Справа № 462/620/26
Іменем України
17 лютого 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Шостак К. Р., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, згідно протоколу зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 , 16.01.2026 року близько 08 год. 45 хв. у м. Львові на пл. Двірцевій, 1 керуючи транспортним засобом марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів як таксі без наявної ліцензії та реєстрації як суб'єкта господарювання для здійснення перевезень, чим порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що визнає вину частково. Пояснив, що працює на будівництві, однак на початку січня зареєструвався у додатку «Uklon». Разом з тим, ОСОБА_1 зазначив, що не знав про необхідність отримання окремої ліцензії на перевезення пасажирів, оскільки сервіс утримував 20 % від вартості кожної поїздки, тому він вважав, що цим фактично сплачує за можливість працювати через додаток.
Заслухавши позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Водночас, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі. При цьому наведеним законом передбачено надання послуг з перевезення пасажирів різних видів: для регулярних, спеціальних, нерегулярних пасажирських перевезень, також перевезень на замовлення, таксі, тощо, в залежності від чого у ст. 39 цього Закону визначений перелік документів, які мають бути наявні у водія.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Зі змісту ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що основним критерієм для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП є відсутність дозволу на перевезення, ліцензії та свідоцтва про підприємницьку діяльність.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення № ПП000925 від 16.01.2026 року, фотознімки долучені до матеріалів справи, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Суд звертає увагу, що складанні протоколу ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти свої заперечення, надати пояснення, однак будь-яких зауважень ним заявлено не було.
Згідно п. 10 Договору приєднання (публічна оферта) про надання доступу до онлайн-сервісу (постачання програмної продукції), який знаходиться у вільному доступі на сайті сервісу «Uklon», партнер Uklon зобов'язується мати всі дозвільні документи передбачені Законодавством (включно з дійсним посвідченням водія), ліцензії, поліси страхування автотранспорту, поліси страхування відповідальності, документи про реєстрацію транспортного засобу, сертифікацію та іншу документацію, яка вимагається у відповідній юрисдикції. Партнер Uklon підтримує чинність всіх вищевказаних документів протягом всього часу користування Онлайн-сервісом. Uklon має право без попереднього попередження припинити ОСОБА_2 надання послуг доступу до Онлайн-сервісу у випадку виникнення сумнівів щодо належного виконання ОСОБА_3 вимог цього пункту.
При цьому суд враховує, що договір перевезення пасажирів є консенсуальним (укладеним з моменту досягнення згоди сторін) і передбачає отримання плати за надані послуги перевезення. Істотними умовами договору перевезення пасажирів є предмет договору (послуга з доставки пасажира та багажу), ціна (провізна плата) та строк перевезення. Суд акцентує увагу на тому, що консенсуальний договір вважається укладеним і породжує права та обов'язки для сторін з моменту досягнення згоди між ними щодо всіх істотних умов, незалежно від фактичного виконання та передачі грошей.
Досліджені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 суду не надано.
За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 164, 283, 284 КУпАП, суд -
ухвалив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Постигач О. Б.