465/1045/26
2/465/2747/26
про залишення позовної заяви без руху
16.02.2026 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ),
предмет позову: про захист прав споживачів,
У лютому 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до Франківського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28 000 грн, сплачених за невиконане замовлення.
Проте, перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про її невідповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а без їх дотримання суддя не може перевірити дотримання правил підсудності.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 5 ст. 177 ЦПК України). Обов'язок подання доказів разом з поданням позовної заяви передбачений ч.2 ст. 83 ЦПК України.
З поданої позовної заяви вбачається, що 07.09.2023 між сторонами досягнуто домовленість про виготовлення металевих виробів для «оздоблення інтер'єру квартири, розташованої у м.Львові, у рамках дизайн-проєкту, який здійснював дизайнер ОСОБА_3 ».
На виконання досягнутої домовленості позивач авансом здійснила оплату вартості замовлення у розмірі 28 000,00 грн. Однак, у встановлені та розумні строки відповідач свої зобов'язання не виконав, замовлені вироби виготовленими і поставленими не були.
Разом з тим, вказуючи про наведені вище обставини, зокрема про наявність між сторонами договірних зобов'язань та їх порушення відповідачем, позовна заява не містить даних щодо об'єкта нерухомості (квартири), оздоблення якої були предметом договору, хоча у переписці в телефонному месенджері неодноразово згадується АДРЕСА_3 .
Не містить позовна заява і зазначення будь-яких доказів, які б вказували на укладання договору та визначення його умов в присутності свідків.
Вказуючи про наявність договірних відносин за правочином, позовна заява не містить будь-яких відомостей з інформацією про те, що саме з відповідачем укладався цей договір та відповідач є фізичною особою-підприємцем, що здійснює відповідну підприємницьку діяльність з надання публічних послуг та виконання робіт, зокрема за предметом зазначеного позивачем договору.
При цьому слід зауважити, що договір побутового підряду є різновидом договору підряду. Характерною особливістю договору побутового підряду є те, що такий договір є публічним, підрядником завжди виступає особа, що здійснює підприємницьку діяльність, зокрема, фізична особа-підприємець (правова позиція Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 07 квітня 2021 року по справі №569/22592/18).
Крім того, вказуючи у позовній заяві на обумовлений договором строк виконання робіт, позовна заява в цій частині не містить зазначення жодних доказів щодо цього та є суперечливим з огляду на звичайний стан перебігу календарного часу. Позивачу необхідно визначитись із наведеними ним обставинами в обґрунтування позовної заяви та зазначити докази по цих обставинах.
Слід звернути увагу, що договір підряду, в розумінні ст. 638, 837 ЦК України, за своєю правовою природою є консенсуальним, двосторонній та оплатний. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту. В оферті та в акцепті щодо виконання підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору. Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін (правова позиція Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року по справі №523/6003/14-ц).
Наразі у позовній заяві не зазначено обставин яким саме чином відповідач пропонував та погоджував з позивачем характер, обсяг, якість роботи, строки її виконання та порядок її прийняття замовником, чи надавав позивачу необхідну та достовірну інформацію про запропоновану роботу, її види та особливості, ціну та форму оплати роботи, у т.ч. попередню часткову оплату роботи, тощо.
Отже, враховуючи положення ст. 22, 570, 873 ЦК України та наведене вище, позивачу необхідно визначитись з обґрунтуваннями позову відповідно до обраного ним способу захисту порушеного майнового права за предметом позовних вимог.
Крім цього, на час звернення до суду сума збору становить: 1 331,20 грн, тоді як позивачем сплачено 1 211,20 грн, у зв'язку із чим позивачу слід доплатити судовий збір.
Також звернути увагу на підсудність такої категорії справ.
З матеріалів позовної заяви відсутні підстави вважати про підсудність справи Франківському районному суду м. Львова.
Згідно з ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Разом з тим, ст. 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У Постанові від 7 липня 2020 року (справа № 910/10647/18) Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, від 20 березня 2024 року у справі № 523/14831/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18) зазначено, що «правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення».
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно».
Обставини цієї справи також свідчать про те, що в цьому випадку спірні правовідносини випливають із договору, який стосується нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_3 , ймовірно за адресою: АДРЕСА_3 .
Оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із нерухомим майном, тому спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, відтак і підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.
Однак, зважаючи на недоліки позовної заяви, суд не може вирішити питання про скерування позовної заяви за підсудністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 43, 175, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Баран О.І.