П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7592/25
Категорія: 106000000Головуючий у суді І інстанції: Юхтенко Л. Р. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСеменюка Г.В.
суддів: Федусика А.Г.
Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у виплаті грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно в сумі 65772,12 грн;
- зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно в сумі 65772,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 по справі № 420/18014/24 ВЧ НОМЕР_1 27.02.2025 на картковий рахунок позивача зараховано кошти у сумі 294 097,52 грн.
При виплаті грошового забезпечення відповідачем утримано податок на доходи фізичних осіб, але не виплачено позивачу компенсацію податку на доходи фізичних осіб.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо виплати грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, але листом відповідач відмовив у здійсненні таких виплат.
Позивач вважає таку бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною, посилаючись на те, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (далі - Порядок №44) визначено, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 3-5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують з військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, на думку позивача, ВЧ НОМЕР_1 протиправно не виплатила йому компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно в сумі 65772,12 грн.
Зобов'язав ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно в сумі 65772,12 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що, на момент виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №420/18014/24, позивач не мав статусу військовослужбовця, оскільки був звільнений з військової служби, а також те, що відповідні виплати були здійснені позивачу в порядку виконання судових рішень, а не як виплата грошового забезпечення.
У зв'язку з цим, скаржник вважає, що підстав для задоволення даного позову у суду першої інстанції не було.
Додатково апелянт звертає увагу, що правовідносини, які виникли у даній справі безпосередньо пов'язані з виконанням рішення суду в іншій справі, у даному випадку рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №420/18014/24 і в разі незгоди позивача з порядком виконання рішення суду, він повинен був урегулювати вказаний спір в порядку встановленому для виконання рішень суду, які набрали законної сили (статті 372, 373 КАС України), а не шляхом пред'явлення нового позову.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01 травня 2024 року № 552-ОС підполковника ОСОБА_1 звільненого з військової служби, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 01 травня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 по справі №420/18014/24 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 08.06.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.06.2022 по 16.02.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 17.02.2023 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Дане судове рішення набрало законної сили 04.02.2025.
На виконання указаного рішення суду по справі № 420/18014/24, на картковий рахунок позивача 27 лютого 2025 року перераховані кошти в сумі 294 097,52 грн.
Судом досліджено довідка-розрахунок на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 по справі № 420/18014/24, відповідно до якої загальна сума нарахування за рішенням суду - 365 400,64 грн, ПДФО - 65 772,12 грн, військовий збір - 5481,01 грн, сума виплати - 294 147,52 грн.
Позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, але листом від 06.03.2025 відповідач відмовив у її виплаті, у зв'язку з тим, що доплата грошового забезпечення була здійснена на підставі рішення суду.
Позивач не погодившись з відмовою у виплаті утриманого податку з доходів фізичних осіб, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги Порядку №44, дійшов висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, так й особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено, що на час проходження військової служби позивачу не було виплачено у належному розмірі грошове забезпечення, яке було виплачено вже після його звільнення з військової служби, на виконання судового рішення.
Суд першої інстанції відзначив, що присуджена рішенням суду сума грошового забезпечення мала бути виплачена позивачу ще під час проходження ним військової служби.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктами 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
За підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
За пунктами 3-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, так й особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 та 25.06.2020 (справи №812/1048/17 та № 825/761/17).
Є також необґрунтованими доводи скаржника про те, що правовідносини, які виникли у даній справі безпосередньо пов'язані з виконанням рішення суду в іншій справі, у даному випадку рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №420/18014/24 і в разі незгоди позивача з порядком виконання рішення суду, він повинен був урегулювати вказаний спір в порядку встановленому для виконання рішень суду, які набрали законної сили (статті 372, 373 КАС України), а не шляхом пред'явлення нового позову.
Так, як свідчать обставини справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №420/18014/24 відповідач виконав в повному обсязі. У цьому рішенні не досліджувалося питання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та, відповідно, судом не покладались з цього приводу будь які обов'язки на відповідача.
У зв'язку з цим, позивач позбавлений можливості вирішити спір щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в порядку судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №420/18014/24, який передбачений статтями 372 та 373 КАС України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик