Справа № 754/10826/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2828/2026
04 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на території іноземної держави,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Марфіної Н.В.,-
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названою заявою.
ОСОБА_1 просила встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла у м. Москва, рф.
Заява обґрунтована тим, що встановлення вказаного факту необхідне для державної реєстрації смерті громадянки України ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть на території України.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року у задоволенні названої заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 20 серпня2025року скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 та від Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 , оскільки факт смерті зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави, на території якої настала смерть, про що видано відповідне свідоцтво.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_1 просила встановити факт смерті своєї матері громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла у м. Москва, рф.
Заява обґрунтована тим, що смерть ОСОБА_2 зареєстровано у м. Москва, рф, про що її чоловіку видано відповідне свідоцтво.
Встановлення вказаного факту необхідне ОСОБА_1 для державної реєстрації смерті громадянки України ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть на території України.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану
в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня
2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Так, положеннями Цивільно-процесуального кодексу України передбачено чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (ст. ст. 305-309 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2025 року за № 307/3991/23 вказано: «У розглядуваній справі заявниця просить встановити факт смерті ОСОБА_3 на території російської федерації, посилаючись на те, що свідоцтво про смерть, видане компетентними органами реєстрації актів цивільного стану російської федерації, не може бути використаним для реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України. Стверджує, що немає іншої можливості отримати свідоцтво про смерть чоловіка, видане на території України, та, як наслідок, реалізувати свої спадкові права щодо майна померлого.
Водночас апеляційний суд, врахувавши, що факт смерті ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим компетентними органами відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку, оскільки смерть ОСОБА_3 вже підтверджена відповідним свідоцтвом про смерть.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня
2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24.»
Судом встановлено, що факт смерті матері заявника - ОСОБА_2 на території м. Москва російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 03 січня 2023 року.
Враховуючи, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої вона померла, відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті матері на території м. Москва російської федерації.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки смерть матері заявника - ОСОБА_2 уже зареєстрована відповідним органом іноземної держави, підстави для повторного встановлення факту відсутні.
Посилання апелянта на повномасштабну агресію російської федерації, розрив дипломатичних відносин та відсутність поштового або банківського сполучення мають загальний характер та не підтверджують неможливість отримання оригіналу документа про смерть.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 20 серпня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко