Справа №758/4310/20Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3599/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, -
Даною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 14.03.2026 року включно.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що на даний час є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинах та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що наданий час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_6 буде недостатнім.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду та призначити помірну заставу у розмірі 200 000 тисяч гривень, з покладення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: з'являтись до суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що посилання сторони обвинувачення на узагальнені ризики, без наведення нових конкретних обставин викликає об'єктивні сумніви у належності такого обґрунтування.
Посилається на практику Європейського суду з прав людини в контексті обґрунтованості продовження строку тримання під вартою та вважає, що стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не розглянув його клопотання про застосування альтернативного запобіжного заходу.
Зазначає, що застава визначена місцевим судом перевищує максимально граничний розмір застави, визначений ст. 182 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Розгляд поданої апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду здійснюється без участі сторін в порядку ч. 4 ст. 422-1 КПК України, оскільки сторонами кримінального провадження не заявлено відповідного клопотання про розгляд за їх участі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Подільського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України.
У межах цього кримінального провадження ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 14.03.2026 року включно.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики встановлені судом станом на сьогодні не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, як просить обвинувачений, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема за станом здоров'я обвинуваченого, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою місцевий суд враховував існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Доводи обвинуваченого щодо визначення йому непомірного розміру застави є безпідставними, оскільки заставу судом визначено не було.
Враховуючи те, що у провину ОСОБА_6 ставиться вчинення злочину із застосуванням насильства, а обвинуваченим не надано підтвердження наявності медичних застережень щодо перебування його в умовах ізоляції від суспільства, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені обвинуваченим у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя