17 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/6341/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046050017306 від 03 лютого 2025 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав для проведення даного виду перерахунку, так як з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в рф з 24 жовтня 1994 року по 06 жовтня 1995 року на посаді підземного прохідника в ДП БМУ-8 ДАТ «Мосметробуд»; з 06 лютого 2001 року по 23 січня 2002 року на посаді підземного прохідника ДП БМУ-8 ДАТ «Мосметробуд»; з 02 грудня 2002 року по 24 січня 2003 року на посаді підземного прохідника в ЗАТ «Руда»; з 24 грудня 2004 року по 31 жовтня 2006 року на посаді прохідника ЗАТ «Багатовершинне»; з 01 листопада 2006 року по 31 жовтня 2007 року на посаді прохідника в ЗАТ «Багатовершинне»; з 01 листопада 2007 року по 31 жовтня 2008 року на посаді машиніста електровоза в ЗАТ «Багатовершинне»; з 01 листопада 2008 року по 16 січня 2009 року на посаді машиніста електровоза в ЗАТ «Багатовершинне»; з 26 червня 2009 року по 21 квітня 2010 року на посаді підривника в ТОВ «Агат» (всього 06 років 01 місяць 09 днів);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючі з дня звернення з заявою про проведення перерахунку пенсії, тобто з 28 січня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 23.12.2024 повідомив, що згідно трудової книжки до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності в рф з 01 січня 1992 року, так як з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії та зарахуванням до пільгового стажу роботи в рф з наданням усіх необхідних документів. Проте рішенням відповідача-2 №046050017306 від 03 лютого 2025 року відмовлено у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах , у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав для проведення даного виду перерахунку, оскільки з 01 січня 2023 року рф в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1993 року. Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року адміністративний позов задоволено чатково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046050017306 від 03.02.2025 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи в російській федерації з 24 жовтня 1994 року по 06 жовтня 1995 року, з 06 лютого 2001 року по 23 січня 2002 року, з 02 грудня 2002 року по 24 січня 2003 року, з 24 грудня 2004 року по 31 жовтня 2006 року, з 01 листопада 2006 року по 31 жовтня 2007 року, з 01 листопада 2007 року по 31 жовтня 2008 року, з 01 листопада 2008 року по 16 січня 2009 року, з 26 червня 2009 року по 21 квітня 2010 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 28.01.2025 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , враховуючи зараховані до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 24 жовтня 1994 року по 06 жовтня 1995 року, з 06 лютого 2001 року по 23 січня 2002 року, з 02 грудня 2002 року по 24 січня 2003 року, з 24 грудня 2004 року по 31 жовтня 2006 року, з 01 листопада 2006 року по 31 жовтня 2007 року, з 01 листопада 2007 року по 31 жовтня 2008 року, з 01 листопада 2008 року по 16 січня 2009 року, з 26 червня 2009 року по 21 квітня 2010 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що призначення і виплата пенсії громадянам України, які проживали і працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», інших нормативно - правових актів, а також міжнародних договорів (угод), громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода). Її підписантами свого часу стали 13 країн, в тому числі Україна і росія. Незалежно від того, в якій із цих країн працювала особа, при переїзді в Україну їй згідно українського законодавства зарахувався стаж, напрацьований на території цих держав і призначалась пенсія. З 1 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. Тому, на осіб, які працювали в росії після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 08.06.2023 отримує пенсію за віком (робота за списком №1) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 23.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення позивача від 03.12.2024 з питання зарахування стажу повідомлено, що зокрема згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.04.1993 року до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності в російській федерації з 01.01.1992. з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
28.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про зміну надбавки.
Заяву позивача про перерахунок пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення №046050017306 від 03.02.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з причин відсутності законодавчих підстав для проведення даного виду перерахунку.
У рішенні зазначено, що призначення і виплата пенсії громадянам України, які проживали і працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», інших нормативно - правових актів, а також міжнародних договорів (угод), громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода). Її підписантами свого часу стали 13 країн, в тому числі Україна і росія. Незалежно від того, в якій із цих країн працювала особа, при переїзді в Україну їй згідно українського законодавства зарахувався стаж, напрацьований на території цих держав і призначалась пенсія. З 1 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. Тому, на осіб, які працювали в росії після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення Української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод і договорів. На сьогодні такі двосторонні угоди та договори в галузі пенсійного забезпечення укладені з Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Республікою Молдова, а з російською федерацією неукладені.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та не зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року по справі № 171/843/17.
Згідно записів, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 05.04.1993 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 21.09.2007 ОСОБА_1 , наявна інформація про працю позивача у спірні періоди в російській федерації з 24 жовтня 1994 року по 06 жовтня 1995 року, з 06 лютого 2001 року по 23 січня 2002 року, з 02 грудня 2002 року по 24 січня 2003 року, з 24 грудня 2004 року по 31 жовтня 2006 року, з 01 листопада 2006 року по 31 жовтня 2007 року, з 01 листопада 2007 року по 31 жовтня 2008 року, з 01 листопада 2008 року по 16 січня 2009 року, з 26 червня 2009 року по 21 квітня 2010 року.
Відомості про пільговий стаж підтверджені довідками, які уточнюють особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії ВАТ «Мосметробуд» від 20.06.2007 № 2637-155/П7, ЗАТ «Багатовершинне» від 01.01.2009 №№766, 767, 768, ТОВ «Агат» від 26.04.2010 №3, ЗАТ «Руда» від 29.01.2003.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відмова позивачу в перерахунку пенсії обґрунтована тим, що до пільгового стажу позивача не зараховано спірний період його роботи в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у колишніх республіках СРСР, з якими не укладені міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено.
Колегія суддів критично ставиться до зазначеної позиції відповідача та погоджується з висновками суду першої інстанції, що така позиція суперечить принципу верховенства права, з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи на території рф.
За таких обставин, посилання відповідача на ту обставину, що з 01.01.2023 рф також припинила участь в Угоді є недоречним, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023. Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди, не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2024 по справі № 340/4436/23.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок № 22-1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу.
Основним документом на підтвердження трудового стажу є трудова книжка, яка була надана позивачем до пенсійного органу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні стажу позивачу при призначенні пенсії.Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17.
Колегія суддів наголошує, що періоди роботи позивача на території рф, які він просить зарахувати до пільгового стажу, мали місце до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а тому такі події не можуть впливати на пенсійні права позивача.
Також, 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Станом на 24.02.2022 спірні довідки, видані на території рф, приймалися на території України без спеціального посвідчення, відтак, такі довідки підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).
З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на пенсійне забезпечення лише з тих підстав, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у пенсійного органу підстав для не зарахування періодів роботи на території рф до пільгового стажу та вважає підтвердженим факт трудової діяльності позивача у спірний період.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, записи про які містяться у трудовій книжці, до його страхового стажу, а відтак дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко