Справа №519/2781/25
2/519/229/26
17.02.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі судді Москаленко І.О., за участі секретаря судових засідань Коршак Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди, негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи на стадії ухвалення судового рішення, ухвалив рішення про таке:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.Позивач просить суд стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» невиплачену заробітну плату за липень-листопад 2023 та лютий-жовтень 2025 у сумі 64 331,26 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 104 557,29 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
2.Позов мотивований тим, що за період роботи на підприємстві виникла заборгованість по заробітній платі, яка не сплачена на дату розгляду справи судом.
3.Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
ІІ. Процедура.
4.Ухвалою Південного міського суд Одеської області від 30.12.2025 було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
5.16.02.2026 від Відповідача до суду надійшла довідка про середній заробіток Позивача, яка витребовувалася судом.
6.У судове засідання 17.02.2026 сторони не з'явилися. Позивач, подаючи позов, просив розглянути справу за його відсутності.
7.Відповідач повідомлявся належним чином про дату і час судового засідання, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
8.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом
9.Судом встановлено, що ОСОБА_1 була працівником АТ "Одеський припортовий завод" та обіймала посаду лаборанта хіманалізу ВТК, звільнена 15.10.2025 згідно наказу №432-К від 07.10.2025.
10.Зазначена обставина підтверджується копією витягу з наказу.
11.Згідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні заборгованість АТ «Одеський припортовий завод» з виплати заробітної плати за липень-листопад 2023 та лютий-жовтень 2025 становить 64 3331,26 грн.
12.У день звільнення їй не була виплачена зазначена вище заборгованість, тому вона просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у порядку ст. 117 КЗпП та моральну шкоду.
ІV. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків і закон, яким керувався Суд
13.Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
14.Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
15.Відповідно дост.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та непізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
16.Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
17.Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
18.За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
19.Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
20.З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.
21.Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно, він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
22.Згідно довідки АТ «ОПЗ» №252 від 05.02.2026 середня місячна заробітна плата Позивача складає 1 949,25 грн, середньо годинна 113,00 грн.
23.Отже, Позивач був звільнений 15.10.2025, остаточний розрахунок підприємством до цього часу не проведений, а тому стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 16.10.2025 (наступний день за днем звільнення) по 17.02.2026 (дата винесення судового рішення).
24.Суд зазначає, що зазначений період не виходить за межі шести місяців, за які може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, що визначено ч.1 ст.117 КЗпП України.
25.З моменту звільнення по дату винесення судового рішення судом розраховано кількість днів затримки розрахунку при звільненні, а саме 125 дні. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 8 121,87 грн (1 949,25 грн середньомісячна зарплата /30 днів х 125 днів затримки).
V. Висновки суду.
26. Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст.12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
27.На час розгляду справи представником Відповідача не надано до суду будь-яких доказів, щодо належного виконання зобов'язань з виплати заробітної плати Позивачу, спростування суми заборгованості чи будь-яких інших заперечень щодо задоволення позову. Надані Позивачем докази підтверджують наявність заборгованості з виплати заробітної плати позивачу, тому відповідно до ст. 83, 84, 177 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 64 3331,26 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 8 121,87 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди
28.Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
29.Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
30.Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
31.Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
32.Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
33.Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12 та 81 ЦПК України.
34.Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
35.Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною та достатньою аби компенсувати людські страждання, тому її розмір може мати суто умовний вираз.
36.Враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди завищеним та таким, що не відповідає ступеню понесених позивачем моральних страждань, а тому вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, що буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
VІ. Розподіл судових витрат.
37.За змістом ч.ч. 1, 9 та 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
38.Враховуючи те, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в порушенні строків виплати заробітної плати, то судові витрати в цій частині позову слід покласти на відповідача.
39.Оскільки Позивачем подано позовну заяву через ЕСІТС, то згідно ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
40.Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати та на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та 968,96 грн. вимогу про відшкодування моральної шкоди.
41.Керуючись статтями 3, 12, 81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
1.ПозовОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.
2.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату в розмірі 64 3331,26 гривень.
3.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користьОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому позивачу в розмірі 8 121,87 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
4.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користьОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
5.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 грн.
6.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
7.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
8.Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
9.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
10.Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
11.Відповідач АТ «Одеський припортовий завод», місце знаходження за адресою: 65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539.
Суддя Південного міського суду
Одеської області І. О. Москаленко