17 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/24279/25
Суддя І інстанції - Калугіна Н.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні ді, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №046350020420 від 15.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити мені пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06 серпня 2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №046350020420 від 15.08.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987395) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.07.2025.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Зазначає, що використане законодавцем в пункті 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV формулювання «особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону» визначає необхідність особи відповідати статті 26 Закону № 1058-IV не тільки відносно критерію віку, а й мати необхідний мінімальний страховий стаж, який для позивача складає не менше 31 рік. Головним управлінням встановлено, що станом на час звернення з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника позивач не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV в силу відсутності необхідного страхового стажу не менше 31 року.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 06.08.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника, відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2025 року № 046350020420 у призначенні пенсії відмовлено.
У рішенні, зокрема, зазначено: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.08.2025.
У відповідності до пункту 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності: від 60 років 15 років.
Страховий стаж померлого годувальника становить 31 рік 03 місяці 26 днів.
У відповідності статті 26 Закону, необхідний страховий стаж утриманця, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 31 рік.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року становить від 24 до 34 років.
Страховий стаж утриманця 30 років 02 місяці 05 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу померлого годувальника не зараховано період: проходження військової служби з 16.05.1980 по 14.06.1982 згідно довідки від 03.09.2007 № 4/951, оскільки підстава видачі довідки військовий квиток.
за доданими документами до страхового утриманця зараховано всі періоди. право на пенсійну виплату з 27.07.2027 року.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046350020420 від 15.08.2025 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця - 31 рік (а.с. 9).
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії у разі втрати годувальника протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Пункт 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що закон визначає певні умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однією з яких є досягнення утриманцем померлого годувальника пенсійного віку, при цьому закон не ставить відповідне право від наявності певного страхового стажу у особи, яка звертається для призначення цього виду пенсії.
Не є спірним, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення із заявою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника досягла 60 річного віку, а відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з підстав відсутності страхового стажу у ОСОБА_1 є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення підпункту 11 пункту 2.3 розділу ІІ Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з яким до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону), адже положення Закону № 1058-IV, який є нормативно-правоввим актом вищої дії не ставить відповідне право від наявності певного страхового стажу у особи, яка звертається для призначення цього виду пенсії.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова