Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3048/2026
12 лютого 2026 року місто Київ
справа № 755/18317/25
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі, постановлену під головуванням судді Коваленко І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку та індексації за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,-
У вересні 2025 року позивач звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку та індексації за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що шляхом моніторингу сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року у справі №755/5707/24 ухвалено наступне: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та індексації за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
Вказував, що зі змісту мотивувальної частини рішення суду від 23 жовтня 2024 року у справі №755/5707/24 вбачається, що позивач просила суд: стягнути з Національного авіаційного університету на її користь середній заробіток та індекс за час вимушеного прогулу з 17 травня 2022 року по 29 лютого 2024 року в сумі 150620,05 грн.; стягнути з Національного авіаційного університету на її користь грошову компенсацію за невикористану відпустку з 02 вересня 2021 року по 29 лютого 2024 року в сумі 17 039,94 грн.
Зазначав, що вимога визнати незаконним та скасувати наказ Національного авіаційного університету №218/к від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем з 02 травня 2022 року не була заявлена та розглянута в межах справи №755/5707/24, отже предмети позовів у справах №755/5707/24 та №755/18317/25 не співпадають.
Посилалася на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку та індексації за час вимушеного прогулу, та грошової компенсації за невикористану відпустку через незаконне призупинення дії трудового договору з позивачем на підставі наказу Національного авіаційного університету №218/к від 29 квітня 2022 року, а у справі №755/5707/24 у зв'язку з незаконним відстороненням на підставі наказу Національного авіаційного університету від 11 листопада 2021 року №1041/к та недопущенням до роботи після його скасування.
Вказував, що підстави позову у цивільній справі №755/5707/24 та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновки суду про відмову у відкритті провадження у справі є помилковими.
22 жовтня 2025 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилався на п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України та виходив з того, що наявне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у справі №755/5707/24, яке набрало законної сили та яке ухвалено за тими самим вимогами, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права.
Згідно з п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:
визнати незаконним та скасувати наказ Національного авіаційного університету №218/к від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем з 02 травня 2022 року;
стягнути з Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на її користь середній заробіток та індексацію за час вимушеного прогулу з 17 травня 2022 року по 29 лютого 2024 року в сумі 150 620,05 грн.;
стягнути з Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на її користь грошову компенсацію за невикористану відпустку з 02 вересня 2021 року по 29 лютого 2024 року в сумі 17039,94 грн.
Позов мотивувала тим, що 02 вересня 2021 року її було прийнято на посаду провідного фахівця кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств факультету транспорту, менеджменту і логістики Національного авіаційного університету. На підставі наказу ректора від 11 листопада 2021 року за №1041/к позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 15 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили.
Вказувала, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року наказ ректора Національного авіаційного університету від 11 листопада 2021 року № 1041/к «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 визнано незаконним та скасовано. Стягнуто з Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36 000 грн.
Зазначала, що листом № 01.01/120-45 від 19 лютого 2024 року, надісланим в месенджер Telegram, позивач була повідомлена про поновлення дії трудового договору з 01 березня 2024 року на підставі наказу Голови комісії з реорганізації НАУ від 30 січня 2024 року № 037/од та запропоновано з'явитися на робоче місце.
29 лютого 2024 року вона звільнена за згодою сторін та сплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 3386,75 грн.
Вказувала, що під час розгляду справи №755/5707/24 за її позовом до Національного авіаційного університету, правонаступником якого є Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та індексації за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні вона дізналася про порушення відповідачем її прав та про існування наказу Національного авіаційного університету №218/к від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року, який вона вважає незаконним.
Посилалася на те, що відповідач повинен сплатити на її користь середній заробіток та індексацію за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку у зв'язку з незаконним відстороненням.
Як вбачається з рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі №755/5707/24, позивач ОСОБА_1 у квітні 2024 звернулася до суду з позовом, в якому просила: стягнути з відповідача середній заробіток та індексацію за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2022 року по 29 лютого 2024 року в розмірі 150 620,05 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 02 вересня 2021 року по 29 лютого 2024 року в розмірі 17 039,94 грн.
У справі №755/5707/24 позивач ОСОБА_1 позов мотивувала незаконним відстороненням її від роботи на підставі наказу Національного авіаційного університету від 11 листопада 2021 року №1041/к та недопущенням її до роботи після його скасування.
Судом апеляційної інстанції у справі №755/5707/24 було встановлено, що накази відповідача №218/к від 29 квітня 2022 року та №524/к від 22 серпня 2022 року не є предметом даного спору, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку, індексації та грошової компенсації за невикористану відпустку.
Досліджуючи тотожність підстав та предмету позовів у справах №755/18317/25та №755/5707/24 колегією суддів встановлено, що предметом спору у справі №755/18317/25 є захист порушеного, на думку позивача права, у зв'язку з виданням наказу Національного авіаційного університету №218/к від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року, який вона вважає незаконним.
При цьому, вказаний наказ не був предметом спору у справі №755/5707/24.
А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки не звернув увагу на те, що підстави позовів у справі №755/18317/25 та у справі №755/5707/24 щодо стягнення середнього заробітку та грошової компенсації за невикористану відпустку не є тотожними, а також предмет позову у даній справі щодо оскарження наказу Національного авіаційного університету №218/к від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем з 02 травня 2022 року не є тотожним вимогам у справі №755/5707/24.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: