11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3286/24 пров. № А/857/52827/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (судді Гебеш С.А., ухвалене у письмовому провадженні в м. Ужгород) у справі №260/3286/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.04.2024 року № 203040013931 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за 2019-2021 роки) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за 2019-2021 роки) у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3286/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за 2019-2021 роки) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01 березня 2023 року по 08 листопада 2023 року скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 за період з 01 березня 2023 року по 08 листопада 2023 року залишено без розгляду. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3286/24 залишено без змін.
20.10.2025 позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №260/3286/24, в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року по справі 260/3286/24 ОСОБА_1 , протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили ухвали Харківського окружного адміністративного суду в порядку ст. 382 КАС України.
Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року по справі 260/3286/24 ОСОБА_1 , протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили ухвали Харківського окружного адміністративного суду в порядку ст. 382 КАС України. Вказує, що після виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 260/3286/24 пенсія, чомусь не збільшилась, оскільки відповідачем невірно здійснено перерахунок по індексації, оскільки виконано індексацію кожен рік окремо згідно Постанови КМУ, рішення має бути виконано з урахуванням всіх коефіцієнтів, за попередні роки.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 10.02.2026 подало до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із територіальною віддаленістю суду.
Колегія суддів вважає що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відсутні поважні причини та докази на їх підтвердження для відкладення розгляду справи, адже ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у Господарському суді Закарпатської області в якому відсутня технічна можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції 11.02.2026 о 09:30 год., інших клопотань до суду не надходило про можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції з власних технічних засобів.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 20.08.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою щодо добровільного виконання рішення суду.
08.09.2025 за №25502-28398/Л/-03/8-2000/25 Головним управлінням ПФУ в Харківській області повідомлено, що рішення суду знаходиться на стадії виконання в межах повноважень у визначеному законом порядку та буде виконано відповідно до постанови КМУ від 14.07.2025 року № 821.
Позивач вважаючи, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/3286/24 від 28.06.2024 є незаконною і протиправною, а тому подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №260/3286/24, в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року по справі 260/3286/24 ОСОБА_1 , протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили ухвали Харківського окружного адміністративного суду в порядку ст. 382 КАС України.
Головне управління ПФУ в Закарпатській області вказує, що відповідачем на виконання вищезазначеного судового рішення здійснено перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1. Зазначає, що розмір перерахованої пенсії становить з 09.11.2023 оку 9889,28 грн, з 01.01.2024 року - 10618,50 грн, з 01.03.2024 року - 9577,06 грн. Разом з тим, зазначено, що виплата позивачу здійснюється Головним управлінням ПФУ в Харківській області та повинна здійснюватися з урахуванням положень постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконано рішення суду від 28.06.2024 року по справі №260/3286/24, що підтверджується належними та допустимими доказами, відтак, у даному випадку, станом на час розгляду поданої заяви, відсутні обставини протиправності дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області та порушення ним прав, свобод, інтересів позивача.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 1 статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1 - 382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.11.2024 №4094-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Абзацом 2 частини 1 статті 382 КАС України передбачено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме, у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Разом з тим, в інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України, передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вже було судом встановлено, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Враховуючи, що дана справа є справою з приводу обчислення та перерахунку пенсії, тобто, належить до переліку, визначеного в абзаці 2 ч.1 ст.382 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень позивача суд, який розглянув справу №260/3286/24 як суд першої інстанції, повинен встановити судовий контроль за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Судом першої інстанції залишено поза увагою особливості розгляду справ з приводу судового контролю за виконанням судових рішень, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, які діють з 19.12.2024 (дата набрання чинності цим Законом), а також вимоги ч.3 ст. 3 КАС України, тобто допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не проаналізував наведені позивачем обставини невиконання рішення суду у даній справі, що набрало законної сили та прийшов до передчасного висновку про залишення заяви без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений правом вирішити заяву позивача про встановлення судового контролю у справі по суті заявленої заяви, оскільки в силу вимог частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Використання у приписах вказаної статті словосполучення “суд першої інстанції» дає підстави для висновку, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) і саме судом, який постановив відповідне рішення в межах відповідного провадження.
Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Разом з тим, чинним процесуальним законом не передбачено можливості скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та повернення її заявнику та/або залишення такої заяви без руху для усунення її недоліків.
Аналіз терміну “провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі. При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як “судочинство» та “судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).
Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
За наслідками розгляду поданих заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку статті 382 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи наведене з врахуванням вказаних законодавчих положень та статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідно апеляційну скаргу задовольнити частково, оскільки позивач просить в апеляційній скарзі прийняти нове рішення, задовольнивши заяву, що не підлягає до задоволення, оскільки не передбачено процесуальним законодавством в межах перегляду процесуальної ухвали, яка скасовується апеляційним судом і направляється для продовження розгляду по суті поданої заяви.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 320, 321, 322, 328, 382 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №260/3286/24 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повний текст постанови складено 16.02.2026