Справа №758/12647/20Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2880/2026Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судове провадження за апеляційною скаргою зі змінами прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року,
Даною ухвалою суду задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 .
Звільнено ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №62020000000000779 від 21 вересня 2020 року закрито.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів віднесенона рахунок держави.
В ухвалі суду зазначено, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони захисту та звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України із закриттям кримінального провадження щодо нього, оскільки судом перевірено законність заявленого захисником клопотання, обвинуваченим ОСОБА_9 надано згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі вимог ст. 49 КК України, а також, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 384 КК України, за яким обвинувачується останній є нетяжким злочином, та з моменту його вчинення минуло більше п'яти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №420200000000000779 є необґрунтованим, постановленим з порушенням принципу верховенства права, суперечить завданням та принципам КПК України та КК України. Звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності без встановлення факту вчинення ним кримінальних правопорушень, суд таким чином неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушив вимоги кримінального процесуального законодавства, постановивши незаконну ухвалу. Разом з тим, зазначає, що захисником заявлено клопотання уже після стадії з'ясування обставин та перевірки доказів.
Окрім цього, вказує про відсутність фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу, зокрема: від 11.06.2021 (розпочато судовий розгляд кримінального провадження, оголошено обвинувальний акт та встановлено порядок та обсяг дослідження доказів); 21.02.2022 (досліджувались письмові докази сторони обвинувачення); 05.07.2022 (судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою обвинуваченого та його захисника), що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, думки прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу зі змінами, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Звільнення від кримінальної відповідальності регламентовано розділом ІХ Загальної частини КК України.
Зокрема, порядок та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності визначено у ст. 49 КК України.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України - у період часу з 24.07.2020 по 28.07.2020.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції захисник ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Таке клопотання просив задовольнити обвинувачений, не заперечуючи проти закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України. Прокурор також не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.
Суд першої інстанції постановив ухвалу, якою звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 384 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження щодо нього.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Санкція ч. 2 ст. 384 КК України (в редакції Закону України №720-ІХ від 17.06.2020) передбачає максимальне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Отже, згідно з нормами ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
Відповідно до положень ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Вирішуючи питання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 у зв'язку із закінченням строків давності суд першої інстанції, перевіривши передбачені ст. 49 КК України, підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності, встановивши відсутність факту умисного вчинення останнім дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, та переривання строків давності, дійшов правильного висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 384 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження №62020000000000779 від 21 вересня 2020 року стосовно нього.
Істотних порушень судом першої інстанції норм КПК України під час вирішення клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийняв рішення про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про недотримання судом вимог кримінального процесуального закону внаслідок того, що він не зробив висновку про факт вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення та не встановив його винуватості, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Приписи ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 4 ст. 288 КПК України, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Тож суд першої інстанції, отримавши клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, проти задоволення якого не заперечували ні обвинувачений, ні прокурор, керуючись вимогами кримінального і кримінального процесуального законів, розглянув зазначене клопотання та обґрунтовано задовольнив його, звільнивши ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закривши кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Таким чином, оскільки положеннями статей 284-288 КПК України встановлено сукупність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді, а саме: наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, то звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за наявності сукупності вказаних умов є обов'язковим.
При цьому, у результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2025 року справа № 712/8174/23.
Наведене спростовує твердження прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання захисника про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи прокурора про порушення вимог ст. 412 КПК України.
Згідно зі ст. 412 КПК України невід'ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Колегія суддів не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань чи їх частин може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення.
Водночас у цьому кримінальному провадженні прокурор не зазначив, яким чином відсутність звукозапису судових засідань 11.06.2021 (розпочато судовий розгляд кримінального провадження, оголошено обвинувальний акт та встановлено порядок та обсяг дослідження доказів); 21.02.2022 (досліджувались письмові докази сторони обвинувачення); 05.07.2022 (судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою обвинуваченого та його захисника) вплинула на законність та обґрунтованість судового рішення і вирішення справи по суті, адже новий розгляд на строки, визначені ст. 49 КК України жодним чином не вплине.
Таким чином, доводи прокурора про незаконність оскаржуваного судового рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 є необґрунтованими, адже спростовуються матеріалами провадження, положеннями кримінального і кримінального процесуального закону.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу зі змінами прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя