11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16150/25 пров. № А/857/40770/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Житомирської митниці,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (суддя - Брильовський Р.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/16150/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" до Житомирської митниці,
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2025 року позивач ТОВ "БЗТ-Україна" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Житомирської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправною відмову відповідача щодо нездійснення підготовки та подання висновків про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяв №№ ЖМ/202507/1 від 14.07.25, ЖМ/202507/2 від 15.07.25, ЖМ/202507/3 від 15.07.25, ЖМ/202507/4 від 14.07.25, ЖМ/202507/5 від 14.07.25, ЖМ/202507/6 від 14.07.25, ЖМ/202507/7 від 14.07.25, ЖМ/202507/8 від 14.07.25, ЖМ/202507/9 від 14.07.25, ЖМ/202507/10 від 14.07.25, ЖМ/202507/11 від 14.07.25, ЖМ/202507/12 від 14.07.25, ЖМ/202507/13 від 14.07.25, ЖМ/202507/14 від 14.07.25, ЖМ/202507/15 від 14.07.25; 2) зобов'язати відповідача підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновки про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 1450236,83 грн. відповідно до поданих заяв, з яких: 11 335,42 грн. за заявою ЖМ/202507/1 від 14.07.2025, 27 736,03 грн. за заявою ЖМ/202507/2 від 15.07.2025, 150 694,34 грн. за заявою ЖМ/202507/3 від 15.07.2025, 9 609,03 грн. за заявою ЖМ/202507/4 від 14.07.2025, 9 855,55 грн. за заявою ЖМ/202507/5 від 14.07.2025, 5 081,84 грн. за заявою ЖМ/202507/6 від 14.07.2025, 38 566,62 грн. за заявою ЖМ/202507/7 від 14.07.2025, 2 937,64 грн. за заявою ЖМ/202507/8 від 14.07.2025, 18 260,86 грн. за заявою ЖМ/202507/9 від 14.07.2025, 10 020,95 грн. за заявою ЖМ/202507/10 від 14.07.2025, 183 160,25 грн. за заявою ЖМ/202507/11 від 14.07.2025, 38 062,52 грн. за заявою ЖМ/202507/12 від 14.07.2025, 8 805,02 грн. за заявою ЖМ/202507/13 від 14.07.2025, 32 991,48 грн. за заявою ЖМ/202507/14 від 14.07.2025, 903 119,28 грн. за заявою ЖМ/202507/15 від 14.07.2025; 3) судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Житомирської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “БЗТ-Україна» надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяв № ЖМ/202507/1 від 14.07.25, ЖМ/202507/2 від 15.07.25, ЖМ/202507/3 від 15.07.25, ЖМ/202507/4 від 14.07.25, ЖМ/202507/5 від 14.07.25, ЖМ/202507/6 від 14.07.25, ЖМ/202507/7 від 14.07.25, ЖМ/202507/8 від 14.07.25, ЖМ/202507/9 від 14.07.25, ЖМ/202507/10 від 14.07.25, ЖМ/202507/11 від 14.07.25, ЖМ/202507/12 від 14.07.25, ЖМ/202507/13 від 14.07.25, ЖМ/202507/14 від 14.07.25, ЖМ/202507/15 від 14.07.25. Зобов'язано Житомирську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновки про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “БЗТ-Україна» надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 1 450 236,83 грн (один мільйон чотириста п'ятдесят тисяч двісті тридцять шість гривень 83 копійки) відповідно до поданих заяв, з яких: 11 335,42 грн за заявою ЖМ/202507/1 від 14.07.2025, 27 736,03 грн за заявою ЖМ/202507/2 від 15.07.2025, 150 694,34 грн за заявою ЖМ/202507/3 від 15.07.2025, 9 609,03 грн. за заявою ЖМ/202507/4 від 14.07.2025, 9 855,55 грн за заявою ЖМ/202507/5 від 14.07.2025, 5 081,84 грн за заявою ЖМ/202507/6 від 14.07.2025, 38 566,62 грн за заявою ЖМ/202507/7 від 14.07.2025, 2 937,64 грн за заявою ЖМ/202507/8 від 14.07.2025, 18 260,86 грн за заявою ЖМ/202507/9 від 14.07.2025, 10 020,95 грн за заявою ЖМ/202507/10 від 14.07.2025, 183 160,25 грн за заявою ЖМ/202507/11 від 14.07.2025, 38 062,52 грн за заявою ЖМ/202507/12 від 14.07.2025, 8 805,02 грн за заявою ЖМ/202507/13 від 14.07.2025, 32 991,48 грн. за заявою ЖМ/202507/14 від 14.07.2025, 903 119,28 грн за заявою ЖМ/202507/15 від 14.07.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 17 402,00 грн сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції допущене порушення норм матеріального та процесуального права, а зроблені висновки не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні відносини, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідачем були розглянуті всі 15 заяв товариства та за результатами розгляду таких заяв були надані обґрунтовані відмови у їх задоволенні згідно з установленим Порядком, який передбачає складання висновку про повернення надміру сплачених митних платежів або надання відмови. Вважає, необґрунтованим і незаконним оскаржуване рішення суду в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення підготовки та подання висновку про повернення ТОВ «БЗТ-Україна» надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяв. Житомирською митницею було виконано всю процедуру надання відповідей на заяви з дотриманням встановлених законом термінів. Крім того, висновок суду першої інстанції про зобов'язання Житомирської митниці підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ «БЗТ-Україна» надміру сплачених сум митних платежів є втручанням в дискреційні повноваження митниці. Також виплата коштів з Державного бюджету України на користь ТОВ «БЗТ-Україна», єдиним засновником якого є республіканське торгове унітарне підприємство «бєлзарубєжторг», входить в розбіжність з обов'язком держави Україна щодо забезпечення життя та безпеки громадян України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 03.09.2025 скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги за їх необґрунтованістю, подавши відзив. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ТОВ “БЗТ-Україна» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 41076013 та з 11.07.2017 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області як платник податків. Адреса місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вул. Окружна, 57А, к.417. Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.55-зв. т.1).
Протягом 2020-2022 років ТОВ “БЗТ-Україна» здійснювало діяльність з імпортування нафтопродуктів та заявляло їх до митного оформлення шляхом подання митних декларацій по типу ТФ (тимчасова митна декларація) на товари, ціна яких визначається за встановленою формулою.
Зокрема, позивачем з метою митного оформлення товару подано тимчасові митні декларації: 19.12.2021 № UA101110/2021/023074; від 25.08.2020 № UA100630/2020/615711; від 20.03.2021 № UA100630/2021/085031; від 20.03.2021 № UA100630/2021/086627; від 12.04.2021 № UA100630/2021/086629; від 21.05.2021 № UA100630/2021/089799; від 17.07.2021 № UA101110/2021/002048; від 31.07.2021 № UA101110/2021/004030; від 23.08.2021 № UA101110/2021/006645; від 25.10.2021 № UA101110/2021/015003; від 29.09.2021 № UA101070/2021/008507; від 29.09.2021 № UA101070/2021/012487; від 18.11.2021 № UA101110/2021/018594; від 16.12.2021 № UA101110/2021/022657; від 03.02.2022 № UA101070/2022/001998, за якими сплачено відповідні митні платежі за попередньо визначеною митною вартістю імпортованого товару.
За вказаною процедурою декларування ціна в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідома. Завершення митного оформлення здійснюється шляхом подання кінцевих декларацій із зазначенням точних відомостей про товари.
Надалі, після фактичного перевезення товару, позивачем оформлено та подано через електронний кабінет митні декларації по типу ДТ (додаткова декларація до тимчасової декларації). Зокрема, позивачем подано до митного органу додаткові митні декларації: від 03.12.2020 № UA100630/2020/623805; від 08.06.2021 № UA100630/2021/091457; від 07.07.2021 № UA101070/2021/000591; від 07.07.2021 № UA101070/2021/000589; від 20.07.2021 № UA101070/2021/001853; від 04.10.2021 № UA101110/2021/012156; від 07.10.2021 № UA101110/2021/012513; від 10.11.2021 № UA101110/2021/017390; від 16.12.2021 № UA101110/2021/022528; від 22.12.2021 № UA101070/2021/014526; від 09.02.2022 № UA101070/2022/002324; від 10.02.2022 № UA101110/2022/003940; від 15.02.2022 № UA101110/2022/004525; від 17.02.2022 № UA101070/2022/002813, від 18.02.2022 № UA101110/2022/004870. Копії вказаних митних декларацій долучено до матеріалів справи.
Зі змісту вказаних митних декларацій типу ТФ та типу ДТ у графі 9 ТОВ “БЗТ-Україна» вказане як “Особа, відповідальна за фінансове врегулювання».
У зв'язку із тим, що кінцеві ціни за імпортовані нафтопродукти виявились нижчими, в додаткових митних деклараціях позивачем відображено суму надміру сплачених митних платежів на загальну суму 1450236,83 грн..
Також встановлено, що постановою Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 року у справі № 914/2773/24, яка набрала законної сили 18.02.2025, визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «БЗТ Україна», призначено ліквідатором ТОВ «БЗТ-Україна» арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 159 видане 31.01.2013 р. Міністерством юстиції України; адреса: а/с 2434, м. Львів, 79057) (а.с.69 т.1).
ТОВ “БЗТ-Україна» в особі ліквідатора ТОВ “БЗТ-Україна» арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича звернулось до митного органу із 15 заявами про повернення надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 1450236,83 грн за митними деклараціями згідно з переліком та додатками, долученими до заяв. Зокрема, за заявою № ЖМ/202507/1 від 14.07.2025 - про повернення 11 335,42 грн; за заявою № ЖМ/202507/2 від 15.07.2025 - про повернення 27 736,03 грн; за заявою № ЖМ/202507/3 від 15.07.2025 - про повернення 150 694,34 грн; за заявою № ЖМ/202507/4 від 14.07.2025 - про повернення 9 609,03 грн; за заявою № ЖМ/202507/5 від 14.07.2025 - про повернення 9 855,55 грн; за заявою № ЖМ/202507/6 від 14.07.2025 - про повернення 5 081,84 грн; за заявою № ЖМ/202507/7 від 14.07.2025 - про повернення 38 566,62 грн; за заявою № ЖМ/202507/8 від 14.07.2025 - про повернення 2 937,64 грн; № ЖМ/202507/9 від 14.07.2025 - про повернення 18 260,86 грн; № ЖМ/202507/10 від 14.07.2025 - про повернення 10 020,95 грн.; за заявою № ЖМ/202507/11 від 14.07.2025 - про повернення 183 160,25 грн; за заявою № ЖМ/202507/12 від 14.07.2025 - про повернення 38 062,52 грн; за заявою № ЖМ/202507/13 від 14.07.2025 - про повернення 8 805,02 грн; за заявою № ЖМ/202507/14 від 14.07.2025 - про повернення 32 991,48 грн.; за заявою № ЖМ/202507/15 від 14.07.2025 - про повернення 903 119,28 грн, відповідно (а.с.23-76 т.1).
Житомирська митниця надіслала ліквідатору ТОВ “БЗТ-Україна» лист від 28.07.2025 №7.19-1/15-01/13/6117, яким повідомила позивача, що відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, повернення надміру сплачених митних платежів здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення (а.с.77 т.1).
В листі відповідач вказав, що митне оформлення зазначених у вищевказаних заявах зазначено тимчасові митні декларації оформлені у період з 25.08.2020 по 03.02.2022, додаткові митні декларації - у період з 03.12.2020 по 18.02.2022. Отже, граничний строк для подання заяви щодо повернення коштів завершився, тому Житомирською митницею відмовлено у поверненні надміру сплачених коштів.
Вважаючи відмову відповідача щодо нездійснення підготовки та подання висновків про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяв протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до пп. “в» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно врахував наступне правове регулювання.
Відповідно до статті 24 МК України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.
Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, щоб в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Відповідно до норм Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п.43.1 ст.43 ПК України).
Статтею 301 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата. Повернення не здійснюється: якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно з пунктом 43.4 статті 43 ПК України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
Згідно з пунктом 43.2 статті 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Пункт 43.5 статті 43 ПК України визначає, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/ або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку. (п.43.6 ст.43 ПК України).
Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 затверджено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів №643 (далі - Порядок №643), який визначає процедури під час повернення суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.
Відповідно до пунктів 3-5, 8 Розділу ІІІ Порядку №643, у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Відповідно до пп. 6, 7 Порядку №643, якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу. Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання. Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.
Згідно з п. 8 Порядку №643, у разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.
Отже, контролюючий орган повинен підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При тому, Порядком №643 визначено виключний перелік підстав для відмови контролюючого органу у наданні відповідного висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів, зокрема, такими підставами є: невиконання вимог пунктів 1-3 розділу ІІІ цього Порядку; надання недостовірних даних; наявність податкового боргу.
З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу нездійснення відповідачем підготовки та подання висновків про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяв позивача.
Зокрема, позивач звернувся до відповідача із заявою № ЖМ/202507/1 від 14.07.2025 - про повернення 11 335,42 грн.; із заявою № ЖМ/202507/2 від 15.07.2025 - про повернення 27 736,03 грн.; із заявою № ЖМ/202507/3 від 15.07.2025 - про повернення 150 694,34 грн.; із заявою № ЖМ/202507/4 від 14.07.2025 - про повернення 9 609,03 грн.; із заявою № ЖМ/202507/5 від 14.07.2025 - про повернення 9 855,55 грн.; із заявою № ЖМ/202507/6 від 14.07.2025 - про повернення 5 081,84 грн.; із заявою № ЖМ/202507/7 від 14.07.2025 - про повернення 38 566,62 грн.; із заявою № ЖМ/202507/8 від 14.07.2025 - про повернення 2 937,64 грн.; із заявою № ЖМ/202507/9 від 14.07.2025 - про повернення 18 260,86 грн.; із заявою № ЖМ/202507/10 від 14.07.2025 - про повернення 10 020,95 грн.; із заявою № ЖМ/202507/11 від 14.07.2025 - про повернення 183 160,25 грн.; із заявою № ЖМ/202507/12 від 14.07.2025 - про повернення 38 062,52 грн.; із заявою № ЖМ/202507/13 від 14.07.2025 - про повернення 8 805,02 грн.; із заявою № ЖМ/202507/14 від 14.07.2025 - про повернення 32 991,48 грн.; із заявою № ЖМ/202507/15 від 14.07.2025 - про повернення 903 119,28 грн..
Сума надміру сплачених позивачем митних платежів, що є предметом спору у цій справі, визначена позивачем в поданих митному органу додаткових митних деклараціях від 03.12.2020, 08.06.2021, 08.06.2021, 07.07.2021, 20.07.2021, 04.10.2021, 07.10.2021, 10.11.2021, 16.12.2021, 22.12.2021, 09.02.2022, 10.02.2022, 15.02.2022, 17.02.2022, 18.02.2022.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що граничний строк для подання заяв щодо повернення коштів завершився, оскільки митне оформлення наведених у вищевказаних заявах зазначено тимчасові митні декларації, оформлені у період з 25.08.2020 по 03.02.2022, додаткові митні декларації - у період з 03.12.2020 по 18.02.2022, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Аналогічного змісту закладена норма у Розділі ІІІ Порядку №643, згідно якої повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Відповідно до пункту 9.2. статті 9 ПК України відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Встановлено, що позивач 14.07.2025 і 15.07.2025 звернувся до відповідача із заявами про повернення надміру сплачених сум митних платежів згідно поданих митному органу додаткових митних деклараціях за період 03.12.2020 по 18.02.2022.
У спірних правовідносинах суд першої інстанції вірно враховував, що Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX “Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 52-5.
Відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами в абзаці десятому слова та цифри “по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами “ 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: “На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.
Таким чином, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 Податкового кодексу України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Подібний правовий висновок щодо застосування положень статті 102 ПК України викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №240/34220/22.
З урахуванням вказаних норм законодавства щодо зупинення строку давності, передбаченого статтею 102 ПК України, окружний суд дійшов правильно висновку, що позивачем подано заяви про повернення надміру сплачених митних платежів в межах визначених законодавством строків, а тому відмова відповідача у задоволенні заяв позивача про повернення надміру сплачених сум митних платежів у зв'язку з пропуском строку їх подання не ґрунтується на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги відповідача.
Отже, суд першої інстанції вірне прийняв рішення про визнання протиправною відмову відповідача щодо підготовки та подання висновку про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяв від 14.07.25 та 15.07.25 згідно з позовними вимогами.
Відносно способу захисту порушеного права, колегія суддів враховує, що згідно із ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Згідно зі ст.6 КАС України та ст.17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.
Крім того, згідно п.70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№29979/04), ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням того, що відповідач протиправно відмовив позивачу у підготовці та поданні до органу Державної казначейської служби України висновки про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів, суд першої інстанції вірне прийняв рішення про зобов'язання відповідача прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених митних платежів відповідно до поданих заяв та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, і такий спосіб відновлення порушеного права позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, так як не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 липня 2020 року у справі №826/10085/16.
Повноваження суб'єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до їхнього вчинення у судовому порядку. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 22 липня 2020 року у справі №299/3792/17.
Відповідно до рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 спосіб відновлення попущеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (органу місцевого самоврядування) не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Отже, суд з метою захисту прав позивача наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення і таке зобов'язання суб'єкта владних повноважень не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження, адже такий спосіб захисту порушення права буде найбільш ефективним та спрямованим на недопущення свавілля в органах влади.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що виплата коштів з Державного бюджету України на користь ТОВ «БЗТ-Україна», єдиним засновником якого є республіканське торгове унітарне підприємство «бєлзарубєжторг», входить в розбіжність з обов'язком держави Україна щодо забезпечення життя та безпеки громадян України, колегія суддів враховує таке.
Як уже було наведено вище, постановою Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі №914/2773/24 ТОВ “БЗТ-Україна» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ “БЗТ-Україна» призначено арбітражного керуючого Пурія Р.П..
Згідно з частиною 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, із дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
Відповідно до частини 1 статті 61 КУПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснює інші повноваження, передбачені КУПБ.
Враховуючи викладене, з дня ухвалення Господарським судом Львівської області постанови у справі №914/2773/24 про визнання ТОВ «БЗТ-Україна» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, з 18.02.2025 припинилися повноваження (корпоративні права) учасників (власників) Товариства щодо управління Товариством і розпорядження його майном (тобто, учасники (власники) Товариства втратили вирішальний вплив на діяльність Товариства (контроль над Товариством) та припинилися повноваження призначеного учасниками (власниками) генерального директора Товариства, який підлягає звільненню у зв'язку з банкрутством Товариства.
Натомість, функції з управління та розпорядження майном банкрута одноосібно виконує ліквідатор, який, в силу положень ч.1 ст.13 Кодексу України з процедур банкрутства є незалежним та діє в інтересах кредиторів Товариства, якими є виключно юридичні та фізичні особи - резиденти України.
Згідно з частиною 1 статті 62 КУПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Таким чином, надміру сплачені митні платежі є активом боржника у справі про банкрутство (яким є позивач), який підлягає включенню в ліквідаційну масу і повинні бути спрямовані на погашення вимог кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.
У разі ж повернення позивачу з бюджету надміру сплачених ним митних платежів, такі кошти не можуть бути використані учасниками ТОВ “БЗТ-Україна», а включаються до складу ліквідаційної маси та будуть розподілені між кредиторами та на оплату заборгованості по заробітній платі.
Отже, у відповідній частині доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються за їх безпідставністю.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача Житомирської митниці, яка оформлена листом від 28.07.2025 №7.19-1/15-01/13/6117, щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів на вищевказаними 15 заявами, обгрунтовувалась лише тим, що повернення надміру сплачених митних платежів здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення, а тому граничний строк для подання заяви щодо повернення коштів завершився.
Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч приписами частини другої статті 77 КАС України не довів обставин, на яких ґрунтується його правова позиція про відмову у підготовці та поданні висновку до органу ДКС України про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду поданих заяв.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для відмови у задоволенні цього позову, тоді як апеляційна скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваному судовому рішенні висновки й давали підстави вважати інакше.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Житомирської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року в адміністративній справі №380/16150/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" до Житомирської митниці про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 17.02.2026 року