17 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/5330/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (суддя Садовий І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позов до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить суд зобов'язати державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ - 35045946) виключити інформацію про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесену у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження №58057673.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 58057673 з примусового виконання постанови №311/3737/18 від 08.11.2018, винесеної Василівським районним судом Запорізької області, про конфіскацію на користь держави вилученої сітки ліскової: довжина - 10 м., висота - 3 м., вічко - 50*50 мм.; риби - карась 42 шт., плітка 25 шт., судак 1 шт., щука 3 шт. 21.08.2019 виконавче провадження № 58057673 було завершено відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження», оскільки було встановлено, що у боржника відсутнє майно, яке підлягає вилученню, у зв'язку із чим оригінал постанови повернуто на адресу стягувача разом з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу. З огляду на те, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників позивач є боржником представник позивача 14.05.2025 звернувся до відповідача із вимогою про виключення з Єдиного реєстру боржників інформації щодо позивача, у відповідь на яку отримав відмову. Не погоджуючись із такою позицією відповідача представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що наявність інформації щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред'явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчого документу до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо ОСОБА_1 мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників. Збереження запису про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 17.04.1996 Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькі області (а.с.6-8).
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 08.11.2018 у справі №311/3737/18 (провадження №3/311/996/18) визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн з конфіскацією в дохід держави вилученої сітки ліскової: довжина - 10 м., висота - 3 м., вічко - 50*50 мм.; риби - карась 42 шт., плітка 25 шт., судак 1 шт., щука 3 шт. (а.с.28 зворотній бік - 29).
Зазначена постанова Василівського районного суду Запорізької області від 08.11.2018 у справі №311/3737/18 перебувала на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Постановою державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Мороз Я.Я. від 21.08.2019 у виконавчому провадженні ВП №58057673 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що згідно проведених виконавчих дій у боржника відсутнє майно яке підлягає стягненню (а.с.14).
14.05.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою у якій просив вилучити відомості з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , як боржника.
Листом відповідача №29.9-38/27835 від 10.06.2025 представнику позивача, зокрема, роз'яснено, що оскільки виконавче провадження №58057673 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуте стягнення, що не належить до визначених у частині сьомій статті 9 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, то підстави для задоволення заяви про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 відсутні (а.с.10).
Позивач вважаючи безпідставними наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників звернувся до суду із даним адміністративним позовом про зобов'язання відповідача виключити інформацію про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесену у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження №58057673.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту також - Закон № 1404-VIII).
Положеннями статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За приписами частини першої, пункту 1 частини другої, пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частинами п'ятою і шостою статті 12 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
З наведених правових норм слідує, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження. В свою чергу, виключення інформації про боржника з Єдиного реєстру боржників пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця виключити інформацію про боржника з Єдиного реєстру боржників, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Щодо виключення відомостей відносно позивача з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні №58057673, суд зазначає таке.
Приписами статті 9 Закону №1404-VIII визначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку / електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов'язані у день відкриття або закриття рахунку / електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов'язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти / електронні гроші, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника.
Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:
1) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;
2) найменування органу або прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;
3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти виконавця;
4) номер виконавчого провадження;
5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 у справі №910/4404/17 зазначив, що Законом №1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, імперативні приписи частини сьомої статті 9 Закону №1404-VIII установлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ.
Водночас пункт 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні №58057673, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.04.2025 у справі №580/12260/23.
При цьому, в межах заявлених позовних вимог судом не досліджується питання строків звернення з виконавчим документом з огляду на дискреційність повноважень виконавця у цій частині, зокрема і щодо поновлення строків звернення з таким виконавчим документом.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров