17 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/3632/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсідій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.12.2024 про відмову ОСОБА_1 про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» відповідно до заяви від 20.12.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 20.12.2024 пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ»;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з тих підстав, що відповідно до пунктів 10 і 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону «Про державну службу» є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Посади працівників органів державної податкової служби даною статтею не передбачені. Проте, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 безперервно з 15.05.1992 по 31.07.2024 рік (33 роки 02 місяці 16 днів) працювала на відповідних посадах в органах державної податкової служби України та якій присвоєно спеціальні звання та ранги державного службовця. Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889) стаж служби позивачки в органах державної податкової служби становив понад 20 років (23 років 11 місяців 15 днів), а вона продовжувала проходити державну службу. Посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, ГУ ПФУ в Запорізькій області безпідставно не зарахувало до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби, за які позивачці присвоєно спеціальні звання. Отже, ОСОБА_1 на підставі як пункту 10, так і пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами). На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що за результатом розгляду документів відповідачем встановлено, що відповідно до записів трудової книжки від 09.10.1986 НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 15.05.1992 по 31.07.2024 працювала на різних посадах в органах державної податкової інспекції, з 05.05.1993 присвоєно звання інспектора податкової служби ІІ рангу. До стажу державного службовця не враховано періоди роботи з 15.05.1992 по 01.05.2016 у Державній податковій інспекції, оскільки посадовим особа контролюючих органів відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальне звання, отже, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. Окрім того, порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб відповідно до Закону України «Про державну службу» затверджено відповідною постановою Кабінету Пункт 4 Порядку № 622 доповнено п. 4.2 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категорія осіб» від 12.07.2024 № 823 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.20216 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 823).
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 20.12.2024 звернулась до Управління пенсійного фонду із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу».
Начальником відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсідій та пільг Світланою Крамарь, 26.12.2024 прийнято рішення про часткову відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Рішення про відмову в переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» прийнято у зв'язку із відсутністю законних підстав для переведення. Окрім того, у рішенні зазначено, що відповідно до пунктів 10 і 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону «Про державну службу» є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Посади працівників органів державної податкової служби даною статтею не передбачені.
Позивачка не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, після 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Отже, законодавцем визначено певні умови, за дотримання яких, у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби, а саме 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постановах від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 11.04.2023 у справі № 620/965/20.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом 01.05.2016 (набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII), позивачка займала посаду державної служби.
Відтак, для збереження права на призначення пенсії за віком на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 повинна була мати не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 15.05.1992 по 31.07.2024 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби (старшого державного податкового інспектора відділу обліку, головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності, заступник начальника відділу обліку та звітності, головний державний податковий інспектор відділу оподаткування (доходу) управління податків та зборів, начальника відділу по стягненню платежів управління податків та зборів, начальника відділу примусового стягнення податків, в.о. начальника відділу примусового стягнення податків, заступника начальника управління примусового стягнення податків і зборів-начальника відділу примусового стягнення з боржників податків грошових коштів, заступника начальника - начальника відділу платіжної дисципліни управління стягнення платежів до бюджету, заступника начальника управління-начальника відділу політики, планування інформаційного забезпечення та розгляду заяв управління стягнення податкової заборгованості, заступника начальника управління-начальника відділу планування та інформаційного забезпечення управління стягнення податкового боргу, заступника управління-начальника відділу планування та інформаційного забезпечення управління забезпечення податкових зобов'язань, начальника відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення прострочених податкових зобов'язань, завідувачем сектору планування та інформаційно-аналітичного забезпечення відділу погашення податкового боргу, головним державним інспектором сектору з питань координації погашення заборгованостей відділу обслуговування платників податків Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, головним державним ревізором-інспектором відділу з питань координації погашення заборгованостей управління обслуговування платників податків, головним державним ревізором-інспектором відділу погашення заборгованостей, заступником начальника управління-начальником відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та перенесення термінів сплати платежів управління погашення боргу, начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та перенесення термінів сплати платежів управління погашення боргу, начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення боргу, заступником начальника управління-начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом, заступником начальника управління-начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом).
31.07.2024 ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено з посади за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію відповідно до пункту 7 частини 1 та частини 3 ст.83 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІ. Про державну службу із змінами і доповненнями, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до вимог частини 3 статті 83 Закону України «Про державну службу», що підтверджується записом у трудовій книжці.
За цей період ОСОБА_1 :
- 05.05.1993 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби II рангу»;
- 10.05.1994 прийняла присягу державного службовця;
- 01.08.1997 присвоєно персональне звання «Інспектора податкової служби I рангу»;
- 30.10.2001 присвоєно позачергове спеціальне звання «Радник податкової служби 2 рангу»;
- 10.11.2003 присвоєно позачергове спеціальне звання «Радник податкової служби І рангу;
- 01.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 23.08.2019 присвоєно 4 ранг державного службовця;
- 24.08.2022 присвоєно черговий 3 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби (а.с. 8-9, 12-13, 18-21, 46-49, 56-57 трудової книжки НОМЕР_2 , а.с. 6-7 вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 ).
За наслідком дослідження змісту оскаржуваного рішення колегією суддів установлено, що суб'єктом владних повноважень не наведено належних обґрунтувань стосовно неможливості врахування наявного у ОСОБА_1 стажу державної служби під час вирішення питаня стосовно переведення її з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».
За фактичними обставинами справи, станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII (01.05.2016) ОСОБА_1 мала більш ніж 10 років стажу держслужби.
Означене спростовує доводи скаржника про те, що станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII (01.05.2016) ОСОБА_1 не мала необхідного стажу держслужби для переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».
За таких підстав колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.12.2024.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, з оглдя на таке.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно із абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 404-VII статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ доповнено частиною п'ятнадцятою, відповідно до якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, колегія суддів зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями із спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Запорізькій області.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, матеріалами справи підтверджено співмірність та фактичність понесення витрат на правничу допомогу, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров