16 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/3971/25 пров. № А/857/21589/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року (суддя - Максимчук О.О., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення- 25.04.2025),
в адміністративній справі №460/3971/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення дій,
встановив:
У березні 2025 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 25.09.2024 №172050004098 на виконання рішення суду від 20.03.2024 по справі №460/7394/23; 2) зобов'язати відповідача здійснити позивачу призначення та виплату пенсії за віком з 23.09.2022 року відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що винесене з порушенням вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, з підстав порушення норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 25.09.2024 року за №172050004098 на виконання рішення суду від 20.03.2024 по справі №460/7394/23 повністю дублює Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 17205004098 від 29.11.2022. Наголошує скаржник, що відповідно до норм зазначеного Закону початкова величина зниження пенсійного віку ОСОБА_1 становить 5 років. Таким чином, підтверджено постійне проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю більше 5 років, що дає право на призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сварині Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 13.12.1996 (а.с.10-16).
Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим позивачу Рівненською обласною державною адміністрацією 05.07.2002 (а.с.19).
Відповідно до довідки Городецького старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області від 30.12.2022 №15/13/04-946/22 позивач з 09.11.1987 по 18.01.1999 був зареєстрований та проживав в с. Сварині Володимирецького (нині Сарненського) району Рівненської області, територія якого відносилась до 31.12.2014 до зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до постанови КМ УРСР №106 від 23.07.1991 (а.с.18).
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №460/7394/23 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2024 у справі №460/7394/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №172050004098 від 25.09.2024, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно вказаного рішення вік заявника на момент звернення з заявою до відповідача (11.11.2022) становить 55 років 1 місяць 19 днів, страховий стаж - 24 роки 3 дні. Згідно рішення суду до страхового стажу враховано період роботи з 01.09.2002 по 30.09.2002 та період догляду за потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи дитиною з 02.01.2002 по 31.01.2002, з 02.02.2002 по 28.02.2002, з 02.03.2002 по 31.03.2002, з 01.07.2002 по 31.07.2002 та з 01.01.2003 по 05.02.2003. До страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю 3 21.10.2004 по 19.04.2005, оскільки документами не підтверджено, що зазначена виплата здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Період постійного проживання (роботи) заявника в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить - 5 років | місяць 23 дні (з 09 11.1987 по 31.12.1992 - право на початкове зниження пенсійного віку відсутнє), загальний період проживання в забрудненій зоні становить - 11 років 2 місяці 11 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки (а.с.23-24).
Вважаючи рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії №172050004098 протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Переглянувши оскаржене рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками окружного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 Перехідних положень цього Закону передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-XII (далі Закон №796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема: особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII, потерпілим від Чорнобильської катастрофи встановлюється категорія 4 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом п'ятим пункту другого частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, з приміткою, що початкова величина - 3 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (тобто з 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, з приміткою, що особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період - початкова величина 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Згідно ч.3 ст.55 Закону №796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та працювали або проживали визначену кількість років у відповідних зонах (на територіях радіоактивного забруднення), зокрема, факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у III зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю, тобто у IV зоні, протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.
Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 Закону №796-ХІІ, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
У розглядувній справі спір між позивачем і відповідачем виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років та відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Судом встановлено, що довідкою Городецького старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області від 30.12.2022 №15/13/04-946/22 підтверджується, що позивач з 09.11.1987 по 18.01.1999 був зареєстрований та проживав в с. Сварині Володимирецького (нині Сарненського) району Рівненської області, територія якого відносилась до 31.12.2014 до зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до постанови КМ УРСР №106 від 23.07.1991.
До того ж, Верховний Суд у судовій практиці, зокрема, у постанову від 02.10.2024 у справі №500/551/23 сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
У розглядуваній справі за позовом ОСОБА_1 документально підтверджено, що позивач проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю у період з 09.11.1987 по 18.01.1999, відповідно до довідки Городецького старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області від 30.12.2022 №15/13/04-946/22, а саме 11 років 2 місяці 11 днів. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Таким чином підтверджено факт проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю у період з 09.11.1987 по 18.01.1999, що становить 11 років 2 місяці 11 днів і при цьому до позивача не застосовується початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки.
Крім того, проживання позивача понад 4 роки станом на 1 січня 1993 року є достатньою підставою для встановлення зменшення пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 роки проживання/роботи. Оскільки позивач прожив в забрудненій зоні повних 11 років, відтак останній має право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (1 рік за повні 3 роки проживання).
При цьому, судом вірно встановлено, що вік позивача на момент звернення його з заявою до відповідача 11.11.2022 складав повних 55 років, а тому враховуючи пенсійний вік відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, який становить 60 років з урахуванням зменшення на 3 роки, то позивач набуде право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у віці 57 років.
Так, відповідач у вказаному рішенні визнає за позивачем право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, який позивач досягне у віці 57 років.
Колегія суддів зазначає, що другою обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).
Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2024 рік (саме в 2024 році позивач досягне віку 57 років), страховий стаж позивача повинен становити не менше 31 років, а з урахуванням зменшення на 3 роки - не менше 28 років.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страховий стаж позивача становить 24 роки 1 місяць 3 дні (за необхідних 28 років), що не дає позивачу право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами статті 55 №796-XII, оскільки в позивача відсутній необхідний страховий стаж з урахуванням зменшення на 3 роки та на момент звернення позивача з заявою від 11.11.2022 відсутній необхідний пенсійний вік з урахування зменшення на 3 роки.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року в адміністративній справі №460/3971/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення дій - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос