17 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/37488/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року (суддя Серьогіна Олена Валеріївна) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання громадянина України ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про визнання громадянина України ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 ; визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягають у незаконній постановці на облік.
Також позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії щодо призову громадянина України ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації: керівнику ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 приймати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, видавати мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби, звертатися до правоохоронних органів із вимогами щодо розшуку, затримання та доставлення до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки та здійснювати будь-які інші дії, спрямовані на мобілізацію до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційна скарга ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства. Зазначає, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки направлення позивача на медичний огляд прямо пов'язано з його подальшою мобілізацією одразу після встановлення придатності до військової служби.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Предметом спору в цій справі є дії ТЦК та СП, що полягають у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання громадянина України ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що суд при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховувати предмет позову, підстави звернення до суду, а також забезпечити дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Суд апеляційної зазначає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, які свідчать про очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій відповідачів. Дії ТЦК та СП, що полягають у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання громадянина України ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку є оспорюваними, а отже їх правомірність чи неправомірність не може бути підтверджена до вирішення спору по суті.
При цьому сам по собі факт наявності відомостей щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та проходження останнім медичного огляду не свідчить про безумовний призов ОСОБА_1 на військову службу, а тому доводи апелянта в цій частині є лише припущенням.
Позивач також не довів належними доказами можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/ інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову. Доводи заяви знов таки зводяться лише до припущень такого ускладнення.
Отже суд апеляційної інстанції доходить висновку, що на теперішній час відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову у цій справі або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, стане неможливим. Відтак, правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року в адміністративній справі № 160/37488/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 17 лютого 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 17 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова