17 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/28166/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (суддя Юрков Едуард Олегович) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049 про відмову у поновленні та перерахунку пенсії позивачу, починаючи 30.09.2016; визнати незаконною дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії позивачу в період з 30.09.2016 по 30.10.2024 у невстановленому законом розмірі, припинення виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.11.2024, та відмови у поновленні виплати пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, перерахунок, індексацію та виплату пенсії в період з 30.09.2016 по 30.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум і починаючи з 01.11.2024, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, з урахуванням перерахунку пенсії, за період з 30.09.2016 по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049 про відмову в поновленні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи 01.06.2025 у зв'язку з неотриманням пенсії з 01.11.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2024 та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок зазначений в заяві від 19.09.2025. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Також зазначає, що пенсія за період з 30.09.2016 по 30.10.2024 нараховано не в повному обсязі, оскільки не проведено індексацію пенсії, не встановлено підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, не встановлено підвищення до пенсії як дитині війні. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не зазначив, що після поновлення виплати пенсії з 01.11.2024 має бути проведена її індексація. Зазначає і про помилковість висновків суду щодо відмови у задоволенні позову в частині нарахування та виплати компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Також зазначає, що позивачу було припинено виплату пенсії з 01.06.2025 у зв'язку з неотриманням пенсії з 01.11.2024, при цьому з заявою про поновлення виплати пенсії позивач не зверталася та рішення з цього приводу пенсійним органом не приймалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проживала в м. Кривому Розі та отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку із чим виплату пенсії було припинено.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі № 211/5254/16-а Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області з 30.09.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
ОСОБА_1 02.09.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в Ощадбанк (а.с. 39).
Також позивач 15.09.2024 та 16.09.2024 подала заяви, в яких просила Головне управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, починаючи з 15.09.2024, перераховувати та виплачувати належні суми пенсії на поточний рахунок установи уповноваженого банку (а.с. 46, 40 відповідно).
Згідно з заявою від 24.05.2025 позивач просила Головне управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, починаючи з 24.05.2025, перераховувати належні суми пенсії на поточний рахунок установи уповноваженого банку (а.с. 43).
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 04.09.2025, в якій позивач просить пенсійний орган повідомити підстави не проведення поточних перерахунків/індексації пенсії, починаючи з 30.09.2016, підстави невиплати надбавки до пенсії в розмірі 25% за більш пізній вихід на пенсію, підстави невиплати підвищення до пенсії як дитині війни.
Також ОСОБА_1 19.09.2025 звернулась через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в АТ КБ Приватбанк (а.с. 52-53).
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049 відмовлено в поновленні пенсії позивачу.
В рішенні зазначено: «На підставі пункту 4 пункту 1 статті 49 Закону України від 09.07.2022 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 припинено виплату з 01.06.2025 у зв'язку з неотриманням пенсії з 01.11.2024. Подання заяви про поновлення пенсії через веб-портал до Пенсійного фонду України зазначеним Порядком не передбачено. За матеріалами електронної пенсійної справи встановлено, що звернення про поновлення пенсії заявниця подала через ВЕБ-портал. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії (а.с. 56).
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049 та діями відповідача щодо виплати у неповному обсязі пенсії за період з 30.09.2016 по 30.10.2024, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049, позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії через те, що таку виплату було припинено на підставі пп. 4 п. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV з 01.06.2025 у зв'язку з неотриманням ОСОБА_1 пенсії з 01.11.2024 (а.с. 56).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пп. 4 п. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV визначено в якості підстави для припинення пенсійним органом виплати пенсії за відповідним рішенням неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Натомість рішення від 25.09.2025 № 1049 не містить обґрунтовувань того, що позивачем не отримувалася призначена їй пенсія протягом 6 місяців підряд.
В рішенні зазначено про неотримання ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.11.2024.
Натомість у матеріалах справи містяться копії заяв ОСОБА_1 від 02.09.2023, від 15.09.2024, від 16.09.2024 та від 24.05.2025, в яких позивач просила виплачувати належні суми пенсії на поточний рахунок установи уповноваженого банку.
Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Пункт 8 Порядку № 1596 визначає, що поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Відповідно до п. 9 Порядку № 1596 між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з п. 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Враховуючи те, що позивачем подавалися заяви від 02.09.2023, від 15.09.2024, від 16.09.2024 та від 24.05.2025 про виплату пенсії на поточний банківський рахунок, при цьому відповідачем не надано доказів направлення належних позивачеві пенсійних виплат на зазначений позивачем рахунок в банківських установах, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення УПФУ від 25.09.2025 № 1049 носить протиправний характер та підлягає скасуванню, а виплата ОСОБА_1 пенсії підлягає відновленню, починаючи з 01.06.2025, тобто з дати її припинення, а не з 01.11.2024, про що просить позивач.
Щодо позовної вимоги про проведення індексації пенсії, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, наведений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 815/1226/18, згідно з яким питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум, то у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду. Відтак, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що у спірних відносинах судом вирішується питання щодо наявності підстав для поновлення позивачу пенсії з 01.06.2025, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо перерахунку пенсії та виплати компенсації втрати доходу за затримку строків її виплати є передчасними, адже після поновлення виплати пенсії відповідач зобов'язаний привести її у відповідність до вимог чинного законодавства та здійснити інші компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Лише в разі незгоди з проведеним перерахунком пенсії або не здійсненням відповідних виплат у позивача виникає право на оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності пенсійного органу.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV перерахунок, індексацію та виплату пенсії в період з 30.09.2016 по 30.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Колегія суддів зауважує, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду 28.09.2025 з позовом щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за період з 30.09.2016 по 30.10.2024, при цьому такі виплати є періодичними щомісячними платежами, колегія суддів вважає, що позов за вказаний період підлягає залишенню без розгляду, як такий, що поданий зі спливом шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому колегія суддів зауважує, що позивачем не наведені обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до суду з вимогами за вказаний період, так само як і не надано належний доказів у доведення існування реальних перешкод для звернення до суду в межах строку, визначеного законом. Отримання позивачем відповіді від відповідача не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 16.05.2018 у справі № 521/9634/17, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року в адміністративній справі № 160/28166/25 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію на визначений пенсіонером в заяві від 19.09.2025 банківський рахунок, починаючи з 01.06.2025, тобто з дати її припинення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 30.09.2016 по 30.10.2024 залишити без розгляду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з 17 лютого 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 17 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров