Дата документу 17.02.2026 Справа № 336/5518/25
Єдиний унікальний №336/5518/25 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко П.Л.
Провадження № 22-ц/807/453/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
17 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 20.11.2009 по 11.07.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 24.02.2022, перебуваючи на посаді начальника артилерії родів військ і служб в/ч НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання поблизу м.Василівка Запорізької області був збитий невстановленим водієм невстановленої бойової машини РСЗВ «Ураган», внаслідок чого отримав тяжкі травми - множинні переломи попереко-крижового відділу хребта та кісток тазу. Після чого з 25.02.2022 по 14.05.2022 позивач безперервно перебував на стаціонарному лікуванні. 23.06.2022 рішенням ВЛК №158/с визнаний непридатним до військової служби. У зв'язку з тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог законодавства, на той час не проводив розслідування обставин отримання позивачем травми, ОСОБА_1 не зміг представити на розгляд ВЛК акт про нещасний випадок. Тому в рішенні ВЛК в частині причинного зв'язку вказано «Захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, акт про нещасний випадок не наданий».
19.07.2022, майже через п'ять місяців, відповідач повідомив про факт ДТП керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури в оборонній та військовій сфері. За даним фактом зареєстровано кримінальне провадження №42022081370000312, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України «Порушення правил водіння або експлуатації машин», яке триває. В даному кримінальному провадженні, позивач є потерпілим.
20.07.2022 рішенням МСЕК позивач визнаний інвалідом другої групи, із втратою працездатності 75 відсотків, причина отримання інвалідності - «проходження військової служби».
Для захисту своїх прав від протиправних дій (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 вимушений був звернутися до Запорізького окружного адміністративного суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі №280/573/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не завершення з 23.07.2022 по теперішній час розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочатого згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №523 від 19.07.2022; військова частина НОМЕР_1 НГУ зобов'язана протягом трьох діб з дня набрання законної сили рішенням суду завершити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочате згідно наказу командира військової частини №523 від 19.07.2022 та надати ОСОБА_1 за наслідками такого розслідування документи відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України №1346 від 27.12.2002.
05.10.2024, через 32 місяці після отримання позивачем травми, виконуючи рішення суду, відповідач завершив розслідування обставин отримання травми та надав позивачу акт про нещасний випадок (в т.ч. поранення) №96/24 за формою Н1, в якому вказано, що нещасний випадок стався під час проходження служби та пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Після розгляду акту, 16.10.2024 М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» була винесена постанова №265, в якій зазначено «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Рішення медичної (військово-лікарської) комісії у частині причинного зв'язку, зазначеного у Свідоцтві про хворобу від 23.06.2022 №158/с, скасувати». 21.10.2024 ці документи були розглянуті МСЕК № 2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, після чого причина отриманої позивачем інвалідності у 2022 році була також змінена на «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини». Відповідні зміни внесені до акту огляду МСЕК.
Позивач зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача щодо незавершення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем тривала з 23.07.2022 по 05.10.2024 (більше 26 місяців). Весь цей час відповідач не надавав позивачу взагалі ніяких документів про обставини отримання травми та унеможливив отримання позивачем: статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та всіх пільг, які визначені статтею 13 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні, будь-яких страхових виплат, належної пенсії, тощо. У чисельних відповідях на звернення позивача, на наданий висновок судової інженерно-транспортної експертизи, на отримані від слідчого відомості щодо обставин ДТП, з'ясованих під час проведення досудового розслідування - відповідач протиправно вимагав закриття кримінального провадження №42022081370000312, наполягаючи на тому, що тільки так ОСОБА_1 зможе довести, що під час наїзду на нього він не скоїв адміністративного або кримінального правопорушення. Такі дії протирічать поняттю презумпції невинуватості особи і є прямим порушенням його Конституційних прав. Він весь цей час перебував у стані постійного приниження та стресу, терпів фізичні, моральні і психічні страждання.
Обґрунтовуючи свої фізичні страждання та моральні переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, позивач вказує на те, що після того, як він був збитий водієм бойової машини РСЗВ «Ураган», внаслідок отриманих травм, він безперервно перебував на стаціонарному лікуванні майже три місяці по 14.05.2022, з котрих перший місяць провів лежачі, не маючи змоги не тільки встати, а навіть поміняти положення в ліжку. З Важкі тілесні ушкодження та каліцтва впливають на психіку будь-якої людини, а психічний стан впливає на швидкість одужання після травми. Враховуючи те, що на момент отримання травми Позивач безперервно проходив службу і ділив всі тягарі військового повсякдення у військовій частині НОМЕР_1 більше 12 років, підтримка з боку Відповідача (за принципом «своїх не кидаєм») була для нього надважлива. Протиправна бездіяльність щодо призначення, а потім проведення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, невизнання з боку відповідача того факту, що травма Позивачем була отримана під час захисту Батьківщини, намагання переконати Позивача, що він в усьому винен сам, звинуватити його в тому, що він отримав травму внаслідок порушення ним самим військової дисципліни та Правил дорожнього руху не просто погіршували і без того важкий фізичний і психічний стан ОСОБА_1 . Своїми протиправними, аморальними діями, фактично кидаючи у біді свого військовослужбовця, Відповідач наносив Позивачу додаткову потужну психологічну травму.
Щодо приниження честі та гідності, позивач вказує, що кожного разу на протязі майже трьох років, які тривала протиправна бездіяльність Відповідача, спілкуючись із своїми рідними, друзями, знайомими, колегами, приходячи до лікувального закладу або на співбесіду щодо працевлаштування, він мав відповідати на прості запитання, розповідаючи, що з ним сталося і при яких обставинах. І раз за разом виправдовувати свої принижені честь і гідність, пояснюючи невизначені обставини своєї травми. Невизначеними ці обставини робила саме протиправна бездіяльність Відповідача. Протиправна бездіяльність щодо проведення розслідування нещасного випадку, який стався Позивачем, невизнання з боку Відповідача того факту, що травма Позивачем була отримана під час виконання обов'язків військової служби, намагання звинуватити Позивача в тому, що він отримав травму внаслідок порушення ним самим військової дисципліни та Правил дорожнього руху - це все як раз і є заперечення факту захисту Батьківщини Позивачем, під час якого він отримав важку травму, тобто заперечення його позитивних з точки зору суспільства дій (приниження честі) та намагання принизити самооцінку (приниження гідності). Наслідками такого приниження честі та гідності Позивача стали чисельні відмови в спілкуванні, працевлаштуванні з боку знайомих та роботодавців. Тоді позивач не розумів причини цих відмов, і це викликало в нього ще більшу невпевненість в своїх силах.
Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач не міг отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, пільг, додаткової винагороди, страхових виплат, належної пенсії тощо, зокрема він був позбавлений права на позачергове забезпечення житлом, яке він мав отримати на протязі двох років з моменту проходження МСЕК. Все це додатково руйнувало психічне здоров'я Позивача.
Крім нанесення моральних страждань, обмеженні в праві на отримання медичної допомоги, нестачі фінансів протиправна бездіяльність Відповідача спонукала позивача постійно займатися захистом своїх прав, добиватися відновлення справедливості. Позивач звертався на гарячі лінії НГУ, писав звернення та адвокатські запити, найняв адвоката, звертався до суду.
Позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій Відповідача він живе в стані постійного стресу, депресії, почуття несправедливості щодо себе, має проблеми фінансового характеру, не може знайти роботу. На думку позивача, прямим наслідком плачевного психологічного стану, в якому він перебував завдяки протиправним діям Відповідача стали сварки і конфлікти з дружиною, яка 24.05.2023 подала на розвід та шлюб був розірваний. З 2023 року і до тепер позивач проходить психотерапію.
18 лютого 2025 року позивач звернувся до судового експерта та отримав висновок, згідно з яким у нього наявні негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та його наслідків; позивачу спричинені суттєві страждання; орієнтовний розмір відшкодування моральних страждань може становити 344 мінімальних заробітних плат.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 31000,00 грн. витрачених на психологічну допомогу внаслідок завданої моральної шкоди; стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю в період з 23.07.2022 по 05.10.2024 в розмірі 344 мінімальних заробітних плат на день винесення судового рішення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гривень.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного судово-психологічного дослідження у сумі 580, 80 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України моральної шкоди у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень, не врахував всіх фактичних обставин справи. Визначаючи розмір відповідного відшкодування, незалежно від наявності висновку експертного психологічного дослідження, суд повинен врахувати вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми « Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника апеляційного суду (а.с. 232, 233, 234) до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_1 ..
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що першопричиною завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди та страждань було отримання тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а протиправна бездіяльність відповідача щодо незакінчення службового розслідування лише додало негативного впливу на психічний стан позивача, зумовивши необхідність вчинення ним ряду дій для захисту своїх прав та інтересів, суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок відповідача у сумі 100 000,00 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з послужного списку ОСОБА_1 (Г-046858) військової частини НОМЕР_1 НГУ, ОСОБА_1 , призваний на військову службу 01.08.1999. З 20.11.2009 по 11.07.2025 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідно до п.п. «б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений у відставку Збройних Сил України, наказ командувача Національної гвардії України від 05.07.2022 №122 о/с (а.с.11-12).
24 лютого 2022 року перебуваючи на посаді начальника артилерії родів військ і служб в/ч НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання приблизно о 23 годині поблизу м.Василівки Запорізької області, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 був збитий невстановленим водієм невстановленої бойової машини РСЗВ «УРАГАН» порушив правила водіння, внаслідок чого підполковнику ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, а саме: множинні переломи попереково-крижового відділу хребта та кісток тазу, травма голови, струс головного мозку, політравма, ЗЧМТ, забійна рана лобної ділянки, закрита травма грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів, закрита травма живота без пошкодження внутрішніх органів, закритий багато уламковий перелом вертлюогової западини справа, стан після вивиху правого стегна.
Внаслідок отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 проходив лікування з 25.02.2022 по 14.05.2022, що підтверджується випискою №575 із медичної карти амбулаторного хворого, випискою №2351 із медичної карти стаціонарного хворого, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4373, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №483, випискою з історії хвороби №255 (827470) (а.с.13).
25.02.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №217 було призначено службове розслідування за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. 19.07.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №523 було створено комісію для проведення розслідування нещасного випадку.
У ході службового розслідування було встановлено, що після дорожньо-транспортної пригоди, не були викликані правоохоронні органи для повного та об'єктивного фіксування події, не було складено протокол огляду місця події. Також не було встановлено особу водія РСЗВ «УРАГАН», який скоїв наїзд на підполковника ОСОБА_1 .. Не проводились необхідні експертизи. Рішення правоохоронних органів щодо наявності кримінального правопорушення в діях військовослужбовця водія РСЗВ «Ураган» не приймалось. Судовими органами не виносилося рішення щодо притягнення або звільнення від відповідальності осіб, які стали учасниками ДТП. Усі переліченні вище дії не були вчинені у зв'язку з веденням бойових дій та захопленням військовими рф населеного пункту Василівка. Але як було встановлено в ході службового розслідування, не було дотримано встановленої процедури обліку факту кримінального правопорушення, що унеможливило отримання відповідних доказових матеріалів.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 19.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №42022081370000312 за ч. 1 ст. 415 КК України (а.с.14).
ОСОБА_1 надав суду докази, що він звертався на гарячу лінію МВС України та до відповідача, надаючи документи для завершення службового розслідування, такі як інформаційний лист старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Мелітополі, висновок експерту №СЕ-19/108-23/6263-ІТ від 16.05.2025.
Позивачем надано свідоцтво про хворобу №158/с від 23.06.2022, в якому у пункті 12 «Діагноз військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва)» зазначено: «Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
Відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/108-23/6263-ІТ від 16.05.2023 складений судовим експертом Запорізький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України Борченко О. складений за постановою ТУ ДБР у м. Мелітополі від 17.04.023 про проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму ДТП», винесена слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі майором Державного бюро розслідувань Шудриком О.М. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРСР за №42022081370000312 від 19 липня 2023:
«1. В даній дорожній ситуації невстановлений водій бойової машини РСЗВ «Ураган» (на базі автомобіля «Зіл 135») повинен був діяти у відповідності до вимог пп.12.2, 12.3, 13.1 ПДР. Для того, щоб виконати оцінку дій пішохода не потребує застосування спеціальних технічних пізнань. Вона може бути виконана слідчим самостійно у відповідності до вимог розділу 4 ПДР України.
2. З урахуванням вихідних даних, наданих в постанов про призначення даної судової експертизи, необхідно зробити висновок, що в діях невстановленого водія невідповідностей вимогам п.12.2 ПДР не вбачається. Проте в діях невстановленого водія вбачаються невідповідності вимогам пп. 12.3, 13.1 ПДР, невідповідність дій невстановленого водія вимогам п.12.3 ПДР, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. Для того, щоб виконати оцінку дій пішохода не потребує застосування спеціальних технічних пізнань. Вона може бути виконана слідчим самостійно у відповідності до вимог розділу 4 ПДР України.
3. В даній дорожній ситуації, водій невстановленої бойової машини РСЗВ «Ураган» (на базі автомобіля «Зіл 135») мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода при своєчасному застосуванні заходів направлених на зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу» (а.с.30-35).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі №280/573/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не завершення з 23.07.2022 по теперішній час розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочатого згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №523 від 19.07.2022; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 НГУ протягом трьох діб з дня набрання законної сили рішенням суду завершити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочате згідно наказу командира військової частини №523 від 19.07.2022 та надати ОСОБА_1 за наслідками такого розслідування документи відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України №1346 від 27.12.2002. Постановою третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 зазначене рішення залишено без змін (а.с.16).
05.10.2024 складений та затверджений Акт №96/24 про нещасний випадок (у тому числі поранення) ВЧ НОМЕР_1 НГУ, який стався внаслідок ДТП з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (а.с.20-21).
Постановою №265 від 16.10.2024 Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», щодо травми ОСОБА_1 зазначено «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини». В розділі «Примітка» зазначено: «Рішення медичної (військово-лікарської) комісії у частині причинного зв'язку, зазначеного у Свідоцтві про хворобу від 23.06.2022 №158/с, скасувати» (а.с.22-24).
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №630322 серії 12 ААВ ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина «Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби» - закреслено, зазначено «Травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини», протипоказані шкідливі умови праці, легка праця за індивідуальним графіком (а.с.15).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного психологічного дслідження від 31 березня 2025 року № 4 встановлено, що:
- у ОСОБА_1 наявні негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та його наслідків;
- ситуація отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . ОСОБА_1 спричинені страждання (на моральному рівні), які з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей, за параметрами глибини та тривалості змін у діяльності є суттєвими;
- орієнтовний розмір відшкодування ОСОБА_1 моральних страждань, що виникли внаслідок отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України може становити 344 мінімальних заробітних плат (а.с.51-67).
Із зазначеного вище висновку експерта слідує, що моральні страждання ОСОБА_1 отримав як внаслідок тяжкої травми, так і внаслідок бездіяльності відповідача.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розлідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань, та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2022 року № 1346.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності, настанні інших негативних наслідків.
Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Отже, за змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між ними.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 20 листопада 2009 року по 11 липня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 24.02.2024 під час виконання бойового завдання поблизу м. Василівка Запорізької області ОСОБА_1 був збитий невстановленим водієм невстановленої бойової машини РСЗВ «Ураган». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження та з 25.02.2022 по 14.05.2022 проходив лікування.
Оскільки військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України тривалий час проводила розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , позивач був змушений звернутися до Запорізького окружного адміністративного суду, який своїм рішенням від 29 серпня 2024 року визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незавершення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 .. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України протягом трьох діб з дня набрання законної сили рішенням завершити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 розпочате згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 523 від19 липня 2022 року. Надати ОСОБА_1 за наслідками такого розслідування документи відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1346 від 27.12.2022 року.
Протиправна бездіяльність відповідача щодо незавершення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем тривала з 27 липня 2022 року по 5 жовтня 2024 року, тобто більше 26 місяців. Весь цей час відповідач не надав позивачу ніяких документів про обставини отримання травми та унеможливлення отримання позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та всіх пільг, які визначені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні, будь-яких страхових виплат, належної пенсії, тощо. Моральна шкода полягає у підсиленні фізичних та моральних страждань від отриманої травми позивача через відчуття несправедливості та безпорядності, приниження честі і гідності через фактичне заперечення відповідачем позитивних дій позивача (захисту Батьківщини) та протиправної вимоги щодо необхідності доведення позивачем його невинуватості. Необхідність докладання додаткових зусиль для організації життя та складне фінансове становище, в якому перебував позивач через протиправні дії відповідача; порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізації звичок і бажань, через постійну необхідність вивчати юридичні аспекти своєї справи, займатися захистом своїх прав в суді, добиватися відновлення справедливості, виборювати всі виплати та пільги, які належать йому, як особі, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження під час захисту Батьківщини, і на які він мав право отримати у 2022 році.
Із висновку експертного психологічного дослідження від 31 березня 2025 року вбачається, що у ОСОБА_1 наявні негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та його наслідків.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіянні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Визнаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципом розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачу моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивач має право на компенсацію моральної шкоди, розмір відшкодування якої складає 100 000,00 грн.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2024 року в справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 31 липня 2024 року у справі № 686/14579/23 (провадження № 61-8229св24), від 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22 (провадження № 61-8795св 23).
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір моральної шкоди, також не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)).
Судом першої інстанції у змісті оскаржуваного судового рішення надано оцінку висновку експертного психологічного дослідження від 31 березня 2025 року в частині визначеного позивачем розміру морального відшкодування, при цьому суд виснував про завищеність визначеного у висновку розміру відшкодування. Водночас суд першої інстанції також надав у оскаржуваному рішенні відповідь на усі аргументи позивача.
З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги стосовно неналежного дослідження судом першої інстанції матеріалів справи на увагу не заслуговують.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України -залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 18 лютого 2026 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.