16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/21197/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (суддя О.В. Царікова) у справі № 160/21197/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №045750032645 від 26.06.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу періоди роботи з 02.09.1994 по 01.12.1995 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком та призначити і виплатити позивачу пенсію за віком з 04.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по досягненню пенсійного віку позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області у рішенні від 26.06.2025 №045750032645 протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстави відсутності необхідного страхового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №045750032645 від 26.06.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу періоди роботи з 02.09.1994 по 01.12.1995 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком та призначити і виплатити позивачу пенсію за віком з 05.04.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що відомості трудової книжки позивача
підтверджують, що він 02.09.1994 прийнятий на посаду директора у фірмі “Александра» на підставі наказу №20 від 02.09.1994 (запис №13); 01.12.1995 звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №3-к від 01.12.1995 (запис №14).
Суд зауважив, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд зауважив, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірний період роботи з 02.09.1994 по 01.12.1995.
Враховуючи, що права позивача порушено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням, яке визнано протиправним, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати період роботи позивача з 02.09.1994 по 01.12.1995 до страхового стажу.
Також, суд вказав, що оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (60 років) 04.04.2025, а із заявою про призначення пенсії звернувся 18.06.2025, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія має бути призначена йому з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що оскільки страховий стаж позивача становить лише 30 років 9 місяців 4 днів, пенсійний орган правомірно відмовив спірним рішенням позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхованого стажу, який визначено у ст. 26 Закону №1058. Вважає, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 02.09.1994 по 01.12.1995, оскільки у трудовій книжці наявні виправлення в даті прийняття на роботу та даті наказу про прийняття на роботу, що не завірено належним чином.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 18.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №045750032645 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні, відповідачем зазначено наступне:
Пенсійний вік, визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.
Вік заявника 60 років 02 місяці 14 днів.
Необхідний страховий стаж відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.
Страховий стаж особи становить 30 років 09 місяців 04 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 02.09.1994 по 01.12.1995, оскільки виправлення в даті прийняття на роботу та даті наказу про прийняття не завірені належним чином.
В призначенні пенсії відмовлено за відсутності необхідного стажу.
Не погоджуючись з рішенням від 26.06.2025 року №045750032645, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Згідно ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення від 26.06.2025 року №045750032645, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
Також, згідно змісту спірного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 02.09.1994 по 01.12.1995, оскільки виправлення в даті прийняття на роботу та даті наказу про прийняття не завірені належним чином.
Апеляційний суд з'ясував, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить відомості про трудову діяльність позивача у періоді з 02.09.1994 по 01.12.1995.
Колегія суддів вважає, що недоліки у трудовій книжці позивача, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування певних періодів роботи позивача, які підтверджено відомостями трудової книжки, до його страхового стажу.
Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 02.09.1994 по 01.12.1995 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправним та скасувати спірне рішення пенсійного органу №045750032645 від 26.06.2025, адже пенсійний орган не здійснив належним чином розрахунок страхового стажу позивача, протиправно не зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 02.09.1994 по 01.12.1995.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 160/21197/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 16.02.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров