16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/28217/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі №160/28217/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система “Оберіг») та зазначення статусу щодо порушення правил військового обліку військовозобов'язаним ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система “Оберіг») та усунути статус щодо порушення правил військового обліку військовозобов'язаним ОСОБА_1 .
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для внесення до системи «Оберіг» відомостей про порушення правил військового обліку стала позиція відповідача про не уточнення позивачем даних до 16.07.2024. Позивач зазначав, що не уточнення військовозобов'язаним своїх даних створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210, 210-1 КУпАП. Натомість, позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності, що свідчить про безпідставність внесення до системи «Оберіг» інформації про порушення правил військового обліку. Крім цього, позивач вказував на те, що ним своєчасно були уточненні особисті дані.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року справу передано за підсудністю на розгляд Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Судове рішення мотивовано тим, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування, щодо відсутності фактів порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; уточнення персональних даних у встановлений строк свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про
адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В свою чергу, як зазначив суд першої інстанції, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду щодо предмету спору та спірних правовідносин між сторонами, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач фактично посилається на те, що спірні відносини не стосуються дій чи рішень відповідача у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача по внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Даний Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Згідно ч.8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно ч.9 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Отже, у спірних відносинах відповідач є органом ведення вищевказаного Реєстру, на якого вказаним Законом покладені певні права та обов'язки в частині внесення до цього Реєстру відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено виключний перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, які можуть бути внесені в Реєстр, а статтею 8 вказаного закону службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Зокрема, п.20-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення призовника, військовозобов'язаного та резервіста до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що реалізація відповідачем, як органом ведення вищевказаного Реєстру, своїх владних управлінських функцій щодо внесення інформації до цього Реєстру відносно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка може бути пов'язана із притягненням цих осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не свідчить про те, що такі дії вчиняються відповідачем в рамках справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Внесення ТЦК та СП до Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 перш за все направлено на виконання обов'язку, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» для органів ведення вищевказаного реєстру.
При цьому, жодна норма Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає того, що внесення певної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є або підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або є одним із заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані у цій справі дії відповідача пов'язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції визнає необгрунтованими.
За приписами ч. 1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі чи після відкриття суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стаття 286 КАС України, встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст.. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже вказана норма передбачає оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень саме у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції не встановив, а матеріали справи не містять доказів щодо наявності справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що скаржувану хувале суду першої інстанції не можливо визнати законною та обгрунтованою. Як того вимагає ст.242 КАС України, у звязку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі №160/28217/25 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку у строки, які визначено ст..329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 16.02.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров