10 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/31604/24>
Провадження № 22-ц/820/107/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представниці позивача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2025 року в складі судді Продана Б.Г.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що він є власником 8/25 частки даного будинку, іншим співвласником будинку є ОСОБА_3 , а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровані у вказаному будинку. З 09.02.2023 року відповідачі в будинку не проживають, добровільно знятися з реєстрації відмовляються. Позивач несе неправомірні витрати за комунальні послуги за відповідачів, які останніми не відшкодовуються. Внаслідок таких дій відповідачів позивач не може повноцінно розпорядитися своєю власністю.
З врахуванням наведеного просив визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2025 року позовну заяву залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення скасувати як незаконне та задовольнити позов. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову з підстави неможливості з'ясування позиції ОСОБА_3 та можливого порушення її прав як співвласника житлового будинку. В процесі розгляду справи суд залучив ОСОБА_3 як третю особу, надсилав їй судові повістки та ухвали про таке залучення. ОСОБА_3 була належно повідомлена про розгляд справи, її права не були порушені та вона свідомо не скористалася своїм правом. Також, явка ОСОБА_3 не була визнана судом обов'язковою.
Відповідачі не проживають тривалий час у житловому будинку та не користуються ним. Вказана обставина є єдиною підставою, що має бути доведена для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10.02.2026 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2025 року в частині відмови у визнанні ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням визнано нечинним і провадження в справі в цій частині закрито.
В засіданні апеляційного суду представниця позивача підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Інші учасники справи в засідання не з'явились, ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Судом встановлено, що позивач є власником 8/25 частини будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 09.02.2023 року. Співвласником 17/25 частини будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в будинку АДРЕСА_1 , проте з 09.02.2023 року там не проживає.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ті обставини, що реєстрація відповідача в будинку по АДРЕСА_1 , порушує також і права іншого співвласника ОСОБА_3 , при цьому спірна квартира належить співвласникам на праві спільної часткової власності, яке поширюється на все спільне майно, а відтак задоволення позову призведе до порушення прав іншого співвласника ОСОБА_3 .
Проте з цими висновками не можна погодитися, зважаючи на таке.
Згідно з ст. 355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожної з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
За змістом ч.ч. 1-2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою майна, яка перебуває у спільній частковій власності (ст. 361 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені також ст. 383 ЦК України і ст. 150 Житлового кодексу України, за якими власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб, розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 405 ч. 2 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст. 386 ЦК).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції не вказав, у чому полягає порушення права іншої співвласниці будинку ОСОБА_3 в разі задоволення позову.
При цьому остання, будучи належно повідомленою про розгляд справи, не з'являлася до суду, не подавала заяви про порушення її права в разі задоволення позову.
За цих обставин висновок суду про порушення права іншої співвласниці будинку ОСОБА_3 в разі задоволення позову не ґрунтується на доказах і є безпідставним.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2 у заяві від 09.01.2026 року визнав позовні вимоги. Повідомив, що дійсно з 09.02.2023 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 та не планує проживати в подальшому, комунальні рахунки не сплачує. На даний час проживає на території Федеративної Республіки Німеччини. У випадку повернення на територію України має можливість проживати у своє матері за адресою АДРЕСА_2 . Добровільно знятися з реєстрації не може, оскільки перебуває за межами України.
З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , підлягає стягненню з ОСОБА_2 на його користь 3028 грн. понесених судових витрат (1211,20 грн. за подання позовної заяви, 1816,80 грн. за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3028 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 18 лютого 2026 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк