16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/23928/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі № 160/23928/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження з 01.08.2025 року пенсії позивача максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати з 01.08.2025 року позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром, з грошового забезпечення зазначеного у довідці № 3/2640 від 28.10.2024 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено частково, а саме, суд:
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження з 01.08.2025 року пенсії позивача максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 01.08.2025 року позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат;
-у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 01.03.2025 пенсію позивача було проіндексовано відповідно до Постанови № 209, але перерахунок не призвів до її збільшення, оскільки позивач не відноситься до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром з урахуванням Рішення № 7-р(ІІ).
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необгрунтованість доводів відповідача та відсутність законних підстав для задоволення апеляційної скарги ПФУ.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 160/31924/24 адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3/2640 від 28.10.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3/2640 від 28.10.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №160/31924/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року в справі № 160/31924/24 залишено без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року в справі № 160/31924/24 за позовом позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишено без змін.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 160/31924/24 набрало законної сили.
На виконання рішення суду пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивача.
Разом з цим, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова №209) пенсійний орган провів індексацію пенсії з 01.03.2025 та станом на 01.08.2025 розмір пенсії склав: основний розмір пенсії 46275,68 грн (70% від 66108,11 грн).
Крім того, позивачу нараховано, зокрема: індексацію базового ОСНП 2022 (46275,68*0,140) 1500 грн; індексацію базового ОСНП 2025 (47775,68 *0,1150) 1500,00 грн.
Підсумок пенсії з надбавками склав 49275,68 грн. Проте, належний до виплати з 01.08.2025 розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії становить 23610,00 грн.
17.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром пенсії.
Листом від 15.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача, зокрема, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 160/31924/24 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 y розмірі 70% від грошового забезпечення 66108,11 грн, яке визначено станом на 01.01.2023 та зазначено у довідці від 28.10.2024 за № 3/2640, наданій Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Також повідомлено, що рішенням суду від 04.02.2025 у справі № 160/31924/24 не було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії з 01.03.2024 відповідно до Постанови № 185 без обмеження максимальним розміром. На сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262, для зазначеної категорії осіб відсутнє. З 01.03.2025 пенсію було проіндексовано відповідно до Постанови № 209, але перерахунок не призвів до її збільшення, оскільки позивач не відноситься до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром, з урахуванням Рішення № 7-р (II). Враховуючи зазначене, проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 04.02.2025 у справі № 160/31924/24 не призвело до збільшення, оскільки позивач вже отримує пенсію в максимальному розмірі, доплата пенсії відсутня.
Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно обмежено розмір його пенсії до виплати, звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що стаття 67 закону №796-XII у первинній редакції, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії, не містила приписів щодо обмеження її максимального розміру, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI ) започаткував масштабну пенсійну реформу.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 67 Закону № 796-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2=р(ІІ)/2024 у справі №3-123/2023(229/23) визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Також, суд звернув увагу, що стаття 67 закону №796XII у первинній редакції, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії, не містила приписів щодо обмеження її максимального розміру, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2=р(ІІ)/2024 у справі №3-123/2023(229/23) приписи статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, «юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачуваності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов'язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття "виправданого (леґітимного) очікування"] [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії "Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачувану стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 796-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 796-XII, є протиправним.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/23928/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/23928/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова