16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №620/3698/18
касаційне провадження № К/990/5044/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Олендера І.Я.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Управління) на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 28.01.2026 у справі №620/3698/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2018 №00003701400, №00003711400, №00003721400, №00003731400, №00003741400.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 адміністративний позов задоволено.
Представник позивача адвокат Євсеєнко В.В. звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про стягнення з Головного управління ДПС у Чернігівській області витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 28.01.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" адвоката Євсеєнко Віталія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 620/3698/18 задовольнив частково. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн (п'ять тисяч гривень).
Ухвалюючи рішення про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката по розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, предмет спору, сталу позицію по такій категорії справ, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, колегія суддів виснувала, що сума в розмірі 5000,00грн в якості судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду справи у Шостому апеляційному адміністративному суді, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління через підсистему «Електронний суд» 04.02.2026 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 28.01.2026 у справі №620/3698/18 та відмовити з задоволенні заяви представника позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суду апеляційної інстанції.
Вимоги своєї касаційної скарги скаржник мотивує тим, що апеляційний адміністративний суд при постановленні спірного судового рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Правова позиція з питань, що стосується розподілу судових витрат, зокрема, судових витрат на професійну правничу допомогу та документального підтвердження їх вартості, вже висловлювалася Верховним Судом у низці постанов, зокрема, але не виключно: від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 21.01.2020 у справі №904/1038/19, від 21.08.2020 у справі №520/2915/19, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 10.09.2021 у справі №460/2315/19, від 29.06.2023 у справі №420/1100/21, від 06.12.2023 у справі №140/763/22 та інших.
У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Зважаючи на наведене, у цій справі суд апеляційної інстанції під час вирішення питання, що стосується стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано взяв до уваги наведені вище правові позиції Верховного Суду, а також умотивовано зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції за результатом оцінки доказів у цій справі та фактичного об'єму наданих представником позивача послуг пов'язаних з представництвом позивача в суді, співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідністю суми понесених витрат критеріям реальності й розумності, а також з урахуванням ціни позову в справі дійшов висновку, що клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню.
Тобто, Шостий апеляційний адміністративний суд у додатковій постанові від 28.01.2026, урахувавши критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи при розгляді в суді, дійшов висновку, що сума витрат вказана заявником до відшкодування у розмірі 20000,00грн є завищеною, а тому, на засадах співмірності та справедливості, зменшив заявлену до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу до 5000,00грн.
Тобто, саме виходячи із критеріїв співмірності й пропорційності, судом було зменшено заявлену до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу.
Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції положень статей 134, 139 КАС України в оскаржуваній додатковій постанові суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеному, зокрема у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2023 №280/3242/19.
Суд апеляційної інстанції при визначені розміру судових витрат на правничу допомогу, на відшкодування яких позивач має право, відповідно до висновків Верховного Суду врахував складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та докази, що підтверджують витрати відповідача на ці цілі.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та/або процесуального права.
Доводи Головного управління ДПС у Чернігівській області в касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично стосуються висновку суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту витрат позивача на професійну правничу допомогу та межі співмірності таких витрат. Однак, ці доводи лежать у площині оцінки доказів судом та встановлення на їх підставі обставин у справі, а не у площині іншого застосування апеляційним судом норм статей 132, 134 КАС України.
З урахуванням того, що додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду 28.01.2026 у справі №620/3698/18 ухвалена відповідно до правових висновків Верховного Суду, а посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення, є безпідставним та недоведеним, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 28.01.2026.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк І.Я.Олендер