17 лютого 2026 року справа №200/6010/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Черникова А.О.), складеного в повному обсязі 15 жовтня 2025 року у справі № 200/6010/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Винницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у перерахунку пенсії № 053130005961 від 24.04.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання у СПТУ № 65 м. Краматорськ з 14.09.1987 по 12.08.1988, періоди роботи: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002- електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про відмову у перерахунку пенсії №053130005961 від 24.04.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання у СПТУ № 65 м. Краматорськ з 14.09.1987 по 12.08.1988, періоди роботи: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в у Вінницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 200/6010/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом вказано, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства та відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/6010/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 2020 року була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV».
24.04.2025 позивач звернувся до сервісного центру Головного управління ПФУ у Донецькій області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, як особи, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМ України.
Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем та 24.04.2025 винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії № 053130005961 (далі Рішення № 053130005961), за яким позивачу відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2 у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.
Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням органу пенсійного фонду, звернувся з цим позовом до суду.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Уряд своєю постановою від 18.11.2005 № 383 затвердив Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а» (за списком № 1), «б» (за списком № 2) статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Зміст зазначених норм права свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а також на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 360/4129/20 від 29.03.2023.
У спірному рішенні пенсійного органу зазначено, що страховий стаж заявника 37 років 05 місяців 27 днів, пільговий стаж заявника 02 років 00 місяців 0 днів. Враховуючи вищезазначене, відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, а саме в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.
Водночас, суд зауважує, що відповідач не мотивував свої висновки щодо неврахування до пільгового страхового стажу позивача інших періодів роботи, не навів жодних посилань на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються такі висновки.
При цьому, пенсійний орган наголошував, що для підтвердження пільгового характеру роботи необхідне обов'язкове долучення уточнюючих довідок підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами.
Натомість, як зазначав суд вище, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі № 460/5271/16-а.
Таким чином, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 23.08.1988 містить записи, що позивач працював: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002- електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
Дослідивши Списки № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, які застосовувались у вищевказаний період роботи позивача, встановлено, що посада електрозварника ручного зварювання у період з вересня 1987 року по серпень 2009 року входила до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділи ХХХІІ, ХХХІІІ «23200000- 19906»; пункт 33 «Загальні професії»).
Отже, наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Записи про зазначені періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у зазначені періоди підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Спеціальний трудовий стаж позивача за період з 01.01.1998 по 03.09.2009 також підтверджується даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відзив також містить загальне посилання на норми Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, де останній виснував, що така постанова набул чинності з 21.08.1992, тому для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджене за результатами атестації.
Однак, з цього питання суд вважає за необхідне наголосити, що 19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, навіть в разі відсутності доказів проведення атестації робочих місць, викладене не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірного стажу до пільгового.
Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги повідомлення ТОВ «БК «Промбудсервіс», оскільки трудовий стаж позивача за період з 01.08.2006 по 01.08.2009 підтверджується даними з трудової книжки та наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а надана інформація щодо відсутності затверджених місць за Списком №2 за наслідком проведеної атестації робочих місць не підтверджено жодними доказами.
Крім того, щодо зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду навчання суд зазначає наступне.
Згідно п. "д" ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XIІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно п. 8 Порядку № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна норма передбачена абз. 1 п. 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998№1240, за якою час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до копії диплома НОМЕР_2 Позивач у період з 14.09.1987 по 12.08.1988 позивач навчався у середньому професійно-технічному училищі № 65 м. Краматорськ за професією «електрогазозварник».
У подальшому, згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 23.08.1988 (протягом 10 днів) був зарахований на роботу за здобутою спеціальністю електрозварником ручного зварювання 4 розряду на Краматорську дільницю Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, що дає право на пільги, встановлені відповідної категорії працівників.
Таким чином, як записами трудової книжки, так і дипломом підтверджено час навчання позивача за професією «електрогазозварник» і зарахування на роботу за одержаною професією в межах трьох місяців з дня закінчення навчання.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача (за Списком №2) періодів роботи (навчання) з 14.09.1987 по 12.08.1988, з 23.08.1988 по 13.11.1989, з 14.11.1989 по 29.06.2000, з 12.06.2000 по 01.10.2002, з 02.10.2002 по 03.01.2003, з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005, з 01.08.2006 по 03.08.2009, а отже рішення про відмову у перерахунку пенсії № 053130005961 від 24.04.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025, є необґрунтованим, формальним та таким, що підлягає скасуванню.
Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог визнання протиправним та скасування Рішення про відмову у перерахунку пенсії №053130005961 від 24.04.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025 та зобов'язання управління повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання у СПТУ № 65 м. Краматорськ з 14.09.1987 по 12.08.1988, періоди роботи: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002- електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 200/6010/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць