна».
Вказує, що у період з 21.12.2024 до 31.07.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 1235,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1235 грн. Сума наявної заборгованості за Договором розрахована Первісним кредитором в формі поденного Розрахунку заборгованості.
Також зазначає про те, що між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем укладено Договір факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5193524 від 21.12.2024 загальна сума заборгованості склала 22283,21 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 6499,99 грн, заборгованості за процентами - 12533,22 грн, штрафні санкції 3250 грн.
Звертає увагу суду і на те, що станом на дату укладання Договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025, строк дії Договору № 5193524 від 21.12.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 до 16.12.2025 (138 календарних днів) здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою (0,95%), у сумі 8521,50 грн.
Від відповідача ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором сформована у системі «Електронний суд» 27.12.2025 та першочергово подана до Монастирського районного суду Тернопільської області.
Ухвалою судді Монастирського районного суду Тернопільської області Пасічник А.З. від 29.12.2025 цивільну справу за вказаним позовом передано на розгляд до Садгірського районного суду м. Чернівці.
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 цивільна справа № 603/687/25 передана на розгляд головуючого судді Асташева С.А.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 23.01.2026 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, з викликом сторін, судове засідання призначено на 17.02.2026.
Також цією ж ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ «А-Банк» докази у справі.
Витребувані докази надійшли до суду 30.01.2026.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак у позові просив розгляд справи провести за його відсутності, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Проти винесення рішення (заочного) не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, за адресою реєстрації та шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду. Про поважні причини неявки суду не повідомив. Будь які клопотання та відзив на позов від нього не надходили.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.
Заходів спрямованих на забезпечення доказів та позову не вживалося.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, надавши їм відповідну оцінку, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд доходить таких висновків.
Фактичні обставини встановлені судом.
Суд встановив, що 21.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт з доменним ім'ям https://credit7.ua або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
Відповідно до умов Кредитного договору № 5193524 ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили такі умови договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору тип кредиту - кредит, сума кредиту (загальний розмір) - 6500,00 грн.
Згідно з п. 1.3 Договору, строк кредитування - 360 днів. Періодичність платежів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору.
Комісія за надання кредиту становить 650,00 гривень (п. 1.4 Договору).
У п. 1.4.1 Договору визначено, що стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%.
Відповідно до п. 2.1 Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Дати надання кредиту: 21.12.2024 або 22.12.2024.
Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов'язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов'язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов'язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов'язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).
У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій [неустойка (штраф)] протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та Клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень п. 6.4 Договору).
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 58512, 21.12.2024 15:29:37.
До матеріалів справи позивач долучає Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «51638», Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна» із якими ознайомлювався споживач під час підписання договору.
ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, а тому позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» (копія договору долучена до матеріалів справи).
ТОВ «ПЕЙТЕК», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), та отримало Ліцензію Національного банка України.
Відповідно до інформації в листі ТОВ «ПЕЙТЕК» Вих. № 20250801-611 від 01.08.2025, було успішно перераховано 21.12.2024 грошові кошти у сумі 6500 грн на платіжну карту НОМЕР_2 . Номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 51935241734787814.
На виконання ухвали про витребування доказів за клопотанням позивача, суд отримав від «А-Банк» інформацію про те, що картка № 5169155154861692 емітована на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , а на підтвердження факту зарахування коштів 21.12.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом АТ «А-Банк» надано довідку про рух коштів за 21.12.2024.
Згідно із даними розрахунку заборгованості за Договором № 5193524 про надання споживчого кредиту від 21.12.2024, проведеного первісним кредитором, загальна сума заборгованості, станом на 31.07.2025, складає 22283,21 грн. з яких:
заборгованість з тіла кредиту - 6499,99 грн,
заборгованості за процентами - 12533,22 грн,
штрафні санкції - 3250,00 грн.
Позивач також надає свій розрахунок заборгованості за Договором № 5193524 від 21.12.2024, проведений у період з 01.08.2025 до 16.12.2025 (138 календарних днів), враховуючи, що сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка: 6499,99 грн, процентна ставка: 0,95%, а тому визначає суму нарахованих процентів за користування грошовими коштами: 8 521,50 грн.
Суд встановив і те, що 31.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», укладено Договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
B п. 1.2. Договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, та надходження цини продажу у повному обсязі, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.
До матеріалів справи окрім договору факторингу долучено також Акт прийому-передачі реєстру боржників від 31.07.2025 та платіжну інструкцію№ 3704 від 04.08.2025 на підтвердження оплати суми прав вимог.
Відповідно до долучених доказів та Витягу Реєстру боржників від 31.07.2025, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5193524 в сумі 22 283, 21 грн, заборгованість за основною сумою боргу - 6 499,99 грн, заборгованості за відсотками - 12533,22 грн та штрафні санкції - 3250,00 грн.
Також долучено Повідомлення ТОВ «Лінеура Україна» про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 5193524 у якому вказано розмір заборгованості та подальший перерахунок суми боргу на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Суду надані копії документів на підтвердження повноважень позивача та його представника, а також докази понесених судових витрат у справі.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суду надані відповідні документи на підтвердження переходу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , як боржника, за Договором № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.12.2024 від первісного кредитора до позивача у справі.
Доказів визнання недійсним договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 на підставі якого позивач отримав право вимоги до боржника, суду не надано та не заперечено правомірність його укладення.
Розмір заборгованості, вказаний у реєстрі прав вимоги повністю співпадає із розміром заборгованості, вказаним у розрахунку заборгованості за договором, проведеним первісним кредитором, а тому на підставі долучених доказів у суд вважає доведеним факт отримання позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № 5193524 від 21.12.2024 на суму 22 283,21 грн.
Більше того, відповідно до п. 5.1.3 Договору № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.12.2024, Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов'язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту;
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до вказаних вище положень договорів ТОВ «Лінеура України» повідомило в ОСОБА_1 про передачу права вимоги за кредитним договором Новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», проінформовано про відступлення права грошової вимоги та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.
Таким чином суд вважає доведеним отримання позивачем права вимоги за кредитним договором до відповідача у справі.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за Договором № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.12.2024, яка не погашена відповідачем.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Договір № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.12.2024 укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», під час його укладення сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Відповідно до реквізитів Договору № 5193524, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір 21.12.2024 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «58512».
Враховуючи зазначене, той факт, що Договір між первісним кредитором та Відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, не може бути спростовано.
Сторонами в передбаченому законом порядку було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також ОСОБА_1 надавався для ознайомлення паспорт споживчого кредиту із умовами кредитування.
У справах про стягнення кредитної заборгованості саме кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором - надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження №61-14780св23).
Кредитний договір № 5193524 від 21.12.2024 передбачав факт надання кредитних коштів у безготівковій формі на рахунок позичальника, вказаний ним з метою отримання кредиту.
Як встановлено судом, факт перерахування грошових коштів за договором підтверджується даними листа ТОВ «ПЕЙТЕК», а також витребуваною інформацією від АТ «А-Банк» яка підтверджує належність платіжної картки ОСОБА_1 та надходження на неї коштів кредиту.
Щодо розміру заборгованості за кредитними договорами, суд зазначає, що наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 499,99 грн, підтверджено та відповідачем не спростовується.
У період з 21.12.2024 до 31.07.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 1235,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1235 грн, зважаючи на визначену Договором черговість погашення заоргованості.
Що стосується нарахованих процентів за користування грошовими коштами, суд враховує таке.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 звернув увагу на те, що питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови).
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконав, то з нього підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (як нового кредитора) заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених цим договором.
Вирішуючи питання правомірності стягнення заборгованості за Кредитним договором № 5193524 від 21.12.2024 суд враховує те, що строк кредитування був визначений 360 днів, а також передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку кредитування, тобто до 16.12.2025.
У відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 12533,22 грн.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 №31/07/2025, строк дії Договору № 5193524 від 21.12.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 до 16.12.2025 (138 календарних днів) здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8521,5 грн.
Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Суд погоджується із проведеним розрахунком процентів за кредитним договором та вважає заявлені до стягнення суми процентів доведеними.
Щодо штрафних санкцій в розмірі 3250 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наданий час.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Більше того у п. 6.4 Договору № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сторони передбачили, що у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій [неустойка (штраф)] протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та Клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень п. 6.4 Договору).
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 3250 грн є необґрунтованою і до задоволення не підлягає.
Висновки суду.
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення, а з відповідача на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за Договору № 5193524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.12.2024 у загальному розмірі 27554, 71 грн, з яких сума кредиту 6 499,99 грн, сума процентів за користування кредитом 12533,22 грн, нараховані позивачем проценти за 138 календарних днів - 8 521,50 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем під час звернення до суду із позовом сплачено судовий збір у розмірі у розмірі 2 422 гривні 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв'язку із подачею позову в електронному вигляді (платіжна інструкція № 9095 від 22.12.2025).
Позов заявлено всього на суму 30 804,71 грн, а задоволено 27554,71 грн, тобто на 89,45 % (27554,71 грн х 100 % / 30 804,71 грн = 89,45 %).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково на 89,45 %, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача потрібно стягнути 2166,84 грн (2 422,40 х 89,45 %) судового збору.
Також у позові позивач вказує про понесені ним витрати на правничу допомогу, наводить їх розрахунок на суму 10 000 грн, які просить стягнути із відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучає: копію Договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; Заявку № 14236 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; рахунок на оплату №14236-22/12-2025 від 22 грудня 2025 року; Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, а також документи на підтвердження повноважень адвоката.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт наявності витрат, окрім заявлених витрат на представництво інтересів клієнта щодо участі у судових засіданнях, оскільки розгляд справи відбувся за відсутності представника позивача.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, а також факту часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що визначений та заявлений у позові розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 10000 грн є завищеним та неспівмірним та не підлягає до стягнення.
Відтак, при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг, зважаючи також на факт часткового задоволення позовних вимог (на 89,45 %), враховуючи принцип пропорційності задоволених позовних вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.
На підставі Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610- 612, 625, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал»», код ЄДРПОУ: 44559822, заборгованість за Кредитним договором № 5193524 від 21.12.2024 в розмірі 27 554 (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 71 копійку.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал»», код ЄДРПОУ: 44559822, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 84 копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя С. А. Асташев