16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/4529/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року в адміністративній справі №340/4529/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Центр) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .
Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, та направити справу № 340/4529/25 для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що під час звільнення позивач не отримував жодного документу, що підтверджує суми нараховані та виплачені при звільненні. Оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні нарахування грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки у день виключення із списків особового складу військової частини, вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання відповіді на заяву - 10.06.2025. А тому, в розумінні статті 233 КЗпП трьохмісячний строк звернення до суду закінчується 10.09.2025. Позивач звернувся до суду з первинним позовом 02.07.2025. Звернення до суду обумовлене бездіяльністю відповідача в частині нездійснення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки у день виключення із списків особового складу військової частини. Також судом не враховано, що позивач вчиняв заходи досудового врегулювання спірних правовідносин шляхом направлення заяви про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки. Викладене вище свідчить про наявність підстав для скасування ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 340/4529/25 для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Спір у цій справі виник у зв'язку із протиправною, на думку позивача, бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи. Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Колегія суддів не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.
За висновком суду першої інстанції позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України.
Водночас позивач вважає, що таке правозастосування судом першої інстанцій є неправильним.
Разом із цим, колегії суддів зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду 2023-2024, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою.
За обставинами цієї справи, 31 травня 2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
Позивач наполягає, що на дату виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не було надано повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, і лише 10 червня 2025 року позивач отримав від відповідача листа № 1/3292 від 02.06.2025 року, в якому зазначено, що колишній військовослубовець ОСОБА_1 у додаткову відпустку не вибував, грошову компенсацію не отримував.
З огляду на обставини цієї справи колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період 2023-2024 років слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 10 червня 2025 року з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Водночас, згідно статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За результатом установлення указаних обставин, колегія суддів вважає, що за наявними в матеріалах доказами слід дійти висновку що, днем коли позивач дізнався про порушення його прав, а отже день початку відліку тримісячного строку звернення до суду із цим позовом у частині вимог за період 2023-2024 є 10 червня 2025 року.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанцій при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустив неправильне застосування норм права, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Більше того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція суду, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 312, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року в адміністративній справі №340/4529/25 - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року в адміністративній справі №340/4529/25 - скасувати, справу №340/4529/25 направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак