17 лютого 2026 року
м. Київ
справа №520/29458/23
адміністративне провадження № К/990/5954/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Ханової Р.Ф., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №520/29458/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2023 №00301800708.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025, адміністративний позов задоволено.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 задоволено частково заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 520/29458/23. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 500 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління ДПС у Харківській області 10.02.2026 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Скаржник зазначає, що Другим апеляційним адміністративним судом при розгляді даної справи не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19 та від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19, від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 16.03.2023 по справі № 927/153/22, а також не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що ухвалюючи рішення судом апеляційної інстанції враховано постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та постанови Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 у справі № 640/19536/18.
Так, зокрема у постанові від 27.06.2017 у справі №826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові від 31.03.2020 у справі №726/549/19 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові від 02.09.2020 у справі 826/4959/16 Верховний Суд виснував, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах та є правомірним.
Доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №520/29458/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева
Судді Верховного Суду