Справа № 462/10309/25 Головуючий у 1 інстанції: Пилип'юк Г. М
Провадження № 22-ц/811/22/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
18 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий-суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Деркач Ольги Романівни, представниці Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 23 грудня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою позовну заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу(а.с.145-147).
Згадану ухвалу оскаржила представниця АТ КБ «ПриватБанк».
Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та «винести нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження», покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального права.
Зазначає, що позовну заяву підписано представником позивача Савіхіною А. М., на підтвердження повноважень якої до матеріалів позовної заяви долучено копію довіреності АТ КБ «ПриватБанк» № 4361-К-Н-О від 14.07.2025 року, яка є дійсною та відповідає вимогам ст. 246 ЦК України, якою передбачено право останнього підписувати та подавати позовні заяви до судів. Посадове становище підписанта зазначено у довіреності. Довіреність є чинною до 31.12.2027 року. Тобто, апелянт вважає, що до суду надана довіреність повноважного представника з відповідними повноваженнями (а.с.151-155).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).
Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, повернення позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостісуд мотивував тим, що ця позовна заява подана до суду 23.12.2025 року та підписана представником позивача АТ КБ «ПриватБанк» Савіхіною А. М. До матеріалів справи долучено довіреність № 4361-К-Н-О від 14.07.2025 року, з якої вбачається, що голова правління АТ КБ «ПриватБанк» Карл Мікаель Бьоркнерт, який діє на підставі статуту, уповноважує Савіхіну А. М. представляти інтереси банку, «однак підтверджуючих документів, що довіреність від імені юридичної особи видна за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, суду не надано, оскільки виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців є станом на 22.01.2025 року».
ЦПК України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина 2 статті 175), і що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 7 статті 177).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Статтею 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» підписана представником згаданого позивача Савіхіною А.М. і до неї долучено копію Довіреності №4361-К-Н-О від 14 липня 2025 року, підписану Головою Правління банку Карлом Мікаель Бьоркнерт, та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з якої вбачається що з 20.01.2025 року керівником згаданого банку є саме Карл Мікаель Бьоркнер (а.с. 6, 7). Таким чином, станом на 14.07.2025 року (дата видачі довіреності Савіхіній А.М.) у Карла Мікаеля Бьоркнера були відповідні повноваження на видачу цієї довіреності та її посвідчення.
Крім цього, відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних).
Верховним Судом в ухвалі від 23 січня 2020 року у справі № 926/1336/19 викладено позицію про те, що якщо до поданої заяви (скарги) не додано установчих документів, що підтверджують повноваження особи станом на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21 Верховний Суд зауважував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань судочинства, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Враховуючи наведене вище в сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що повернення оскаржуваною ухвалою позовної заяви Банку з мотивів, які викладені в цій ухвалі, було неправомірним, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню - з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 ч.2, 374 п.6, 379 п.п. 3, 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Деркач Ольги Романівни, представниці Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 23 грудня 2025 рокускасувати і направити справу для продовження її розгляду до згаданого суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 18 лютого 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.