10 лютого 2026 року справа 160/3927/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів та виключення зі списків особового складу
ОСОБА_1 06.02.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 позов задоволений частково:
- визнано протиправною та скасовано довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №28/5945 від 03.11.2024 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1082 від 04.11.2024, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2024 року №326 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в частині виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Посилається на те, що Рішення Верховного Суду у справі №160/2592/23 на яке посилається суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, має інші фактичні обставини та відмінне за характером правовідносин від даної справи. Також судом не враховано, що на момент мобілізації та подальшого зарахування до списків особового складу військової частини позивач мав право на відстрочку від призову.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 03.11.2024 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачу з метою визначення ступеня придатності для проходження військової служби під час мобілізації, надано повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду.
За фактом відмови від отримання повістки, службовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт відмови від отримання повістки від 03.11.2024.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №28/5945 від 03.11.2024 позивач визнаний придатним до військової служби.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1082 від 04.11.2024, позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період, до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2024 року №326 позивач, зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено представником позивача в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.
Так, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , враховуючи висновки Верховного Суду викладені в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, дійшов висновку, що відсутність доказів незадовільного стану здоров'я позивача або наявність у нього хронічних захворювань, перебування на медичному обліку у відповідних спеціалістів з певним видом захворюванням, свідчить про відсутність підстав для задоволення таких вимог.
Як зазначено судом першої інстанції для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби.
Під час розгляду справи судом першої інстанції скасовано довідки про проходження позивачем військово-лікарської комісії, у зв'язку із суттєвими порушеннями організації проведення військово-лікарської комісії стосовно позивача та оформлення документів за наслідками її проведення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що призов позивача на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Частиною 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Вірним є висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.
За позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
Суд наголосив, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їх учасників. Водночас зобов'язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між ТЦК та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом спору в цій справі.
Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
Як зазначив Верховний Суд, факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Аналогічно проведення медичного огляду військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.
З урахуванням наведеної позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, суд робить висновок, що спір у цій справі стосується порушення прав позивача щодо належного проведення медичного огляду військово-лікарською комісією. Разом з тим, факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби.
Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу, на те, що відповідно до пункту «б» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять базову військову службу, звільняються із служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Разом з тим, позивачем ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду не надано висновку військово-лікарської комісії про непридатність його до військової служби, як і не надано доказів звернення до командира військової частини із рапортом про звільнення його з військової служби, в якому б наводив підстави передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Доводи апеляційної скарги про наявність у позивача права на відстрочку від призову колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Верховний Суд у постанові від 01.10.2024. в справі №200/4189/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 10.02.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова