Справа № 134/905/24
1-кп/134/18/2026
17 лютого 2026 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 12024020190000039 від 16 лютого 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. ч. 1, 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,
На розгляді Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні подавклопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Клопотання обґрунтовує тим, що продовжений під час судового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрано до 20 лютого 2026 року включно, а до спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим. Так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та які були визначені під час досудового розслідування і які були встановлені під час судового розгляду при продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які на даний час не відпали. ОСОБА_4 є раніше судимим за вчинення корисливих злочинів; на даний час та до засудження останній офіційно не працював, в нього відсутнє постійне джерело доходу, що дає підстави стороні обвинувачення вважати, що вчинення корисливих злочинів являється засобом для існування останнього і тому перебуваючи на іншому - більш м'якому запобіжному заході останній продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення; крім того злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено ним під час відбування покарання у вигляді обмеження волі у ДУ «Крижопільський виправний центр (№113)»; є жителем іншої області. У сторони обвинувачення є достатньо ризиків вважати, що після звільнення із слідчого ізолятору обвинувачений ОСОБА_4 буде переховуватися від суду, оскільки санкція за найтяжчий злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі. Менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт при відсутності постійного зареєстрованого місця проживання в селищі Крижополі чи Вінницькій області, не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійсненню ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадження, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та виконанню обвинуваченим ОСОБА_4 покладених обов'язків; особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину; особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України в зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимог. Потерпілий хоча і допитаний, проте ще не виступав в судових дебатах.
В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Щодо ризиків, які зазначені прокурором зазначив, що у нього є місце реєстрації, а саме в Кривому Розі. Разом з тим, до суду були надані документи та згоду власника будинку про те, що він може проживати у ньому; даний будинок знаходиться у Вінницькій області; також були надані документи про його кваліфікацію, тому він може влаштуватися на роботу. На поруки його може взяти ОСОБА_6 , яка була допитана в судовому засіданні як свідок, проживати він може в с. Городківка, а саме в Домі молитви. Уникати суду не буде, є характеристики, де він характеризується позитивно. Щодо обтяжуючої обставини, яка зазначена в обвинувальному акті, а саме: вчинення злочину в умовах воєнного стану, зазначив, що в с. Городківка, де він відбував покарання, не ведуться воєнні дії, тому обвинувачуючи його за ст. 185 КК України, прокурор не мав кваліфікувати його дії за ч. 4 даної статті. Тому просив відпустити його під домашній арешт.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо заявленого клопотання прокурором про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 19.02.2024 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який неодноразово продовжувався як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду в суді даного кримінального провадження.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, одним із яких є тяжким злочином та передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років, раніше судимий, не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, утриманців не має. Кримінальні правопорушення в яких обвинувачується ОСОБА_4 вчинив відбуваючи покарання у виправній колонії. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Так, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, а саме за ч. ч. 1, 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. ч. 1, 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за корисливі злочини, немає міцних соціальних зв'язків, не був працевлаштований, постійного доходу не має, відсутність у нього утриманців, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що він не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Відносно ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків, суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив, доводи обвинуваченого того, що свідки уже звільненні з місця відбування покарання і йому невідомі місця їх перебування нічим не підтвердженні. Твердження обвинуваченого, що прокурор відмовився від допиту інших свідків, тому він не може впливати на них спростовується тим, що сторона захисту не визначилась ще з тим, чи будуть вони клопотати про допит зазначених свідків на стороні захисту.
Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, на утримані не має осіб, раніше судимий за корисливі злочини, вважає такі ризики доведеними.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений на даний час судом не допитаний, не допитані і свідки, про які заявила сторона захисту, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджені в повному обсязі. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Щодо тверджень обвинуваченого суд зазначає наступне. В попередніх судових засіданнях, були дослідженні та приєднанні до матеріалів кримінального провадження копію витягу про державну реєстрацію прав на дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та копії диплома ОСОБА_4 про здобуття ним кваліфікації техніка-електромеханіка, копії трудової книжки, копії свідоцтв про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій, копії посвідчення про допущення ОСОБА_4 в якості електротехнічного персоналу на посаді електромонтажника. Даним документам була дана оцінка, як підстава для зміни запобіжного заходу на більш м'яким. Разом з тим, суд зазначає, що документи не дають суду можливості дійти беззаперечного висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 із своєю кваліфікацією в найкоротший термін буде працевлаштований, у суду відсутні на це належні докази. Обвинуваченим не надано суду беззаперечні, письмові докази того що він має уже місце роботи (письмова згода, відношення роботодавця).
Щодо можливого місця проживання засудженого ОСОБА_4 , судом встановлено, що ОСОБА_7 не є єдиним власником даного будинку, а йому належить частка у праві приватної спільної часткової власності, згоди інших власників суду не надано.
Разом з тим, щодо твердження обвинуваченого, що його дії необхідно перекваліфікувати з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, суд зазначає, що дане питання суд (у разі клопотання, посилання на докази) суд вирішує в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, про що зазначає у мотивувальній частині вироку.
Щодо посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_6 може взяти його на поруки, то до суду на даному етапі розгляду даного кримінального провадження не надходило від будь-якої особи письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконанням обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до в суд на першу про те вимогу.
Щодо твердження ОСОБА_4 про те, що він буде проживати в с. Городківка Тульчинського району Вінницької області, що є територіально ближче до суду, в Домі молитви, суд спростовує тим, що самим обвинуваченим не надано будь-яких письмових доказів, щодо можливості проживання в даному населеному пункті.
З огляду на вище зазначені підстави, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Суду не доведено належними та допустимими доказами, що будь який ризик, який встановлений під час досудового розслідування та під час судового розгляду при вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначені процесуальним законодавством на момент розгляду даного клопотання відпав.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 17 квітня 2026 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя