про відмову у відкритті касаційного провадження
17 лютого 2026 року
м. Київ
справа №440/15276/24
адміністративне провадження № К/990/40115/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 440/15276/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач, скаржник), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте згідно з протоколом Комісії Міністерства оборони України №27/в від 20.09.2024 про відмову в призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 1/4 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 05.05.2025 позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував пункт 3 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 № 27/в; зобов'язав Міноборони повторно розглянути заяву позивача із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_4 , з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із цим судовим рішенням, Мінооборони оскаржило його в апеляційному порядку.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.09.2025 апеляційну скаргу Міноборони залишив без задоволення.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 01.10.2025 надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження Міністерство оборони України зазначає пункт 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2025 касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі, визначеному законом.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 31.10.2025 надійшла заява скаржника, в якій він просив продовжити процесуальний строк на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2025 вказану заяву було задоволено та продовжено Міністерству оборони України строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 440/15276/24 на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У межах встановленого судом строку представник відповідача направив заяву про усунення недоліків та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.
Втім, колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується рішення, прийняте згідно з протоколом Комісії Міністерства оборони України №27/в від 20.09.2024 про відмову в призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Полтавський окружний адміністративний суд в ухвалі про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте Міністерство оборони України у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики. Натомість подана скарга містить лише формальне цитування положень пп. «а» і «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України без наведення конкретних фактів чи обгрунтувань на підтвердження того, що ця справа дійсно має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також відповідач не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
У зв'язку з цим Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас щодо застосування норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови № 168 у питанні наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги дитині загиблого військовослужбовця, яка народилася після його смерті, Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі № 440/6725/23 висловив висновок про те, що:
« сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (в редакції статті 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_5 ) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 16-1, чинній на момент звернення позивачки із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).
Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті є дискримінаційним.
... На сьогодні статус ненародженої дитини як суб'єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і у правовідносинах, пов'язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
52. Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 народилася після його смерті, а тому ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
53. На переконання колегії суддів дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.».
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відповідно до такої правової позиції касаційного суду, та виходив з того, що доводи заявника про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому вона не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим.
Водночас Міністерство оборони України не обґрунтовує необхідність відступу від такого висновку Верховного Суду щодо застосування норм права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин Міністерству оборони України слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 440/15276/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Суддя: Я.О. Берназюк
Суддя: В.М. Шарапа