Справа № 463/1064/25
Провадження № 2/463/170/26
10 лютого 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Нора Н.В.
при секретарі - Заверуха О.Б.
представника позивача - Туркот О.А.
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Львова справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення забогованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якій просить суд солідарно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку в сумі - 9 384,43 грн., та за надані послуги з постачання гарячої води на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання будинку в сумі -2 368,95 грн. пеню в розмірі - 113,21грн та судовий збір 3 028,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов?язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов?язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://mkp.lte.lviv.ua. Згідно довідки з місця проживання про склад сім?ї і реєстрації № 1 від 31.01.2025 року відповідачі, зареєстровані і проживають по АДРЕСА_1 та користується послугами, що надаються ЛМКИ «Львівтеплоенерго». а отже відповідачі користується послугами центрального опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води в тому числі для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплової енергії та гарячого водопостачання, які надає ЛМКП "Львівтеплоенерго". 3 01 липня 2014 р. відповідачу для здійснення оплати за надані послуги 3 централізованого опалення, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати. Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, у відповідачів виникла заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 року та постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.12.2024 року на загальну суму 11 753,38 грн. Позовна заява подається на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 рокуу справі N?463/5831/24, про скасування судового наказу від 29.02.2024, виданого року на підставі заяви ЛМКП «Львівтеплоенерго» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 4910,80грн. та 347,41грн. заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Булат Н.О. через підсистему електронний суд було подано відзив на позовну заяву, який мотивує наступним. Позивач при поданні позову порушив правила об'єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на двох різних договорах з різними предметами. Договір про постачання теплової енергії має на меті забезпечення споживача тепловою енергією, яка використовується переважно для опалення приміщень. Об'єктом цього договору є теплова енергія як фізична величина, що передається через теплоносій (наприклад, гарячу воду чи пару) для підтримання певної температури в приміщенні. Договір про постачання гарячої води передбачає надання споживачу гарячої води як готового продукту для побутових потреб (миття, прибирання тощо). Об'єктом тут є саме вода певної температури, придатна для безпосереднього використання. Постачання теплової енергії здійснюється через централізовані системи опалення, де теплоносій циркулює в замкненому контурі і повертається до постачальника після передачі тепла. Споживач не "споживає" теплоносій, а лише отримує енергію. Постачання гарячої води передбачає односпрямовану подачу води до споживача через систему водопостачання. Вода після використання не повертається до постачальника, а відводиться через каналізацію. Між позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини. Відсутність укладених договорів унеможливлює виникнення зобов'язань щодо оплати заборгованості, що є предметом позовних вимог. З 27.12.2007 р. квартира АДРЕСА_2 , є відключеною від системи центрального теплопостачання та мережі гарячого водопостачання будинку, у зв'язку із встановленням у помешканні індивідуальної системи теплопостачання. Тобто вже впродовж останніх 17 років послуги з гарячого водопостачання та центрального теплопостачання до квартири не надаються та не споживаються. Вказаний факт підтверджується Актом про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання від 27.12.2007 р. затверджений Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання при Личаківській райадміністрації Львівської міської ради (Протокол № 8 від 29.09.2008р.). Додатково факт відсутності центрального теплопостачання та постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 , підтверджується результатами технічного огляду квартири, який проводився 02.01.2024р. працівниками ЛКП «ГОСПОДАР» про що наданий Лист ЛКП «ГОСПОДАР» від 17.01.2024р. № 3955/вих. Зазначає, що Долучені до позовної заяви відомості про нарахування та оплату послуги постачання гарячої води та постачання теплової енергії складені в односторонньому порядку зацікавленими особами позивача без розшифровки кожної складової, яка є в цих відомостях. Не зрозумілою і не обґрунтованою залишається методика здійснення самого нарахування. Позивачем не вказано методики, розділу методики, формули на підставі якої здійснюється нарахування за постачання гарячої води чи теплової енергії. Позовна заява та додані до неї документи взагалі не містять розрахунку зазначених в відомостях обсягів, що не дозволяє встановити механізм визначення обсягу переданої теплової енергії та гарячої води та правильність нарахування. Не долучено підтверджуючі документи, що містять вихідні дані спожитої у будинку за адресою АДРЕСА_1 загальної кількості теплової енергії (Гкал) у період за який нарахована заборгованість. Немає вказаних даних загальної площі приміщення будинку на яку розподілялось спожите тепло за адресою відповідачів, документ який підтверджує вказану площу. Не вказано за допомогою якого/яких приладів обліку визначається обсяг спожитої теплової енергії у будівлі за вищевказаною адресою. Жодних розрахунків (операцій, що містять арифметичні дії додавання, віднімання, множення ділення) та розшифровок немає в розрахунку, а у вказаних документах тільки вказані числа, які не підтверджені жодними доказами (немає доказів зняття показників лічильників (відсутні докази обсягів споживання тепла у заявлених розмірах), не підтверджені технічні характеристики будинку та його складових) тощо). Не зрозуміло чим керувався позивач при складенні відповідних таблиць (відомості про нарахування та оплату) і яким чином відповідач та суд може їх перевірити. З розрахунку вбачається застосування позивачем перерахунків, однак не вказано конкретної норми, на підставі якої застосовувались відповідні значення та яким чином вони були розраховані. На спростування розміру і самого факту заборгованості надаємо свій контррозрахунок (відомості про нарахування та оплату послуги постачання гарячої води та постачання теплової енергії), де розмір заборгованості рівний нулю. Розмір позовних вимог ні за змістом, ні арифметично не підтверджений вихідними даними, а фактичний розмір нарахувань заборгованості за отриману теплову енергію та гарячу воду не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами факт поставки відповідачу будь-якої послуги. до моменту відключення квартири від вище вказаних послуг жодної заборгованості також не існувало, а поява заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води після демонтажу системи центрального теплопостачання та відключення гарячого водопостачання є безпідставною та необгрунтованою. Також звертає увагу суду, що факт реєстрації місця проживання не є підтвердженням факту користування житлово-комунальними послугами. Зазначає, що Відповідач ОСОБА_2 просить застосувати строки позовної давності до всіх позовних вимог позивача. Позивач у позовній заяві вказує на те, що у відповідачів виникла заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.12.2024 року та постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 31.12.2024 року на загальну суму 11 753,38 грн. Датою подання позовної заяви є 30.01.2025 року, а відтак з урахуванням строків позовної давності стягненню може підлягати виключно заборгованість в період з 30.01.2022 року, без включення розрахунків за грудень 2021 року.
У судове засідання з'явилась представник позивача - Туркот О.А., представник відповідача - Королевич С.П. надали пояснення аналогічні тим, які викладені ними у письмових заявах по суті.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Ухвалою судді Личківського районного суду м. Львова від 11.03.2025 року у цивільній справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення забогованості прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В судовому засіданні встановлено, що 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021.
За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов?язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов?язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://mkp.lte.lviv.ua.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім?ї і реєстрації № 1 від 31.01.2025 року відповідачі, зареєстровані і проживають по АДРЕСА_1
3 01 липня 2014 р. відповідачу для здійснення оплати за надані послуги 3 централізованого опалення, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2024 року справі №463/5831/24, скасовано судовий наказ від 29.02.2024, виданого року на підставі заяви ЛМКП «Львівтеплоенерго» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 4910,80грн. та 347,41грн. заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води.
Згідно з акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання від 27.12.2007 р. затверджений Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання при Личаківській райадміністрації Львівської міської ради з 27.12.2007 р. квартира АДРЕСА_2 , є відключеною від системи центрального теплопостачання та мережі гарячого водопостачання будинку, у зв'язку із встановленням у помешканні індивідуальної системи теплопостачання.
Так відповідно до визначень, викладених в пунктах 2 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України, згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зокрема згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 даної статті Кодексу). Також відповідно до ч. 3 такої цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з положеннями дев'ятого абзацу ч. 2 ст. 25 даного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву споживача прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 даної статті Закону обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
При цьому згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналогічний обов'язок споживача закріплено в ст.ст. 68, 162 ЖК України, згідно з якими наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. При цьому згідно з ст. 156 Кодексу члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). Також відповідно до ст. 160 такого повнолітні члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Слід зауважити, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
А ч. 6 даної статті Закону визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Водночас відповідно до ч. 1 та 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Так згідно представлених позивачем розрахунків заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 року та постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.12.2024 року на загальну суму 11 753,38 грн. за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою по АДРЕСА_1 , відповідачами не здійснювалася оплата наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованость на загальну суму 11 753,38 грн.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність між позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини. Відсутність укладених договорів унеможливлює виникнення зобов'язань щодо оплати заборгованості, що є предметом позовних вимог.
Пунктами 1 та 5 ч. 2 ст. 7 Закону N? 2189 передбачено, що споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону N?2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
???1)індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
?2)колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об?єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об?єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
За змістом частини сьомої вказаної статті до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п?ятої статті 13 цього Закону з урахуванням певних особливостей.
Положеннями пункту 13 Правил N?830 визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Договори про надання комунальних послуг мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
На сайті «Урядовий портал» опубліковано наступні постанови Кабінету Міністрів України: від 08 вересня 2021 р. N? 1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N? 830; від 08 вересня 2021 р. N? 1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. N? 1182.
Вказаними постановами, зокрема, затверджені тексти типових індивідуальних договорів про надання комунальних послуг, що є публічними договорами приєднання, а саме: Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води за 2021 р.; Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за 2021 р.
Тексти вказаних індивідуальних договорів про надання комунальних послуг, що є публічними договорами приєднання, опубліковані на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якшо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір: з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Оскільки мешканці будинку АДРЕСА_3 не прийняли модель організації договірних відносин, то між споживачами (мешканцями) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» вважаються укладеними індивідуальні договори про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору.
При цьому відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17, постановах Верховного суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі №369/3682/16-ц, від 7 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21, від 20 листопада 2024 року у справі №463/6799/18.
Окрім того у справі №311/3489/18 в постанові від 22 грудня 2020 року Верховним Судом зазначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Таким чином з 1 грудня 2021 року з відповідачамим є укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, 1023 від 08.09.2021 р. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов?язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов?язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цими договорами.
Щодо доводів представника відповідача, що факт реєстрації місця проживання не є підтвердженням факту користування житлово-комунальними послугами.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, Законом України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року №2633-IV. а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від ? листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг с: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону N? 2189: індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об?єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктами 1 та 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189 передбачено, що споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII , споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім?ї і реєстрації № 1 від 31.01.2025 року відповідачі, зареєстровані і проживають по АДРЕСА_1
3 01 липня 2014 р. відповідачу для здійснення оплати за надані послуги 3 централізованого опалення, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати.
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Щодо заяви про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258ЦКУкраїни передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною четвертою статті 267ЦКУкраїни сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267ЦКУкраїни позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення ЛМКП «Львівтеплоенерго» із даною заявою є 04.02.2025, а період нарахуванням останнім заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 року на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку в сумі - 9 384,43 грн., та за надані послуги з постачання гарячої води на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання будинку з 01.07.2022 по 31.12.2024 року в сумі -2 368,95 грн. пеню в розмірі - 113,21грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначеністаттями 257-259,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256,257 ЦК України,на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від30березня 2020року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення ЛМКП «Львівтеплоенерго» із даною заявою 04.02.2025 та період нарахування останнім заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 року на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку та за надані послуги з постачання гарячої води на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання будинку з 01.07.2022 по 31.12.2024 року трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (04.02.2025) не спливла та продовжувалася на строк дії карантину (до 30.06.2023), а у подальшому продовжується на період дії в Україні воєнного стану.
29 грудня 2023 року постановою № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати житлово - комунальних послуг» Кабінет Міністрів України скасував заборону на припинення надання житлово - комунальних послуг та нарахування штрафів та пені.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 26 ЗУ « Про житлово - комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово - комунальні послуги споживач зобов?язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому у договорі але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку плати за житлово - комунальні послуги.
Відтак, оскільки у справі яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними, а також ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачами не представлено, суд приймає вказані вище розрахунки заборгованості відповідача як належний та допустимий доказ позовної вимоги.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути в рівних частках понесені судові витрати, а саме на оплату судового збору в розмірі 3028 грн., оплата якого підтверджується наданою позивачем квитанцією.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 332, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 68, 160, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення забогованості - задоволити.
Стягнути солідарно ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола,1, ЄДРПОУ 05506460) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку в сумі - 9 384,43 грн., та за надані послуги з постачання гарячої води на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання будинку в сумі -2 368,95 грн. пеню в розмірі - 113,21грн.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола,1, ЄДРПОУ 05506460) судові витрати в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Нор Н.В.