16 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4376/24 пров. № А/857/17484/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, прийняте суддею Денисюк Р.С., у м. Луцьку, в порядку письмового провадження, у справі № 140/4376/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
у квітні 2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - УДМС, відповідач) про визнання відмови протиправною в оформленні та видачі паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ;
- зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 в задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що правові та фактичні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у формі ІD-картки відсутні. Так, щодо позивача уже була внесена інформація до ЄДДР за її ж заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та їй було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки, який в подальшому втрачено.
Не погодившись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, з підстав з порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено з 01.11.2026 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та зниження паспорта громадянина України, затвердженого цією Постановою. Особи, які відмовились від обробки персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін. Покликається на те, що пунктом 5 Порядку №302 чітко передбачено, що у разі втрати паспорта особі замість втраченого оформляється та видається новий паспорт.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі заяви - анкети від 22.11.2017 за №1269473, поданої ОСОБА_1 до УДМС України у Волинській області відповідачем 07.12.2017 видано позивачу паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки № НОМЕР_1 строком дії до 07.12.2027 та повідомлено про присвоєння унікального номеру запису в Єдиному демографічному реєстрі № 1986120804506.
04.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до УДМС України у Волинській області із заявою, у якій, у зв'язку із втратою попередньо виданого паспорта у формі ІD-картки, просила видати новий паспорт громадянина України зразка 1994, у вигляді книжечки.
Листом від 05.04.2024 № К-23/6/0701-24/0701/6/2246-24 УДМС України у Волинській області повідомив позивача, що за відсутності відповідного рішення суду відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, а оформлення паспорта громадянина України можливо здійснити у формі картки.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян; засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 5492-VI).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій (частина 3 статті 13 Закону №5492-VI).
Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія (частина 4 статті 13 Закону №5492-VI).
Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов'язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб'єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частинами 4 та 6 статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. Рішення про оформлення документа, у тому числі замість втраченого або викраденого, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, приймається розпорядником Реєстру, Міністерством закордонних справ, ЗДУ, уповноваженим органом з питань цивільної авіації, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, за результатами ідентифікації заявника.
Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ (частина 9 статті 16 Закону №5492-VI).
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 4 статті 21 Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з пунктами 1-5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі як і раніше - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років. У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Пунктом 10 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).
Перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого встановлений у пункті 46 Порядку № 302.
Відповідно до пунктів 49, 50 Порядку № 302 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється паспорт.
Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру.
Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).
Водночас, за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення №2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розділ ІІ Положення №2503-XII встановлює порядок видачі та обмін паспорта, передбачає вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку, заяви та документи, які для цього слід подати, однак не встановлює порядок заміни втраченого паспорта формі пластикової ID-картки на паспорт книжечку.
Не встановлює такого і Тимчасовий порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, адже такий визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку, тому не може бути застосований до спірних правовідносин взагалі.
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 під час розгляду адміністративної справи № 260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
У справі, що перебуває на розгляді апеляційним судом, спірні правовідносини стосуються видачі паспорта у формі книжечки замість втраченого паспорта у формі пластикової ID-картки, а тому заява позивача від 04.04.2024 за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22.11.2017 ОСОБА_1 подавала заяву-анкету № 1269473 для внесення інформації до ЄДДР у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України та позивачу було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки, який в подальшому було втрачено.
Отже, за встановлених фактичних обставин справи та наведеного нормативно-правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 (у формі книжечки) в контексті правовідносин, що склались у цій справі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 у справі №260/2992/23.
Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин і висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, адже у цій справі відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних. У зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, тоді як у справі, що розглядається персональні дані позивача до Реєстру вже внесені попередньо на підставі її ж заяви від 22.11.2017.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає, що в межах спірних правовідносин відсутні правові підстави для обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994, можливість такого обміну наведеними законодавчими нормами не передбачена, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 140/4376/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар