Справа № 462/740/26
провадження 1-кс/462/273/26
про застосування запобіжного заходу
у вигляді домашнього арешту
13 лютого 2026 року м. Львів
Слідча суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання слідчої СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , поданого у кримінальному провадженні № 12026141390000017 від 06.01.2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, українця, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік,
встановила:
слідча СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, за вчинення умисного злочину щодо вчинення кримінального правопорушення проти правосуддя, а саме: 24.11.2025 Личаківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти правосуддя, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. Так встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 25.05.2023 у справі №465/1497/23, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 (сімнадцять тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Городоцького районного суду Львівської області від 15.01.2024 року у справі № 441/2619/23, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2024 року у справі № 462/1226/24, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Городоцького районного суду Львівської області від 22.04.2024 року у справі № 441/943/24, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 08.05.2024 року у справі № 465/1630/24, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 28.05.2024 року у справі № 463/3750/24, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.12.2024 року у справі № 465/7398/24, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 13.01.2025 року у справі № 463/11305/24, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 (десять) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2025 року у справі № 463/8462/25, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (п'ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Вказана постанова набрала законної сили. Окрім цього встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 19.11.2025 року у справі № 465/7636/25, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 (десять) років. Вказана постанова набрала законної сили.
Так, ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, перебуваючи на випробувальному терміні виконання покарання, достовірно знаючи про наявність вироку Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 року, оскільки був присутній на проголошенні останнього та достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, які набрали законної сили, зокрема про постанову Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2025 року, згідно якої ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, маючи реальну можливість виконати вищезазначені постанови суду, 18.12.2025, близько 15:30 год., будучи позбавленим права керування транспортним засобом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керував автомобілем марки «HYUNDAI» моделі «ACCENT» д.н.з. « НОМЕР_1 », що належить на праві власності ОСОБА_6 , рухаючись у м. Львові по вул. Городоцькій, 116, під час чого зупинений поліцейськими Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» і надалі був притягнутий до встановленої законодавством адміністративної відповідальності.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненого особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
11 лютого 2026 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчинені вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, а саме: допитом свідка ОСОБА_7 , допитом свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду предметів від 26.01.2026 року, постановою про визнання речових доказів від 26.01.2026 року, допитом підозрюваного ОСОБА_5 , документами та іншими зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в умовах воєнного стану, враховуючи вік підозрюваного, те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність джерела офіційного доходу, а також враховуючи наявність обґрунтованого повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, тяжкість покарання та те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні слідча та прокурор клопотання підтримали, покликаючись на мотиви такого, яке просять задовольнити.
Підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечили.
Підозрюваному ОСОБА_5 слідчою суддею роз'яснено право на захист, передбачене ст. 59 Конституції України та ст. 20 КПК України, однак останній повідомив, що не має наміру залучати захисника.
Підстав для обов'язкової участі захисника, передбачених ст. 52 КПК України, судом не встановлено.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла до наступного висновку.
Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідча суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Слідчою суддею встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, перебуваючи на випробувальному терміні виконання покарання, достовірно знаючи про наявність вироку Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 року, оскільки був присутній на проголошенні останнього та достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, які набрали законної сили, зокрема про постанову Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2025 року, згідно якої ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, маючи реальну можливість виконати вищезазначені постанови суду, 18.12.2025, близько 15:30 год., будучи позбавленим права керування транспортним засобом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керував автомобілем марки «HYUNDAI» моделі «ACCENT» д.н.з. « НОМЕР_1 », що належить на праві власності ОСОБА_6 , рухаючись у м. Львові по вул. Городоцькій, 116, під час чого зупинений поліцейськими Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» і надалі був притягнутий до встановленої законодавством адміністративної відповідальності.
06.01.2026 року відомості про даному факту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141390000017 та у кримінальному провадженні визначено попередню правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 382 КК України.
11 лютого 2026 року ОСОБА_5 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182) та підтверджується наявними у клопотанні документами.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати двох місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Слідча суддя, перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та ухвалюючи рішення щодо застосування домашнього арешту враховує, що докази та обставини, на які посилається слідча та прокурор, дають достатні підстави для висновку про наявність таких ризиків.
Так, суд враховує специфіку кримінального правопорушення, за яким оголошено підозру, конкретні обставини, мотиви, час і місце скоєння такого та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, скоєного умисно, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, який після винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, продовжував ним керувати, тим самим, свідомо не виконував рішення суду, однак, у подальшому був неодноразово виявлений працівниками поліції, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі реально відбував покарання у вигляді позбавлення волі, в той же час на шлях виправлення не встав, та знову вчинив новий умисний злочин, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, слідча суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Саме така правова позиція висловлена у п. 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Суд вважає, що наведені слідчою та прокурором в судовому засіданні підстави для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Оцінюючи доводи сторін у сукупності та з урахуванням встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_5 є необхідним та співмірним у даному випадку, оскільки спрямоване на запобігання наявним ризикам.
При цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що застосування вказаного запобіжного заходу є непропорційним втручанням у права і свободи підозрюваного або не відповідає меті застосування запобіжного заходу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки потреби судового провадження виправдовують такий спосіб втручання у права і свободи особи, а вказаний запобіжний захід є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного на час розгляду вказаного кримінального провадження та запобіганню встановленим ризикам.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 181, 184, 318, 323, 335, 369, 372 КПК України, слідча суддя,
постановила:
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на два місяці, з 13.02.2026 року по 13.04.2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до слідчої СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 чи до іншого слідчого з групи слідчих, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження про зміну свого місця проживання, роботи чи навчання;
- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 у певний період доби, а саме з 20:00 год. по 08:00 год. щоденно без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладене грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали складає 2 місяці з дня її проголошення, тобто, до 13.04.2026 року включно.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити підозрюваному.
Виконання ухвали доручити слідчій СВ ВП №1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя: ОСОБА_1