Справа № 755/14882/24 Головуючий І-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5238/2025 Доповідач: ОСОБА_2
20 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, з базовою середньо освітою, має на утриманні дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, не судимого,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною першою статті 309, частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
В силу ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно вироку, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання без мети збуту психотропної речовини - амфетамін.
Реалізуючи свій злочинний намір, за невстановлених слідством обставин у невстановленому місці, ОСОБА_7 у невстановленої слідством особи придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та розпочав її незаконно зберігати за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою власного вживання.
У подальшому, 23.08.2024, у період часу з 09 години 33 хвилин до 12 годину 36 хвилин, у квартирі АДРЕСА_2 , в якій фактично проживає ОСОБА_7 , проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено: порошкоподібну речовину світло-бежевого кольору, білого кольору, світло-рожевого кольору, нашарування білого кольору, нашарування чорно-коричневого кольору у трьох пакетах в запакованому опечатаному вигляді, що, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/111-24/44909/НЗПРАП від 14.08.2024, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін.
Загальна маса амфетаміну в речовинах та у нашаруваннях становить 0,652 г, який згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено та згідно з наказом № 188 від 01.08.2000 року Міністерства охорони здоров'я України, «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено до 0,15 г амфетаміну, є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г, є великим розміром, 15,0 і більше, є особливо великим розміром.
Крім того, у невстановленому місці, у невстановлений час, у ОСОБА_7 , виник умисел спрямований на незаконне виготовлення штучного пристрою для куріння та зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу.
Реалізуючи свій злочинний намір, за невстановлених слідством обставин у невстановленому місці, ОСОБА_7 , виготовив штучний пристрій для куріння, на якому після вживання наркотичного засобу утворилось нашарування особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, та який у подальшому, розпочав незаконно зберігати за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою власного вживання.
У подальшому, 23.08.2024, у період часу з 09 години 33 хвилин до 12 годину 36 хвилин, у квартирі АДРЕСА_2 , в якій фактично проживає ОСОБА_7 , проведено обшук, у ході якого було виявлено та вилучено: ємність з металу в якій знаходиться пошкоджена пляшка з полімерного матеріалу, в горловину якої вставлений комбінований предмет з металу та полімерного матеріалу, на предметах яких є нашарування чорно-коричневого кольору, які, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/111-24/44909/НЗПРАП від 14.08.2024, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - екстракт канабісу.
Загальна маса екстракту канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 5,865 г, який згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких обмежено та згідно з наказом № 188 від 01.08.2000 року Міністерства охорони здоров'я України, «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено до 0,3 г канабісу екстракти, є невеликим розміром, від ід 5,0 до 100,0 г, є великим розміром, 100,0 і більше, є особливо великим розміром.
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині кримінальної кваліфікації діяння та призначеного покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, кваліфікувавши дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини та наркотичного засобу у великих розмірах без мети збуту, з призначенням покарання за цей злочин у виді 2 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України. Виключити з вироку призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ч.1 ст.70 КК України). В решті вирок залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги прокурор зазначає про те, що враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.309 КК України є зайвою. Як вбачається з вироку, точного часу виникнення у обвинуваченого умислу на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини та наркотичного засобу не встановлено. Так само, не встановлено і часу їх реального придбання та початку зберігання. Відсутні будь-які відомості щодо трансформації, розвитку чи зміни злочинного умислу обвинуваченого. Дії ОСОБА_7 по зберіганню психотропної речовини та наркотичного засобу припинені працівниками поліції одночасно, під час проведення обшуку в його помешканні 23.08.2024.
Прокурор, звертає увагу, що згідно з п.21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів або прекурсорів» від 26.04.2002 №4 - вирішуючи питання про кваліфікацію дій винного, суд повинен мати на увазі, що в тих випадках, коли вони були пов'язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами різних видів, розмір цих засобів (речовин) визначається виходячи з їх загальної кількості.
Таким чином, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, досліджені в ході судового розгляду докази, вказують, що дії ОСОБА_7 по придбанню та зберіганню психотропної речовини та зберіганню наркотичного засобу охоплюються диспозицією ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини та наркотичного засобу у великих розмірах, без мети збуту.
Крім того, з кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.309 КК України підлягає виключенню «незаконне виготовлення обвинуваченим штучного пристрою для куріння, на якому після вживання утворилось нашарування наркотичного засобу», оскільки такі дії обвинуваченого не передбачені диспозицією інкримінованої йому статті КК України.
Крім того, внаслідок помилкової кваліфікації діяння обвинуваченого за ч.1 ст.309 КК України, судом безпідставно застосовано положення ч.1 ст.70 КК України, які не підлягали застосуванню.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, пояснення обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції наведених вимог закону не дотримався в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обов'язковими передумовами можливості здійснення судового розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК є повне визнання винуватості, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин інкримінованого злочину, наслідків такого розгляду, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин. Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто, законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст.349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
З вироку вбачається, що суд першої інстанції, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінальних правопорушень та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, та прийшов до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень за обставин встановлених судом.
Однак, в ході апеляційного розгляду, колегією суддів було встановлено, що суд не дотримався вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Так, будучи допитаним в судовому засіданні в порядку ст.351 КПК, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, дав показання, підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, котрі викладені вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому. Зазначив про те, що дійсно, за наведеного алгоритму дій, придбав та зберігав вказану психотропну речовину без мети збуту, а також власними силами виготовив пристрій для куріння, на якому після неодноразового вживання утворились нашарування наркотичного засобу, який він зберігав за місцем свого проживання, без мети збуту. Крім того, просив визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
Зважаючи на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, та за ч.2 ст.309 КК як незаконне виготовлення штучного пристрою для куріння, на якому після вживання утворилось нашарування наркотичного засобу у великих розмірах, який він зберігав без мети збуту.
Натомість, виготовлення штучного пристрою для куріння, не передбачені диспозицією інкримінованої йому ч.2 ст.309 КК України, яка передбачає відповідальність, зокрема, за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.
Зокрема, як вбачається з викладених у вироку показань обвинуваченого ОСОБА_7 , він хоч і повідомив, що визнає вину у пред'явленому йому обвинувачені, але надав показання, в яких фактично вказав, що придбав та зберігав вказану психотропну речовину без мети збуту, а також власними силами виготовив пристрій для куріння, на якому після неодноразового вживання утворились нашарування наркотичного засобу, який він зберігав за місцем свого проживання без мети збуту, тобто фактично визнав виготовлення пристрою для куріння, що не передбачено диспозицією ч.2 ст.309 КК України та не охоплюється об'єктивною стороною інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого за вказаних ним обставин, без належного аналізу всіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, є передчасним, що не давало підстав суду для застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, у зв'язку з чим доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, підлягають ретельній перевірці під час нового розгляду в суді першої інстанції з прийняттям рішення відповідно до вимог закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
______________________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4