Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/66/26
Єдиний унікальний №733/2309/25
Рішення
Іменем України
16 лютого 2026 року Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого судді Карапиш Т.В.
за участю секретаря Чигрин Л.М.,
представника позивача Мустіпан О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ічня в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 64915 гривень 80 копійок. Обгрунтовує позовні вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» та відповідачкою 25.10.2024 року укладено договір про споживчий кредит № 25/10/24-01 у формі електронного документа з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Під час укладення Кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови - розмір кредиту в сумі 38145,00 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування, проте внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення коштів, в останнього станом на 12.11.2025 року виникла заборгованість у розмірі 64915,80 грн., з яких: 38145,00 грн. - сума непогашеного кредиту; 26770,80 грн. - сума несплачених процентів.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 64915,80 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі та витрати на правову допомогу.
02 грудня 2025 року ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
05 січня 2026 року до Ічнянського районного суду Чернігівської області від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні, оскільки позивач в позові зазначає про суму кредиту в розмірі 38145,00 грн., тоді як фактично на її банківський рахунок було перераховано 33001,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією, а розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим, оскільки здійснений без врахування фактично отриманої нею суми в розмірі 33001,00 грн. та проценти нараховані від номінальної суми, а не від реально отриманих коштів. Крім того, відсутній детальний і зрозумілий розрахунок процентів з урахуванням здійснених нею платежів.
Також вказує на те, що комісії та інші послуги кредитодавця в сумі 4000,00 грн., відповідно графіку платежів, були включені до загальної вартості кредиту без підтвердження фактичного надання їй будь-яких окремих послуг, без документального обґрунтування їх реальної вартості, що призвело до зменшення суми коштів, які вона отримала на руки та мають ознаки нав'язаних платежів, що порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості, передбачені ст. 509 ЦК України.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що представником останнього не надано належних і допустимих доказів фактичного понесення таких витрат позивачем, а також вказує на те, що дана справа розглядається у порядку спрощеного провадження, є типовим спором про стягнення заборгованості та не потребує значного часу чи складних правових дій, а тому заявлені позивачем витрати є не співмірними та такими, що не підлягають стягненню з відповідача.
10.02.2026 року представником позивача - ТОВ «ФК «Юніт» Мустіпан О.В. до Ічнянського районного суду Чернігівської області від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем, на яку 13.02.2026 року відповідачкою ОСОБА_1 надано до суду заперечення, в якому остання просить суд визнати вищевказаний розрахунок заборгованості неналежним та недопустимим доказом, так як наданий розрахунок не містить повного найменування юридичної особи, яка його склала; коду ЄДРПОУ; підпису уповноваженої особи, зазначення посади та ПІБ особи, яка здійснила розрахунок. Також розрахунок заборгованості не містить формули нарахування відсотків, посилань на конкретні пункти договору; розшифрування періодів нарахування; підтверджуючих первинних бухгалтерських документів. Крім того, у розрахунку зазначено суму кредиту 38145 грн., тоді як на її банківський рахунок було зараховано 33001 грн., що підтверджується банківською випискою.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» - адвокат Мустіпан О.В. в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується оголошенням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с. 47).
Згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 25/10/24-01, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачкою кваліфікованого електронного підпису на веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «Юніт»: https//cashtime.com.ua (а.с. 6-12).
Сума кредитного ліміту складає 38145, 00 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 1.3. Договору, строку кредитування - 360 днів з 25.10.2024 року по 20.10.2025 року. Позичальник зобов'язаний повернути Кредит Кредитодавцю 20.10.2025 р. або достроково.
Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка складає 0,26% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (п.п. 1.4, 1.5 Договору).
Відповідно до п. 1.7 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору становить 95,009%.
Розрахунок процентів за користування Кредитом здійснюється за період з дати переказу коштів Кредиту від Кредитодавця на платіжну картку Позичальника до Дня повернення Кредиту протягом дії кредитування. У випадку невиконання зобов'язання по поверненню Заборгованості у вказаний в п 1.3. Договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення, з моменту виникнення такої прострочки (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.4 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування Кредитом, з дня видачі Кредиту до дати фактичного повного повернення Кредиту, протягом строку визначеного Договором.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У відповідності до ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала та не надала суду доказів погашення заборгованості.
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 27.01.2026 року виникла заборгованість за договором про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року у розмірі 64915,80 грн., з яких: 38132,00 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 26792,10 грн. - поточна заборгованість по відсотках (а.с. 50-54).
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що комісії та інші послуги кредитодавця в сумі 4000,00 грн. були включені до загальної вартості кредиту без підтвердження фактичного надання їй будь-яких окремих послуг, без документального обґрунтування їх реальної вартості, що призвело до зменшення суми коштів, які вона отримала на руки та мають ознаки нав'язаних платежів, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Як видно з копії Додатку № 1 до Договору про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 - Графіку платежів, сторони договору погодили сплату позичальницею платежів на супровідні послуги: за обслуговування кредитної заборгованості - 1%; комісія за надання кредиту - 2%; інші послуги кредитодавця - 4000,00 грн.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту, тому аргументи відповідачки про незаконність стягнення комісії не ґрунтуються на вимогах закону.
Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, комісій.
Що стосується доводів відповідачки про те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим, оскільки здійснений без врахування фактично отриманої нею суми в розмірі 33001,00 грн. та проценти нараховані від номінальної суми, а не від реально отриманих коштів, суд виходить з наступного.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Судом встановлено отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 33001,00 грн. 28.10.2024 року, про що не заперечує і сама відповідачка, що підтверджується копією платіжної інструкції № 115 від 28.10.2024 року АТ «АСВІО БАНК» (а.с. 18).
Відповідно до п. 1.2. Договору договір про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року, сума кредитного ліміту складає 38145 грн. 00 коп.
Згідно п. 2.22. Договору встановлено, що кредит надається шляхом здійснення переказу коштів Кредитодавця в сумі: 38145 грн. 00 коп. на банківський рахунок Позичальника за реквізитами: НОМЕР_1 , які були надані позичальником у Анкеті-заяві.
Отже, умовами договору про споживчий кредит встановлена необхідна умова перерахування коштів кредитором на користь позичальниці суми кредиту у розмірі 38145,00 грн., тоді як свідчить копія платіжної інструкції № 115 від 28.10.2024 року АТ «АСВІО БАНК, позивачем ТОВ «ФК «Юніт» було перераховано відповідачці ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року суму кредиту в розмірі 33001,00 грн.
Відповідно до наданого представником позивача ТОВ «ФК «Юніт» розрахунку заборгованості, сума кредиту становить 38145,00 грн., тобто до тіла кредиту кредитором було включно передбачені Графіком платежів за кредитним договором платежі на супровідні послуги: за обслуговування кредитної заборгованості - 1%; комісію за надання кредиту - 2%; інші послуги кредитодавця - 4000,00 грн., на загальну суму 5144,00 грн., які розраховано від суми 38145,00 грн. (381,45+762,90+4000), що не відповідає п.п. 1.2., 2.22. Договору.
У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року № 296/7213/15 визначено, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Юніт» заборгованість за договором про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року у сумі 59942,93 грн., що складається з: 33001,00 грн. - тіло кредиту; 21951,90 грн. - поточна заборгованість по відсотках (85,80 х 360 = 30888 - 8936,10 (сплачені відповідачкою кошти на погашення відсотків); 330,01 грн. - платіж за обслуговування кредитної заборгованості (1% від 33001,00); комісія за надання кредиту - 660,02 грн. (2% від 33001,00); 4000,00 грн. - інші послуги кредитодавця.
Згідно із ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позов майнового характеру задоволено на 92,34% (59942,93 : 64915,80 х 100), а тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. (а.с. 4) підлягають розподілу за правилами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 2796,06 грн. (3028 х 92,34 = 2796,06) судового збору.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу, то відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача ТОВ «ФК «Юніт» Мустіпан О.В. в судовому засіданні зробила відповідну заяву про те, що докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані нею протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст. 4,19,76,81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. 257, ч.1 ст. 258, ч.1 ст. 261, ч.5 ст. 261, ст.ст. 264, 526, 530, 610-611, 625, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 3, кв. 26, код ЄДРПОУ: 43484903) заборгованість за договором про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року в розмірі 59942 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) гривні 93 копійки, що складається з: 33001,00 грн. - тіло кредиту; 21951,90 грн. - поточна заборгованість по відсотках; 330,01 грн. - платіж за обслуговування кредитної заборгованості; комісія за надання кредиту - 660,02 грн.; 4000,00 грн. - інші послуги кредитодавця.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 3, кв. 26, код ЄДРПОУ: 43484903) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 06 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 3, кв. 26, код ЄДРПОУ: 43484903. Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.
Суддя Т. В. Карапиш