18.02.2026 Суддя Саркісян О. А.
Справа № 2029/2-1308/11
Провадження № 2-п/644/12/26
18 лютого 2026 року
Індустріальний районний суд м. Харкова
у складі:
головуючого судді - Саркісян О.А.,
за участю секретаря - Мухіна Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2011 року по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить: поновити строк на на подання заяви про перегляд заочного рішення, ухваленого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова від 05.07.2011 за результатами розгляду справи №2029/2-1308/11 та прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду; скасувати заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.07.2011 по цивільній справі №2029/2-1308/11 та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Зазначену заяву розглядати без її участі.
В обґрунтування заяви зазначила, що вказане рішення є передчасним, незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки якого не відповідають обставинам. Банк не довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та відповідем кредитних договорів, надання позичальнику кредитних коштів, відсутні меморіальні ордери, платіжні доручення на перерахування кредтних коштів, заяви на видачу готівки, кредитні договори, тобто виконання належним чином своїх обов'язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань. Відповідачка заявляє про застосування строку позовної давності. Відповідач не отримав жодної повіски про дату і час розгляду дпної справи, у зв'язку з чим на даних документах відсутні його підписи. Вважає, що пропустив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з поважної причини: він не був присутній при винесенні оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим йому не було відомо про його зміст; копію рішення не отримав до спливу терміну на її оскарження. Особа не має можливості своєчасно оскаржувати рішення суду, якщо даній особі не було повідомлено про її зміст. Про винесення даного заочного рішення відповідач дізнався з веб сайту судовий реєстр 04.11.2025, у зв'язку з арештом банківських рахунків на підставі відкритого виконавчого провадження.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення повідомлялись належним чином.
Суддя, дослідивши матеріали заяви, встановила наступне.
05.07.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було проголошено заочне рішення по справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було задоволено позовні вимоги.
Як убачається з матеріалів справи, станом на дату розгляду справи, відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстрації знята, іншого місця реєстрації не мала, про дату, час та місце розгляду вище зазначеної справи повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення та направлення судових викликів на останнє відоме місце реєстрації.
Відповідачці, як учасниці справи, яка не була присутня в судовому засіданні, копія заочного рішення суду від 05.07.2011 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення за останнім відомим місцем реєстрації.
Крім того, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року по справі №2029/2-1308/11 постановлено:
«Замінити стягувача у виконавчому провадженні за виконавчими листами по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовною заявою ПАТ “Райффазейзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції “Райффазейзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/73/102019 від 04.08.2008 року, а саме: замінити стягувача Публічне акціонерне товариство “Райффазейзен Банк Аваль»» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», код ЄДРПОУ 40326297, п/р № НОМЕР_1 в ПАТ «Сбербанк», МФО 320627, адреса місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63.
Видати дублікат виконавчого листа №2-1308/11, виданого 17.08.2011 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» суму заборгованості за кредитним договором від 04.08.2008 року № 014/0076/73/102019 в сумі 517255 (п'ятсот сімнадцять двісті п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 34 коп., що є еквівалентом 64956, 53 доларів США, а також судові витрати в загальній сумі 1820 грн, тобто по 910 ( дев'ятсот десять) грн. з кожного.
Поновити строк для пред'явлення виконавчого листа №2-1308/11, виданого 17.08.2011 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» суму заборгованості за кредитним договором від 04.08.2008 року № 014/0076/73/102019 в сумі 517255 (п'ятсот сімнадцять двісті п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 34 коп., що є еквівалентом 64956, 53 доларів США, а також судові витрати в загальній сумі 1820 грн, тобто по 910 ( дев'ятсот десять) грн. з кожного.».
Про розгляд заяви про заміну стягувача по зазначеній вище справі справи ОСОБА_1 повідомлялась своєчасно та належним чином.
Також на протязі часу ОСОБА_3 звертався із заявами про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2011 року по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2022 заяву адвоката Мироненка Станіслава Станіславовича про скасування заочного рішення від 05.07.2011 по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
Отже, матеріали справи містять підтвердження того, що відповідачка була обізнана про перебування справи у провадженні суду, та була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
При виборі та застосуванні норм права суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20.
«За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
У контексті справи, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, встановлений частиною другою статті 284ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Щодо повноважень суду першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском установленого законом строку.
Відповідно до частини другої статті 284ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина другастатті 126 ЦПК України).
На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст статей284,286,287ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях126,127 цьогоКодексу.
Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина першастатті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьоюстатті 287 ЦПК Україниможе своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Тлумачення статей 286, 287ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.
Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з'явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв'язку із чим і було ухвалене заочне рішення.
Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.
Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286ЦПК України та наступних статтях.
Тобто суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III«Позовне провадження'ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина другастатті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними».
Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заяву про перегляд заочного рішення подано до суду 10.11.2025 року, через 14 років після ухвалення Орджонікідзевським районним судом м. Харкова заочного рішення від 05.07.2011, тобто з пропуском процесуального строку передбаченого ч.2 ст. 284 ЦПК України.
Суд наголошує, що за приписами ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Проте, пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення з урахуванням встановлених судом обставин жодним чином не обґрунтований.
Заявляючи клопотання про поновлення строків на подання заяви про скасування заочного рішення, відповідачка зазначає, що вона не була присутня при винесенні оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим їй не було відомо про її зміст; копію рішення не отримала до спливу терміну на її оскарження.
Враховуючи викладене, подання ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення через 14 років після постановлення рішення суду, суд вважає підстави для поновлення строку, зазначені відповідачкою, неповажними. Відповідачкою не спростовано обізнаність про розгляд справи у суді та не доведена неможливість подання заяви про перегляд заочного рішення у встановлений законом строк з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки відповідачкою не надано належних доказів поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене заяву про перегляд заочного рішення відповідачки слід залишити без розгляду.
Роз'яснити, що заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2011 року по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Керуючись ст. 126, 127, 284-287 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2011 року по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2011 року по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Суддя О.А. Саркісян