судді Чиркіна С.М.
17 лютого 2026 року
м. Київ
справа №240/29240/21
адміністративне провадження №К/990/29339/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (ухвалену у складі головуючого судді Кузьмишина В.М., суддів Сапальової Т.В., Сушка О.О.) у справі № 240/29240/21 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Граніт-У» про анулювання спеціального дозволу.
Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року скасовано, а справу № 240/29240/21 направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Проте із позицією, викладеною у цій постанові, не погоджуюся, і користуючись правом судді на окрему думку (стаття 34 Кодексу адміністративного судочинства України, далі -КАС України), зазначаю таке.
І. Короткий зміст позовних вимог та підстав позову
Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра України, позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Граніт-У» (далі - ТОВ «БМ Граніт-У», Товариство, відповідач, заявник), в якому (з урахуванням уточнень до позовних вимог) просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4509 від 21 листопада 2007 року, наданого ТОВ «БМ Граніт-У» (далі - спеціальний дозвіл № 4509).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Держгеонадра України зазначає, що оскільки порушення вимог законодавства у сфері користування надрами Товариством не усунуто, письмові матеріали, які підтверджують факт усунення відповідачем порушень відсутні, а інформація щодо згоди на анулювання спеціального дозволу на користування надрами від відповідача не надходила, наявні правові підстави для анулювання спеціального дозволу № 4509 в судовому порядку.
ІІ. Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для внесення подання про анулювання спеціального дозволу № 4509 стало неусунення ТОВ «БМ Граніт-У» виявлених порушень за результатами проведеної перевірки, викладених в акті № 06-02/23/2021-09/п (24) від 05 березня 2021 року, а також невиконання припису від 05 березня 2021 року № 317-14/06.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вказаний припис визнано постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №240/21315/22 протиправним та скасовано, його невиконання не може тягнути будь-які наслідки для відповідача.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року апеляційну скаргу Держгеонадра України задоволено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Держгеонадра України задоволено та припинено право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу № 4509, наданого ТОВ «БМ Граніт-У».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно із вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 240/22235/21 (за позовом ТОВ «БМ Граніт-У» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису), де суд встановив факт невиконання вимог п.5.3 Угоди про умови користування надрами від 26 червня 2020 року № 4509 в частині дотримання вимог законодавства України чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов'язаних з користуванням надрами, а саме: не проведено обов'язкової оцінки впливу на довкілля під час проведення планової діяльності з видобування корисних копалин (гранітів Малинського родовища Городищенської ділянки).
Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що факт скасування судом припису від 05 березня 2021 року № 317-14/06 не може бути підставою для задоволення позову, за наявності іншого припису контролюючого органу, а саме припису від 12 серпня 2021 року №1147-14/06, який не виконаний і не скасований та яким встановлені аналогічні порушення умов Угоди про умови користування надрами від 26 червня 2020 року №4509.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що позивач, ухвалюючи інший припис від 12 серпня 2021 року №1147-14/06, в якому було зазначено про виявлення порушень і про необхідність їх усунення з поданням підтверджуючих матеріалів до 13 вересня 2021 року, надав ТОВ «БМ Граніт-У» достатній строк для усунення порушень.
Із позовом про анулювання спеціального дозволу на користування надрами позивач звернувся 21 вересня 2021 року, тобто після терміну, встановленого для виконання повторного припису, а тому висновки суду у справі № 240/22235/21 щодо законності цього припису підлягають врахуванню при розгляді цієї справи відповідно до статті 78 КАС України.
У подальшому, 25 квітня 2025 року, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року задоволено, зазначену постанову скасовано та ухвалено нову постанову, якою апеляційну скаргу Держгеонадр України залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року - без змін.
Мотивуючи рішення про скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги щодо усунення виявлених порушень, які містилися у приписах Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 05 березня 2021 року № 317-14/06 та від 12 серпня 2021 року № 1147-14/06, прийнятих за результатами перевірок дотримання ТОВ «БМ Граніт-У» вимог законодавства, були усунуті.
За висновком апеляційного суду, оскільки Товариством отримано необхідний висновок з оцінки впливу на довкілля (далі - висновок ОВД) тобто усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу № 4509, відповідно правові підстави для задоволення позову відсутні.
ІІІ. Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 21 листопада 2007 року ТОВ «БМ Граніт-У» видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4509 з метою видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового і заповнювачів для важкого асфальтобетону терміном на 20 років.
20 червня 2020 року між ТОВ «БМ Граніт-У» та Держгеонадра України укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин Малинського родовища (Городищенська ділянка), яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 4509 від 21 листопада 2007 року.
У період з 25 лютого 2021 року по 05 березня 2021 року працівниками Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України проведена перевірка ТОВ «БМ Граніт-У» з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, за результатами якої складено акт перевірки від 05 березня 2021 року № 06-02/23/2021-09/п (24).
Зокрема, цим Актом перевірки зафіксовано порушення у сфері користування надрами, а саме: не виконується вимога пункту 5.3 Угоди про умови користування надрами від 26 червня 2020 року № 4509 в частині дотримання вимог законодавства України чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов'язаних з користуванням надрами, а саме: не проведено обов'язкової оцінки впливу на довкілля під час проведення планової діяльності з видобування корисних копалин (гранітів) Малинського родовища (Городищенської ділянки).
На підставі інформації в акті від 05 березня 2021 року складений припис № 317-14/06, в якому вказано на необхідність у строк до 09 квітня 2021 року усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері користування надрами та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.
28 квітня 2021 року Центральним міжрегіональним відділом ДДГК Держгеонадра України направлено Директору Департаменту державного геологічного контролю Гончаренку В.В. подання №565-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
Наказом Держгеонадра України від 21 травня 2021 року № 381 відповідачу зупинено дію дозволу та надано 30 календарних днів для усунення виявлених порушень, про що повідомлено листом від 31 травня 2021 року № 8684/01/07-21.
Листом від 16 червня 2021 року № 02-1606 відповідач повідомив про те, що повторно розпочато процедуру з оцінки впливу на довкілля та завантажено до Єдиного реєстру ОВД оголошення про початок процедури оцінки та надано договір від 25 травня 2021 року № 25/05/21-ОВД про надання послуг.
12 липня 2021 року Центральним міжрегіональним відділом ДДГК Держгеонадр України направлено Директору Департаменту державного геологічного контролю Гончаренку В.В. подання № 939-14/06 на анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
23 липня 2021 року відповідачу був направлений лист №12191/01/02-21, з проханням надати до Держгеонадра України у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами, наданого спеціальним дозволом на користування надрами № 4509 від 21 листопада 2007 року.
Водночас, оскільки Товариством таку згоду не надано, припинення цього права можливе в судовому порядку.
Наведені обставини слугували підставою для звернення Держгеонадра України з цим позовом до суду.
ІV. Доводи касаційної скарги
Як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статті 26 Кодексу України про надра без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №826/11885/16, від 16 квітня 2020 року у справі №826/6766/18, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7996/18, від 26 травня 2020 року у справі №460/1033/19, від 20 жовтня 2020 року у справі 540/1296/19, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 11 листопада 2021 року у справі №400/3035/19, від 16 листопада 2021 року у справі №360/1406/20, від 26 травня 2020 року у справі №806/1285/16.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, Держгеонадра України вказує на те, що головною з підстав припинення дії дозволу на спеціальне використання надр, є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами та невиконання обов'язків, визначених в статті 24 Кодексу України про надра, спеціальним дозволом на користування надрами та Угодою до нього.
Також позивач звертає увагу на те, що висновок ОВД Товариством в межах розгляду як справи № 240/22235/21, так і під час розгляду цієї справи, не надано, що не спростовує і сам відповідач (ТОВ «БМ Граніт-У»).
V. Стисло позиція Верховного Суду
Із покликанням на приписи, зокрема, статей 361-363 КАС України, більшість зі складу колегії Верховного Суду дійшла висновку, що до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами додається клопотання про поновлення строку на подання заяви, у разі пропуску такого.
Товариством подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами саме з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, з урахуванням приписів цієї правової норми, така заява повинна бути подана заявником протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
Враховуючи, що висновок ОВД (який заявник зазначає як нововиявлену обставину) складено 21 березня 2025 року та опубліковано 24 березня 2025 року, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід було подати у строк з 22 березня по 21 квітня 2025 року (якщо рахувати від дати складання висновку з ОВД) або з 25 березня по 23 квітня 2025 року (якщо рахувати від дати публікації висновку з ОВД).
Такий розрахунок відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 363 КАС України щодо тридцятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
Разом з тим, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі була подана заявником 25 квітня 2025 року, тобто після спливу строку на її подання, встановленого нормами процесуального закону.
При цьому до заяви не було додано клопотання про поновлення строку на подання заяви за нововиявленими обставинами.
На думку більшості колегії суддів, отримавши заяву суд мав оцінити строк звернення та надати оцінку обставинам, що перешкоджали своєчасному зверненню з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, проте суд апеляційної інстанції цього не зробив.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим касаційна скарга має бути задоволена частково, а рішення суду апеляційної інстанції - має бути скасованим з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Проте з такими висновками щодо дотримання строків звернення відповідачем до суду не згоден з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частиною четвертою статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
КАС України не дає визначення терміну «нововиявлені обставини», але за своєю правовою природою це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають ключове значення для її вирішення по суті, існували під час первинного розгляду та ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови дотримання ними всіх вимог законодавства для об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи й ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Суть перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами полягає у перевірці наявності чи відсутності таких обставин та лише у разі підтвердження - повторному розгляді справи для встановлення об'єктивної істини.
Також треба розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки, такі як неповне встановлення фактичних обставин справи, не вважаються нововиявленими обставинами, але можуть бути підставою для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, проте це різні процедури.
Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом першим частини другої статті 361 КАС України, має бути встановлено, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 30 січня 2020 року у справі № 127/2-а-4944/11, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, від 10 червня 2021 року у справі № 759/7715/19.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а).
Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є можливим лише за одночасної наявності таких умов:
- відповідна обставина об'єктивно існувала на час первісного розгляду справи;
- вона не була і не могла бути відомою заявникові та суду за умови належної процесуальної поведінки сторін;
- така обставина має істотне значення для вирішення справи, тобто за її врахування суд міг би дійти іншого правового висновку;
- перегляд не зводиться до переоцінки доказів або усунення процесуальних помилок, допущених під час первісного розгляду справи.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції в порядку статті 361 КАС України, відповідач зазначив, що 24 квітня 2025 року ТОВ «БМ Граніт-У» отримало висновок з оцінки впливу на довкілля, складений 21 березня 2025 року.
Зазначене, на думку відповідача, свідчить про усунення порушень умов Угоди про умови користування надрами від 26 червня 2020 року № 4509, вимога щодо усунення яких містилася у повторному приписі Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 12 серпня 2021 року № 1147-14/06.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, отримавши припис Державної служби геології та надр № 1147-14/06 від 12 серпня 2021 року був зобов'язаний у строк до 19 вересня 2021 року усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати у письмовій форма докази, що підтверджують факт усунення порушень.
Саме обставинам та доказам на цей час давав оцінку суд при розгляді справи по суті.
Водночас про існування висновку з оцінки впливу на довкілля не могло бути відомо нікому з учасників та суду під час розгляду справи судом першої інстанції, ані до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, оскільки зазначений висновок був отриманий лише 24 квітня 2025 року, що підтверджується супровідним листом Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської ОДА від 24 квітня 2025 року № 1187/1-3/1 та встановлено судами попередніх інстанцій.
Отже, в розумінні статті 361 КАС України отримання висновку 24 квітня 2025 не може бути нововиявленою обставиною щодо правовідносин, які оцінював суд станом на 19 вересня 2021 року та які для вирішення справи мали існувати на цю дату.
Відповідно час надання таких доказів суду не має жодного значення для вирішення справи, оскільки такий висновок з оцінки впливу на довкілля не є нововиявленим у розумінні статті 361 КАС України.
З цих підстав вважаю, що у Верховного Суду станом на 16 лютого 2026 року було достатньо встановлених судами попередніх інстанцій обставин для надання правової оцінки постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року.
Суддя С.М. Чиркін