П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10357/25
Категорія 102020000Головуючий у суді І інстанції: Тарасишина О.М. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСеменюк Г.В.
суддів: Федусик А.Г.
Шляхтицький О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Південнівської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 р. у справі № 420/10357/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ НЬЮС" до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність щодо неповідомлення про переправлення запиту та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання неправомірною бездіяльність Південнівської міської ради Одеського району Одеської області щодо неповідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструктив Ньюс» про перенаправлення запиту №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року; зобов'язання Південнівську міську раду Одеського району Одеської області надати повну, достовірну та точну відповідь на запит про доступ до публічної інформації товариству з обмеженою відповідальністю “Конструктив Ньюс» №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Південнівської міської ради Одеського району Одеської області щодо неповідомлення товариства з обмеженою відповідальністю “Конструктив Ньюс» про перенаправлення запиту №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року. Зобов'язано Південнівську міську раду Одеського району Одеської області надати повну, достовірну та точну відповідь на запит про доступ до публічної інформації товариству з обмеженою відповідальністю “Конструктив Ньюс» №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що вимога щодо зобов'язання Південнівської міської ради Одеського району Одеської області надати повну, достовірну та точну відповідь на запит про доступ до публічної інформації Товариству з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ньюс» №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки визначення «повноти, достовірності та точності» інформації є суб'єктивним процесом, та залежить від суб'єкта оцінки.
17.09.2025 року позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що апеляційна скарга Південнівської міської ради Одеського району Одеської області є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області із запитом про доступ до публічної інформації №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року, скерувавши запит на офіційну електронну пошту відповідача, в якому просив:
надати копію рішення Виконавчого комітету Южненської міської ради, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №639 від 28.04.2005 року;
надати копію рішення Виконавчого комітету Южненської міської ради, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1578 від 31.08.2010 року;
надати к копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1578 від 31.08.2010 року, яке видане Виконавчим комітетом Южненської міської ради;
надати копію рішення Виконавчого комітету Южненської міської ради, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №384 від 25.07.2002 року;
надати копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно №384 від 25.07.2002 року, яке видане Виконавчим комітетом Южненської міської ради;
надати копію рішення Виконавчого комітету Южненської міської ради, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1622 від 25.01.2011 року;
надати копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1622 від 25.01.2011 року, яке видане Виконавчим комітетом Южненської міської ради».
17.02.2025 року позивач отримав лист від КП “Южненське міське бюро технічної інвентаризації» №01-09-44 від 17.02.2025 року, яким Комунальне підприємство “Южненське міське бюро технічної інвентаризації» відмовилось надавати запитувану інформацію. Проте, Південнівська міська рада Одеського району Одеської області не надавала жодної відповіді на запит позивача за №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року, а також не повідомляла про факт та ймовірну причину переспрямування запиту №Р/З/25-03 від 12.02.2025 року до КП “Южненське міське бюро технічної інвентаризації».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-ХІI.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. (ч.3 ст.22 Закону №2939-VI).
Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
З аналізу вищезазначених приписів пункту 1 частини першої статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації, у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов'язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов'язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.
При цьому, як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, повної відповіді на запит із наданням запрошуваних від відповідача документів позивач не отримав, також дану відповідь не було надано до суду.
Зі змісту позовної заяви та позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", протиправну бездіяльність, яка виразилась у ненаданні відповіді на запит на інформацію позивача.
З урахуванням вищезазначеного, із застосуванням приписів частини другої статті 9 КАС України, згідно яких суд може вийти за межі позовних вимог, суд визнає протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання публічної інформації за запитами.
Разом з цим, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати інформацію, суд зазначає наступне.
Згідно висновку, сформованого судом вище, відповідачем протиправно не надано відповідь на запити, тобто не розглянуто належним чином запити позивача по суті, що вказує на необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути запит.
Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі "Guseva v. Bulgaria", заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі "Gillberg v. Sweden", заява № 41723/06, § 93).
Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі № 420/10357/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик